Романівський районний суд Житомирської області
290/868/25
Іменем України
24 вересня 2025 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У липні 2025 року адвокат Сачок А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому зазначив, що 1 травня 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, на підтвердження умов якого представлена копія розписки позичальника. За умовами договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10000,00 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 1 травня 2025 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 у строк встановлений договором позики зобов'язання не виконав, просить суд стягнути на користь позивача з відповідача 417651,00 грн, що є еквівалентом 10000,00 доларів США за курсом НБУ 41,7651 грн за один долар станом на 24 липня 2025 року та 3% річних у сумі 2883,51 грн нарахованих за період з 2 травня 2025 року по 24 липня 2025 року.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 .
За договором позики ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав 10000 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 1 травня 2025 року.
Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду вказане зобов'язання ОСОБА_2 не виконано.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц (провадження № 61-4560св21).
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини із договору позики; розпискою підтверджують як факт укладення договору, так і факт отримання відповідачем від позивача обумовлених у розписці грошових сум.
Оригінал боргової розписки був поданий представником позивача до суду та долучений до матеріалів справи.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання відповідачем не виконане і позика не повернута. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 02 вересня 2020 року (справа № 569/24347/18), від 26 вересня 2018 року (справа № 483/1953/16-ц), від 31 жовтня 2018 року (справа № 707/2606/16-ц).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частинах першій, другій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 417651,00 грн, що є еквівалентом 10000 доларів США за курсом НБУ 41.7651 грн за 1 долар станом на 24 липня 2025 року, що є заборгованістю за договором позики.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням трьох процентів річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 2883,51 грн у порядку статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку заборгованості 3% річних у сумі 2883,51 грн нараховані за період з 2 травня 2025 року по 24 липня 2025 року.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.
Згідно п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищевказані положення закону та межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що у стягненні 3 % річних у сумі 2883,51 грн нарахованих на підставі статті 625 ЦК України необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на користь останнього з ОСОБА_2 суми позики в розмірі 417651,00 грн, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України).
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4176,56 грн.
Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики в розмірі 417651 (чотириста сімнадцять тисяч шістсот п'ядесят одна) грн 00 коп, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 4176 (чотири тисячі сто сімдесят шість) грн 56 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя М.М. Кірічук