18.09.2025 Єдиний унікальний № 371/844/25
провадження № 1-кп/371/220/25
ЄУН 371/ 844/25
Провадження № 1-кп/371/220/25
18 вересня 2025 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17
захисників обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,
ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено 26 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000000110, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Кіровокан Республіки Вірменія, адреса місця проживання : АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Харків, адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Попівка Миргородського району Полтавської області, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Миронівка Київської області, адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки міста Попасна Луганської області, адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки села Владиславка Миронівського району Київської області, адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця села Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської області, адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ,
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця міста Одеса, адреса місця проживання: АДРЕСА_8 ,
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженки міста Одеса, адреса місця проживання: АДРЕСА_8 ,
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженки міста Харків, адреса місця проживання: АДРЕСА_9 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця міста Джанкой, АРК, адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,
У провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за № 12023220000000110, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2023 року.
У цьому кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, строк дії запобіжного заходу - до 26 вересня 2025 року. Обвинуваченій ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк два місяці - до 26 вересня 2025 року.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку дії обраних щодо обвинувачених запобіжних заходів.
Необхідність продовження строку дії запобіжних заходів прокурор мотивувала обґрунтованістю обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, а ОСОБА_12 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися та не зникли, неможливістю більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При обранні/продовженні запобіжного заходу суд зобов'язаний перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження, враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід повинен застосовуватись лише у разі крайньої необхідності, якщо неможливо забезпечити належну поведінку обвинуваченого у інший спосіб, а шкода спричинена застосуванням запобіжного заходу буде менша ніж та, яка могла б наступити.
Обґрунтування доцільності обрання/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. ст. 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_17 строку дії обраного їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне його задовольнити, зважаючи на наступне.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року відносно ОСОБА_17 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, останнього разу ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2025 року на строк до 26 вересня 2025 року.
В судовому засіданні обвинувачена та її захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Зважаючи на позицію обвинуваченої ОСОБА_17 та її захисника, які в судовому засіданні погодилися із доводами прокурора, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,
При вирішенні клопотання прокурора суд враховує відомості про те, що ОСОБА_17 вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2025 року визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, та піддана покаранню у виді 6 років позбавлення волі, вирок набрав законної сили.
Зважаючи на факт засудження обвинуваченої ОСОБА_17 до покарання у виді позбавлення волі, позицію обвинуваченої та її захисника стосовно можливості прождовження строку дії зхапобіжного заходу, необхідність її участі в судовому засіданні у цьому кримінальному провадженні, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_17 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави (п. ч. 4 ст. 183 КПК України), оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку її тримання під вартою неможливо провести розгляд кримінального провадження по суті.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою належить задовольнити з таких підстав.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який неодноразово був продовжений, останнього разу ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2025 року - до 26 вересня 2025 року.
У судовому засіданні судом не встановлено обставин, які вказують на зменшення (зникнення) ризиків, факт існування яких було встановлено слідчим суддею на стадії досудового розслідування та судом на стадії судового розгляду.
Суд дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.
З огляду на наведене, враховуючи складність кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовжити ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеної на досудовому слідстві, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою неможливо провести розгляд кримінального провадження по суті.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне його задовольнити, зважаючи на таке.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, останнього разу ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2025 року до 26 вересня 2025 року, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні ОСОБА_8 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, мотивуючи свою позицію тим, що обвинувачений не переховувався від досудового слідства, не перешкоджав досудовому розслідуванню, має родину, має постійне місце проживання та роботи, за місцем свого проживання має міцні сімейні та соціальні зв'язки, позбавлений можливості внести заставу у визначеному розмірі, просили змінити обраний запобіжний захід на запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Судом не встановлено обставин, які вказують на зникнення чи зменшення ризиків, факт існування яких було встановлено слідчим суддею на стадії досудового розслідування під час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та судом при вирішенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Cуд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховування від суду, можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.
З огляду на викладене, на складність цього кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд вважає, що наявні підстави для продовження ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеної на досудовому слідстві, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою розгляд кримінального провадження по суті завершити неможливо.
Клопотання захисника ОСОБА_8 , яке підтримане обвинуваченим, про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що такий запобіжний захід як домашній арешт зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом із цим суд зауважує, що ОСОБА_8 обрано альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, у виді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтованим є клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, востаннє ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2025 року - до 26 вересня 2025 року, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, свої заперечення мотивували тим, що обвинувачений не переховувався, не перешкоджав досудовому розслідуванню, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, просили застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Судом не встановлено обставин, які вказують на зникнення чи зменшення ризиків, існування яких підтверджено рішеннями слідчих суддів на стадії досудового розслідування та суду на стадії судового провадження при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Суд вважає доведеним факт наявності обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, та наявності ризиків передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховування від суду, можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, неможливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.
Також, на думку суду, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.
На підставі наведеного, враховуючи складність цього кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовжити ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 140 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою неможливо провести розгляд кримінального провадження по суті.
Клопотання захисника ОСОБА_6 , яке підтримано обвинуваченим, про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що такий запобіжний захід як домашній арешт може запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом із цим суд зауважує, що до ОСОБА_6 застосовано альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, у виді застави в розмірі 140 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обгрунтованими з таких підстав.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, востаннє ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2025 року до 26 вересня 2025 року, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні ОСОБА_10 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, свої заперечення мотивували тим, що обвинувачений не переховувався від досудового слідства, жодних перешкод належному розслідуванню не чинив, має постійне місце проживання та роботу, за місцем проживання та роботи має міцні соціальні зв'язки та добру репутацію, просили застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у виді домашнього арешту чи зменшить розмір застави.
Судом не встановлено обставин, які вказують на зникнення чи зменшення ризиків, існування яких встановлено слідчим суддею та судом.
За умов обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливості більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам, продовження строку дії обраного запобіжного заходу є доцільним.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, враховуючи складність кримінального провадження, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою неможливо провести розгляд кримінального провадження по суті.
Приймаючи рішення про продовження ОСОБА_10 строку дії обраного під час досудового слідства запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд погоджується із доводами захисника про можливість зменшення розміру застави, визначеного ОСОБА_10 як альтернативного запобіжного заходу.
Клопотання ОСОБА_10 та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що такий запобіжний захід як домашній арешт може запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність позитивних характеризуючих даних щодо спортивної соціальної діяльності ОСОБА_10 в минулому жодним чином не зменшує існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає, що наявні підстави для його задоволення.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, востаннє ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2025 року - до 26 вересня 2025 року, із визначенням можливості внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні ОСОБА_12 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, свої заперечення мотивували тим, що обвинувачений не переховувався від досудового слідства, перешкод не чинив, за місцем свого проживання має сталі, міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, його молодий вік, відсутність судимостей, підозр у вчиненні інших кримінальних правопорушень, а також вказували на безпідставність обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, чи інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або зменшити розмір застави.
У судовому засіданні судом не встановлено обставин, які вказують на зникнення ризиків, існування яких було встановлено слідчим суддею на стадії досудового розслідування та судом під час вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховування від суду, можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Зважаючи на викладене, а також на складність цього кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_12 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеної на досудовому слідстві, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку його тримання під вартою неможливо провести розгляд кримінального провадження по суті.
Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 про зміну обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або зменшення розміру застави суд зазначає таке.
До ОСОБА_12 застосовано альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який цією ухвалою залишається чинним. Таким чином обвинувачений не позбавлений права внесення такої застави.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що не повязаний з триманням під вартою запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а стороною захисту не доведено, що наявні ризики зменшилися чи зникли.
Обґрунтованим є клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений, востаннє ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2025 року до 26 вересня 2025 року.
ОСОБА_7 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, мотивуючи свою позицію тим, що обвинувачений не переховувався від слідства, перешкод не чинив, має постійне місце проживання, за місцем проживання має сталі, міцні соціальні зв'язки, а також вказували на безпідставності обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту чи визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
У судовому засіданні судом не встановлено обставин, які вказують на зникнення ризиків, факт існування яких встановлено слідчим суддею на стадії досудового розслідування.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховування від суду, можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, та не можливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.
З огляду на наявні ризики та складність цього кримінального провадження, керуючись нормами ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом із тим, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_7 у якості альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, заставу в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, може бути перевірено лише за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Клопотання ОСОБА_7 та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки під час судового засідання судом не встановлено обставин, які вказують на те, що такий запобіжний захід як домашній арешт зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на положення ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, тяжкості покарання, що загрожує, у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, особі обвинувачених, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинувачених від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Обрання більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинувачених в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраних обвинуваченим запобіжних заходах у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
Тому суд вважає, що станом на сьогодні відсутні підстави для зміни обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вказаний запобіжний захід, на думку суду, не зможе забезпечити виконання обвинуваченими їх процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо вплине на дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження.
Суд зазначає, що необхідність у раніше обраних обвинуваченим запобіжних заходах не відпала.
Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків, а також запобігання існуючим ризикам, відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Судом встановлено наявність обставин, які виправдовують тримання під вартою цих обвинувачених, щодо яких прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою, з огляду на особливу тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та неможливість до спливу строку обраних обвинуваченим раніше запобіжних заходів закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення.
Такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).
Крім того, прокурор заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби обвинуваченій ОСОБА_11 строком на два місяці, просила покласти на обвинувачену обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_6 , в період часу з 22.00 години до 06.00 години, без дозволу на те слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; завчасно та особисто повідомляти прокурора, суд, про зміну свого місця мешкання та місця роботи.
Обвинувачена ОСОБА_11 та її захисник ОСОБА_23 не заперечили проти продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту, проте наголосили, що попередньо заборона залишати житло обвинуваченій була встановлена у період часу з 24.00 години до 06.00 години.
Прокурор щодо визначення такого часового проміжку заборони залишати житло обвинуваченою ОСОБА_11 не заперечила.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_11 строку дії обраного їй на досудовому слідстві запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд вважає наявними підстави для його задоволення з урахуванням уточнення заявлених прокурором вимог з таких мотивів.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року відносно ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишення місця проживання з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, який неодноразово був продовжений, востаннє ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2025 року до 26 вересня 2025 року.
Зважаючи на позицію обвинуваченої ОСОБА_11 та її захисника, які в судовому засіданні погодилися із доводами прокурора, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховування від суду, можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, та не можливість більш м'якими запобіжними заходами запобігти цим ризикам.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 199, 315 КПК України, суд вважає необхідним продовжити дію обраного ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, із забороною в період часу з 24.00 години до 06.00 години без дозволу на те суду залишати місце проживання, та покладенням на неї обов'язків прибувати до суду за першою вимогою, завчасно та особисто повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
В судовому засіданні захисник обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_15 заявила клопотання про скасування арешту автомобіля «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Клопотання мотивувала тим, що цей автомобіль не в ходить в масив доказів у справі, та необхідний родині обвинувачених ОСОБА_16 і ОСОБА_15 для задоволення власних потреб у пересуванні, а також можливого продажу.
Підстави для задоволення клопотання та скасування арешту майна у кримінальному провадженні відсутні з огляду на таке.
На підставі ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 4 цієї статті, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Автомобіль «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 є власністю ОСОБА_16 .
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року було накладено арешт на цей автомобіль.
Підставою для накладення арешту майна стала можливість забезпечення конфіскації майна ОСОБА_16 у випадку визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, оскільки санкція цієї норми матеріального права передбачає конфіскацію майна.
Захисником обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_15 не доведено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, судом не встановлено обставин, які свідчать про відсутність підстав для збереження вжитих слідчим суддею заходів забезпечення кримінального провадження.
Навпаки із клопотання захисника вбачається намір відчудження обвинуваченою ОСОБА_16 цього автомобіля.
Зважаючи на викладене, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд вважає за необхідне вирішити питання про скасування арешту майна одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд цього кримінального провадження.
Крім того, в судовому засіданні адвокат ОСОБА_19 заявив клопотання про повернення ОСОБА_26 та ОСОБА_27 внесеної ними застави за обвинувачену ОСОБА_13 в загальному розмірі 605 600 гривень.
Клопотання вмотивовано тим, що щодо ОСОБА_13 не продовжувався строк обраного їй запобіжного заходу у виді застави, тому у відповідності до ч. 7 ст. 194 та ст. 203 КПК України цей запобіжний захід є припиненим.
Заслухавши учасників судового засідання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про повернення застави.
На підставі ст. 182 КПК України застава - це запобіжний захід, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов'язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці. Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею чи судом обов'язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року № 27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.
При цьому, після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді застави, відповідно до ст. 203 КПК України, діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії.
Вимоги клопотання про повернення застави є такими, які суперечать меті застосування запобіжного заходу, а на цей час меті застави, дія запобіжного заходу у виді застави не припинилась, діє як захід забезпечення запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду та виконання процесуальних обов'язків, належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Суд також вважає доцільним наголосити, що внесення застави є правом заставодавця, а не обов'язком. Тобто, прийняття тією чи іншою особою (заставодавцем) такого рішення є добровільним. Приймаючи його ці особи самостійно обирають джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави та усвідомлюють, принаймні, мають усвідомлювати, що ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження триває, дія запобіжного заходу у виді застави не припинилась, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення застави заставодавцям.
Керуючись ст. ст. 174, 182, 183, 194, 197, 199, 369-372 КПК України, суд
1.Клопотання прокурора задовольнити.
2.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби на строк 60 днів до 24 години 16 листопада 2025 року, заборонивши ОСОБА_11 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_6 , в період часу з 24.00 години до 06.00 години без дозволу на те суду.
3.Продовжити строк дії таких обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_11 , на строк до 24 години 16 листопада 2025 року:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-завчасно та особисто повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
4.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 16 листопада 2025 року та утримувати її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
5.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 16 листопада 2025 року та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
6.Визначити ОСОБА_9 заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: UA768201720355259001000018661, код ЄДРПОУ: 26268119, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Київській області.
7.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 16 листопада 2025 року та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
8.Визначити ОСОБА_8 заставу в розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: UA768201720355259001000018661, код ЄДРПОУ: 26268119, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Київській області.
9.У задоволенні клопотання ОСОБА_8 про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту відмовити.
10.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 16 листопада 2025 року та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
11.Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 140 (сто сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 423 920 (чотириста двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: UA768201720355259001000018661, код ЄДРПОУ: 26268119, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Київській області.
12.У задоволенні клопотання ОСОБА_6 та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту відмовити.
13.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 16 листопада 2025 року без визначення розміру застави та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
14.Визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: UA768201720355259001000018661, код ЄДРПОУ: 26268119, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Київській області.
15.Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 16 листопада 2025 року та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
16.Клопотання захисника ОСОБА_10 ОСОБА_19 про зменшення розміру застави задовольнити.
17.Визначити ОСОБА_10 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: UA768201720355259001000018661, код ЄДРПОУ: 26268119, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Київській області.
18.У задоволенні клопотання ОСОБА_10 та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту відмовити.
19.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 години 16 листопада 2025 року та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
20.Визначити ОСОБА_12 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: UA768201720355259001000018661, код ЄДРПОУ: 26268119, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Київській області.
21.У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_12 про зменшення розміру застави відмовити.
22.У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту відмовити.
23.Обвинувачені або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом терміну її дії.
24.На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до суду;
-не відлучатись із населеного пункту, в якому вони проживають (перебувають) без дозволу суду;
-утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до територіальних органів УДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
25.Визначити термін дії обов'язків, покладених на обвинувачених у разі внесення застави, з дня внесення застави до 24 години 16 листопада 2025 року.
26.З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у виді застави.
27.Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 що у разі невиконання покладених на них згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо вони, будучи належним чином повідомлені, не з'являться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлять про причини своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
28.В судовому засіданні оголосити перерву до 12 години 00 хвилин 22 жовтня 2025 року
29.У задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_15 про скасування арешту автомобіля «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , відмовити.
30.У задоволенні клопотання заставодавців ОСОБА_26 та ОСОБА_27 про повернення застави відмовити.
31.Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2