Справа № 286/1999/25
Провадження № 1-кп/286/305/25
23.09.2025 м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з секретарем ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Овручі клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025060000000020 від 21.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
У провадженні Овруцького районного суду Житомирської області перебуває вказане кримінальне провадження.
09.09.2025 прокурором Овруцького відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи тим, що сторона обвинувачення вважає, що на даний стадії судового провадження, наразі існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ставиться питання про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може - переховуватись від суду, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим існують обґрунтовані ризики, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки, свідок у даному кримінальному провадженні надав викривальні покази щодо ОСОБА_4 як на особу, яка сприяла незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками та усуненням перешкод, з корисливих мотивів, а тому ОСОБА_4 знаючи місце проживання останнього має об'єктивну можливість шляхом погроз, залякування, шантажу, підкупу або прохань примусити його змінити показання. Вважає, що є всі підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливість запобігання ризикам, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та проведення судового розгляду у розумні строки.
Крім цього, 22.09.2025 року до суду від захисника обвинуваченого надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому він просить змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України; Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обрати за адресою АДРЕСА_1 ; Звільнити обвинуваченого з під - варти в залі суду, мотивуючи тим, що з моменту обрання запобіжного заходу змінилися ризики визначені в ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 являється пенсіонером, має міцні соціальні зв'язки, а саме проживає за місцем реєстрації, має дружину, являється опікуном брата ОСОБА_7 , та доглядає за батьком похилого віку ОСОБА_8 1938 р.н., до затримання мав постійне місце роботи за яким останній характеризується виключно позитивно, під час досудового розслідування беззаперечно визнавав свою вину. Будь-яких підстав та доказів прокурором наведено не було, що останній може вчинити дані дії, а тому даний ризик грунтується лише на припущеннях. Також такий ризик, як переховуватися від суду повністю і беззаперечно спростовується застосуванням до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю. Тобто, відповідно до ч.3 ст. 181 КПК ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається на виконання органам поліції за місцем проживання обвинуваченого. Також на даний час всі слідчі дії із свідками проведено під час чого їх попереджено про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384 КК України. Вважає за можливе змінити запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні на більш м'який, не пов'язаний з утриманням під вартою, а саме на домашній арешт із носінням електронного засобу контролю або без такого.
У судовому засідання прокурор подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала. Щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого заперечувала, пояснивши, що обвинувачений проживає на значній відстані від органу досудового розслідування, що позбавить можливості здійснювати за ним належний контроль.
Захисник подане ним клопотання підтримав, щодо задоволення клопотання прокурора заперечував, пояснив, що обвинувачений є пенсіонером, має максимально позитивні характеристики, ризики надумані, а тому є всі підстави для застосування цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений погодився із думкою захисника, пояснив, що йому необхідно доглядати родичів, просить пом'якшити запобіжний захід.
Суд, вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, оцінивши ступінь обґрунтованості заявлених клопотань, дійшов наступного висновку.
Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 29.07.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 вересня 2025 року включно. Визначено заставу у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840,00 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження стаття 194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Суд звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При цьому, суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, яке згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 9 років з конфіскацією майна, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, в разі доведення вини ОСОБА_4 , вказує на обґрунтованість продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, с. Кованка, Словечанської територіальної громади, Коростенського району Житомирської області, межує з республікою білорусь та ОСОБА_4 , будучи мешканцем прикордонного району, добре обізнаний з особливостями несення служби прикордонних нарядів, що дає підстави вважати, що останній, усвідомлюючи тяжкість злочину та невідворотність покарання за його вчинення, може переховуватись від суду та реальні можливості покинути територію України з цією метою поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, а також переховуватись на території України.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків, суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин, враховуючи, що усі учасники кримінального провадження судом ще не допитані, ризик впливу на них існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від учасників провадження та дослідження їх судом.
Характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому, в разі визнання його винним, на думку суду, переконливо свідчать про обґрунтованість підстав для висновку про існування не абстрактних, а конкретних ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_4 позитивно характеризується, має на утриманні брата - інваліда ІІ групи, який проживає з ним в одному будинку та є його опікуном, та на його утриманні є також його батько ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає в с. Кованка Коростенського району, який за віком потребує опіки, визнання вини в скоєнні інкримінованого йому злочину, а тому є доцільним застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає непереконливими з огляду на фактичні обставини кримінального правопорушення та його підвищеної небезпеки.
Доводи захисника щодо наявності у обвинуваченого постійного місця проживання, суд визнає безпідставними, оскільки наявність постійного місця проживання неможливо віднести до тих безумовних стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту і відповідно для задоволення клопотання захисника.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що до закінчення строку дії ухвали суду про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розгляд кримінального провадження не закінчиться, а у провадженні відсутні докази того, що ризики, заявлені при обранні міри запобіжного заходу зменшились на час розгляду даного клопотання, з метою виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчиненню нових кримінальних правопорушень, перешкоджанню розгляду кримінального провадження іншим чином, суд вважає, що наявні правові підстави для продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою на шістдесят днів - до 21.11.2025 року включно.
Поряд з цим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 5 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн..
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Беручи до уваги, що раніше визначений розмір застави може бути занадто високим для сім'ї обвинуваченого, тому враховуючи обставини провадження, особу обвинуваченого, його майновий стан, суд вважає, що застава у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн., буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього законом обов'язків та помірною для останнього, водночас здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні.
З огляду на вказане, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 197, 331, 369 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 листопада 2025 року включно.
Визначити заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок суду у будь-який момент строку тримання під вартою.
У разі внесення застави обвинувачений звільняється з-під варти і на нього покладаються наступні обов'язки:
- прибувати до суду за його вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Вказані обов'язки покладаються на обвинуваченого строком на два місяці з моменту звільнення останнього з-під варти внаслідок внесення застави.
У разі невиконання обвинуваченим зазначених обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1