провадження 2-о/287/61/25
Справа № 287/2156/25
Ухвала
24 вересня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Г.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник ОСОБА_1 подав до суду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт його постійного проживання в період з 12.07.2005 по 22.02.2006 в АДРЕСА_1 .
Ознайомившись із поданою заявою, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду зокрема за умови, якщо заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); якщо чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Судом встановлено, що заявник не навів обставин, які підтверджують неможливість одержання чи відновлення документів, що посвідчують запитуваний факт, а також не подав доказів звернення до відповідних органів із метою отримання такого документа та отриманої відмови.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав.
Разом з тим, як встановлено судом, заявником у поданій заяві не визначено заінтересованих осіб, права та обов'язки яких можуть бути порушені чи оспорені у зв'язку з вирішенням питання про встановлення факту, що має юридичне значення.
Враховуючи, що подана заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 318 та ч. 4 ст. 294 ЦПК України, так як не наведено причин неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт, встановлення якого просить заявник, а також не визначено заінтересованих осіб, права чи обов'язки яких можуть бути порушені або оспорені у зв'язку з розглядом цієї справи, суд вважає за необхідне залишити заяву без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Зокрема, чинне цивільне процесуальне законодавство не регулює залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження. Тому при вирішенні питання щодо залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження суд керується положеннями ЦПК України, якими врегульовано порядок залишення без руху позову.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями викладеними в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, де зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
Виправлену заяву та додані до неї документи слід подати з дотриманням вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України щодо кількості примірників для суду та всіх заінтересованих осіб.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Г. П. Нижник