Справа № 289/1218/25
Номер провадження 2/289/904/25
25.09.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 15.07.2025 звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту в розмірі 28251,07 грн. та судові витрати 2422,40 грн. сплаченого судового збору, посилаючись на те, що 16.04.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №491361-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську карту позичальника НОМЕР_1 , а остання зобов'язалася повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними. Відповідач зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, здійснивши лише часткову оплату за договором на суму 2630,00 грн., внаслідок чого станом на 28.05.2025 утворилась заборгованість в розмірі 28251,07 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9883,60 грн., суми прострочених платежів по процентах - 17751,47 грн., суми прострочених платежів за комісією - 616,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою від 17.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 07.08.2025; визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення; задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» докази (а.с.65-66).
12.08.2025 до суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла витребувана інформація (а.с.72-75).
Направлена відповідачу кореспонденція повертається до суду не врученою відповідачу із поміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.76), «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.82).
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Окрім направлення повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, ОСОБА_1 також повідомлялася про дати судових засідань телефонограмами за вказаним в позовній заяві номером телефону відповідача, з яких вбачається, що остання не має наміру з'являтися в судові засідання (а.с.81), з'явиться, якщо буде мати змогу (а.с.87).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності. Також вказав, що у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с.9).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, дро дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, про що судом винесено ухвалу.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.04.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) виникли правовідносини у сфері договірних зобов'язань, шляхом укладення договору № 491361-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (а.с.19-23).
Надано кредит строком на 16 тижнів, стандартна процентна ставка за Кредитом : 2,00000000, фіксована, знижена процентна ставка за Кредитом : 1,16395000, фіксована (п.2.4.), в п. 2.5 договору комісія за надання кредиту: 1500,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 10000,00 грн.; строк дії договору до 06.08.2024; орієнтована загальна вартість наданого кредиту: 21040,00 грн.; орієнтована реальна річна процентна ставка: 12297,45 процентів; денна процентна ставка 0,98 процентів. Дата видачі кредиту 16.04.2024 (п.2.12.). Сторони в договорі узгодили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватися та застосовується Знижена процентна ставка (п.3.2.2).
Вказаний договір укладений через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується роздруківками Пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 491361-КС-002 від 16.04.2024 (а.с.24-28), Прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти Договір № 496353-КС-005 про надання кредиту (а.с.35), Договору № 491361-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 16.04.2024 (а.с.29-33), а також Паспорта споживчого кредиту, яким проінформовано позичальника про його умови (а.с.16-18), що підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-7149 та UA-7322.
На підтвердження укладення договору № 496353-КС-005 від 24.08.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 16.04.2024 о 18:54:30 клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_2 (на вказаний номер телефону також відповідач повідомлялася про дати судових засідань - а.с.81,87), ідентифікувався в ІТС, зайшов у особистий кабінет, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7149 (а.с.34).
В анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.tpozyka.com) від зазначено особисті дані ОСОБА_1 : адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, сума бажаного кредиту 10000,00 грн., дату отримання кредиту 16.04.2024, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 (а.с.35).
Таким чином, у підписаному ОСОБА_1 договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору та укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
При цьому, ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами договорів позики, мала реальну можливість відмовитися від укладення кредитних угод та на момент їх підписання додаткових вимог щодо спірних умов договорів не заявляла, що свідчить про свідоме визнання оспорюваних умов договорів. На момент укладення кредитних договорів ОСОБА_1 не зверталась до відповідачів із заявами про надання роз'яснень незрозумілих їй умов договорів, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованих редакцій договорів, тим самим фактично погодилась зі всіма умовами таких договорів, в тому числі з тими, що оспорює.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору про надання кредиту № 491361-КС-002 від 16.04.2024. Зазначений договір недійсним не визнано, у зв'язку з чим у розглядуваному випадку відповідно до положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаного правочину.
Як убачається із матеріалів справи, 16.04.2024 ТОВ «Бізнес позика» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 , який остання зазначила в договорі про надання кредиту, грошові кошти в сумі 10000,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи Підтвердженням від ТОВ «ПрофітГід» (а.с.36), та випискою по рахунку відкритого відповідачем у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с.72,74).
За інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 11.08.2025 в даному банку на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.72). Згідно руху коштів по даній картці вбачається рух коштів за період з 16.04.2024 по 06.08.2024, та що 16.04.2024 о 18:57:11 на картку надійшли кошти в сумі 10000,00 грн. (а.с.74).
Згідно з п. 4.2.2 Договору сторонами було встановлено графік платежів, який передбачає зобов'язання позичальника щодо внесення в рахунок повернення кредиту, сплати процентів та комісії періодичних платежів. При цьому у графіку вказано, що загальна сума платежів за договором складає 54059,44 грн., з яких: 22000,00 грн. загальна сума платежів по кредиту, 27659,44 грн. загальна сума платежів по процентах, 4400,00 грн. загальна сума платежів по комісії за надання кредиту. Графік погашення заборгованості розрахований виходячи з того, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.
В п. 4.2.4. договору визначено, що сторони домовились, що у разі неповернення будь-якого платежів у строки, передбачені графіком платежів, умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, надалі не застосовується, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту.
Проте, позичальник ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим у виникла заборгованість за період кредитування з 16.04.2024 по 06.08.2024, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку станом на 01.07.2025 становить 28251,07 грн., що складається з заборгованості за кредитом 9883,60 грн., по відсотках - 17751,47 грн., по комісії - 615,00 грн. (а.с.12-15).
Відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку, проценти за користування кредитом нараховувалися ним в межах строку кредитування, визначеного договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, як і не надано аргументованого контррозрахунку заборгованості.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
В силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняв на себе зобов'язання, погодившись на істотні умови фінансової установи.
Застосовуючи зазначені норми права Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 прийшов до висновку щодо правомірності укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи.
Частинами 1 та 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Фінансова установа ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за вказаним договором стосовно надання кредиту виконало, а ОСОБА_2 в порушення умов договору зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
На підставі встановлених відповідно до матеріалів справи обставин, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що між позивачем та відповідачем 16.04.2024 укладено Договір №491361-КС-002 про надання кредиту. Позивач свої зобов'язання за цим Договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредитні ресурси та можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором №491361-КС-002 про надання кредиту від 16.04.2024 у розмірі 28591,07 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто одна грн. 07 коп.) та судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.), а всього 31013,47 грн. (тридцять одна тисяча тринадцять грн. 47 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом 20 днів з дня вручення учасникам справи повного заочного рішення суду не подано заяву про перегляд заочного рішення або протягом 30 днів не подано апеляційні скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Наталія СІРЕНКО