Справа № 369/19464/24
Іменем України
24 вересня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,
за участю секретаря - Боярської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Бородянка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 червня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 3727396 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком кредитування 360 днів. 24 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу № 24/04/2024, за умовами якого ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3727396 від 06 червня 2023 року. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, його заборгованість станом на 24 квітня 2024 року становить 56 524,79 грн і складається із: 9 000,98 грн - заборгованість за сумою кредиту, 47 523,81 грн - заборгованість за відсотками за період з 06 червня 2023 року по 24 квітня 2024 року. Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3727396 від 06 червня 2023року в розмірі 56 524,79 гривень і судові витрати.
За ухвалою суду від 06 серпня 2025 року було відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач «ФК «Укрглобал-Фінанс» свого представника в судове засідання не направив, просив розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки відповідач не повідомив про причини своєї неявки, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили, в суду наявні відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце цього засідання, тому причин для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає і вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 06 червня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 3727396 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було підписано електронним підписом позичальника із застосуванням одноразового ідентифікатора С967, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком кредитування 352 дні, зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 2,00% в день, яка застосовується у межах всього строку кредиту, або зниженої процентної ставки в розмірі 0,90% в день, яка застосовується за умови сплати клієнтом до 28 червня 2023 року (включно) або протягом 3 трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту; орієнтовна загальна вартість кредиту складає: 80 400,00 грн - за стандартною ставкою, 77 980,00 грн - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки (а.с.16-26, 27-28, 29).
24 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу № 24/04/24, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до витягу реєстру боржників від 24 квітня 2024 року до договору факторингу № 24/04/2024 ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 56 524,79 грн, з яких: 9 000,98 грн - заборгованість за сумою кредиту; 47 523,81 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с.49-57).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3727396 від 06 червня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 24 квітня 2024 року включно становить 56 524,79 грн і складається із: 9 000,98 грн - заборгованість за сумою кредиту, 47 523,81 грн - заборгованість за відсотками. Відповідач здійснив оплату в розмірі 9 999,40 грн, яку зараховано в рахунок погашення: тіла кредиту - 999,02 грн, відсотків за користування кредитом - 9 000,38 грн (а.с.30-36).
Підстав вважати, що наданий розрахунок заборгованості невірний немає, оскільки він не спростований відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, жодних заперечень щодо цього суду не надав, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі 56 524 гривень 79 копійок.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, копію акта приймання-передачі наданих послуг № 6 до вказаного договору від 30 серпня 2024 року, копію витягу з реєстру № 1 до вказаного акта від 30 серпня 2024 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 10 000,00 гривень (а.с.58-61, 62, 63).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3 000,00 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.
Керуючись ст. 207, 512, 514, 526, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» (код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за договором № 3727396 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06 червня 2023 року в розмірі 56 524 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 79 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 24 вересня 2025 року.
СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО