18 серпня 2025 року
м. Чернівці
cправа № 714/685/24
провадження 22-ц/822/633/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.
секретаря Мостолюк А.І.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року, головуючий у першій інстанції Козловська Л.Д.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іліє П.М. у травні 2024 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Зазначала про право власності на нежитлову будівлю загальною площею 495,70 кв.м, яка розташована на території АДРЕСА_1 .
На підставі договору між Острицькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, в особі голови Цуркана В.Г. та ОСОБА_1 оренди землі від 04 січня 2023 року передано у платне користування земельну ділянку кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, площею 0,3197 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: урочище «Гьол», № 4, с. Горбова, Чернівецького району, Чернівецької області.
Вказувала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди нерухомого майна № 1, за яким передано у користування ОСОБА_2 нежитлову будівлю площею 495,70 кв.м.
ОСОБА_2 незаконно зведено на земельній ділянці кадастровий номер 73207861300:01:003:0584 споруду для обслуговування телекомунікації, чим чинить перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою, дана у користування.
Просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування ОСОБА_2 збудованої на даній земельній ділянці споруди для обслуговування телекомунікації.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування ОСОБА_2 збудованої на даній земельній ділянці споруди для обслуговування телекомунікацій.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що маються значення для правильного вирішення спору, чинність договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оренди нерухомого майна від 01 квітня 2022 року № 1, за яким ОСОБА_2 набула право на власний розсуд та умовах передати об'єкт оренди (його частину) в суборенду.
Судом першої інстанції безпідставно встановлено обставину самочинного розміщення споруди для обслуговування телекомунікацій.
Вказує на вчинення ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» договору суборенди № CR1505 від 12 квітня 2022 року, відповідно до якого суборендар має невід'ємне право без додаткової плати здійснити прокладку фідерів та трафікового оптичного кабелю до телекомунікаційного обладнання за схемами, погодженими із орендарем та право безперешкодного використання площ загального користування орендаря, здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» розміщення на орендованому об'єкті споруду для обслуговування телекомунікацій.
ОСОБА_1 не доведено, що розміщення споруди для обслуговування телекомунікацій здійснено саме ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції не встановлено чи є відповідна споруда структурою, яка нерозривно пов'язана із земельною ділянкою або ж спорудою, яка закріплена на будівлі.
Не доведено розміщення такої споруди безпосередньо на земельній ділянці, а не на орендованій Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» згідно з договором суборенди від 12 квітня 2022 року № CR1505 частині нежитлової будівлі.
Позовна вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом демонтування споруди для обслуговування телекомунікацій є негаторним позовом (про усунення перешкод у користуванні майном).
Проте задоволення вказаної вимоги об'єктивно унеможливлюється без визнання недійсними вказаних договорів чи відсутності інших підстав для їх припинення, позаяк наявність чинних договорів оренди як підстави для законного користування ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» нежитловими приміщеннями виключає необхідність їх звільнення останніми.
Також посилається на те, що у позові ОСОБА_1 слід було відмовити у зв'язку з його пред'явленням до неналежного відповідача.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання про заміну первісного відповідача ОСОБА_2 належним відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ».
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для захисту права ОСОБА_1 користування земельною ділянкою кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування ОСОБА_2 збудованої на даній земельній ділянці споруди для обслуговування телекомунікації.
Водночас суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_2 самовільно побудувала на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , споруду для обслуговування телекомунікацій, що створює перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою.
Ефективним способом захисту порушеного права позивача є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування ОСОБА_2 споруди для обслуговування телекомунікації.
Також суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не надано доказів, які б свідчили, що споруда для обслуговування телекомунікації була зведена зі згоди власника (користувача) земельної ділянки.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 25 червня 2012 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля, яка розташована яка розташована за адресою: урочище «Гьол», 4, с. Горбова, Чернівецький район, Чернівецька область.
За даними технічного паспорту вказане нерухоме майно складається будівлі складу літ. «А», прибудови літ. «А1», будівлі складу літ. «Б», прибудови літ. «Б1», криниці № 1, загальна площа нерухомого майна складає 495,70 кв. м.
Рішенням XVII сесії VII скликання Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 22 грудня 2022 року № 257-18/22 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з подальшою передачею в оренду площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: с. Горбова. урочище «Гьол». №4 Чернівецький район. Чернівецька області, передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,3197 га., кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Острицькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 04 січня 2023 року строком на 7 (сім) років.
Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 73207861300:01:003:0584 зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується 2 витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19 січня 2023 року № 320639810.
ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1 від 01 квітня 2022 року, відповідно до умов якого до орендаря тимчасово переходить право володіння та право користування об'єктом оренди - нежитловою будівлею, площею 495,70 кв. м.
Згідно з пунктом 1.5 вказаного договору орендар, згідно даного договору, не отримує право власності на об'єкт оренди, але має право на передачу даного майна в суборенду на власний розсуд та на власних умовах.
ОСОБА_2 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» укладено договір суборенди №CR1505 від 12 квітня 2022 року, відповідно до умов якого об'єктом суборенди є частина нежитлової будівлі площею 20 кв. м., що розташована за адресою: урочище «Гьол», 4, с. Горбова, Чернівецький район, Чернівецька область (пункти 1.2, 1.3 договору).
Згідно з пунктами 1.6, 1.7 договору суборендар, керуючись технічною необхідністю, самостійно розміщує своє обладнання на об'єкті суборенди, що відображається в схемі розміщення обладнання (додаток № 2), яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.
Сторони дійшли згоди, що суборендар має невід'ємне право без додаткової плати здійснити прокладку фідерів та трафікового оптичного кабелю до телекомунікаційного обладнання за схемами, погодженими із орендарем та право безперешкодного використання площ загального користування орендаря.
За довідкою виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 30 листопада 2022 року №11620 на земельній ділянці, яка розташована за адресою: урочище «Гьол», 4, с. Горбова, Чернівецький район, Чернівецька область, зведена споруда для обслуговування телекомунікацій.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження№ 61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Предметом позову ОСОБА_1 є вимога про витребування із чужого незаконного володіння ТОВ «Букпартнербуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та повернення на користь ОСОБА_1 збірно-розбірного торговельного павільйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 116 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 3 статті 16 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 вказала, що під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 ЗК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом.
Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абзаці 2 пункту 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від16 квітня 2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21).
Не можна погодитися з доводами ОСОБА_2 , на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту, існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договірних відносин, що виключає можливість звернення з негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування ОСОБА_2 споруди для обслуговування телекомунікації.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначила, що негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном".
З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) викладено правовий висновок про те, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19 викладено правовий висновок про те, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18 викладено правовий висновок про те, що однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.
У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування ОСОБА_2 збудованої на даній земельній ділянці споруди для обслуговування телекомунікацій.
Острицькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 04 січня 2023 року строком, предметом якого є земельна ділянка площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: АДРЕСА_1 .
Отже, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні договірні правовідносини з користування земельною ділянкою площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1 від 01 квітня 2022 року, відповідно до умов якого до орендаря тимчасово переходить право володіння та право користування об'єктом оренди - нежитловою будівлею, площею 495,70 кв. м.
Згідно з пунктом 1.5 вказаного договору орендар, згідно даного договору, не отримує право власності на об'єкт оренди, але має право на передачу даного майна в суборенду на власний розсуд та на власних умовах.
ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» укладено договір суборенди №CR1505 від 12 квітня 2022 року, відповідно до умов якого об'єктом суборенди є частина нежитлової будівлі площею 20 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (пункти 1.2, 1.3 договору).
Відповідно до пункту 1.6, 1.7 договору суборендар, керуючись технічною необхідністю, самостійно розміщує своє обладнання на об'єкті суборенди, що відображається в схемі розміщення обладнання (додаток № 2), яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.
Сторони дійшли згоди, що суборендар має невід'ємне право без додаткової плати здійснити прокладку фідерів та трафікового оптичного кабелю до телекомунікаційного обладнання за схемами, погодженими із орендарем та право безперешкодного використання площ загального користування орендаря.
Таким чином наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору оренди нерухомого майна № 1 від 01 квітня 2022 року, предметом якого є нежитлова будівля площею 495,70 кв. м, не виключає можливість захисту права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: АДРЕСА_1 , у обраний спосіб захисту усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування ОСОБА_2 споруди для обслуговування телекомунікацій.
За довідкою виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 30 листопада 2022 року №11620 на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зведена споруда для обслуговування телекомунікації.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність порушення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: АДРЕСА_1 , внаслідок зведення споруди для обслуговування телекомунікації.
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка є неналежним відповідачем за позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування ОСОБА_2 споруди для обслуговування телекомунікації.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилалася на встановлення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» на підставі договору між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» суборенди №CR1505 від 12 квітня 2022 року, за згодою орендаря ОСОБА_1 споруди для обслуговування телекомунікації на об'єкті суборенди частині нежитлової будівлі площею 20 кв. м., що розташована за адресою: урочище «Гьол», 4, с. Горбова, Чернівецький район, Чернівецька область.
Натомість, предметом позову є вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: АДРЕСА_1 , внаслідок зведення споруди для обслуговування телекомунікації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.
Укладення ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» договору суборенди №CR1505 від 12 квітня 2022 року, відповідно до умов якого об'єктом суборенди є частина нежитлової будівлі площею 20 кв. м., що розташована за адресою: урочище «Гьол», 4, с. Горбова, Чернівецький район, Чернівецька область, на підставі пункту 1.5 договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оренди нерухомого майна № 1 від 01 квітня 2022 року, предметом якого є нежитлова будівля площею 495,70 кв. м., не дає підстав для висновку про надання згоди ОСОБА_1 на зведення ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» споруди для обслуговування телекомунікації на земельній ділянці площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: АДРЕСА_1 .
Матеріали справи не містять доказів надання ОСОБА_1 дозволу ОСОБА_2 , Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» на зведення споруди для обслуговування телекомунікації на земельній ділянці площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: АДРЕСА_1 .
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
На підставі частини 1статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного
суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13ц.
У матеріалах справи відсутні докази, якими спростовуються обставини, встановлені за довідкою виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 30 листопада 2022 року №11620 зведення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , споруди для обслуговування телекомунікації.
Водночас сама по собі схема розміщення обладнання (додаток № 2) до договору між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» суборенди №CR1505 від 12 квітня 2022 року не спростовує обставини, встановлені за довідкою виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 30 листопада 2022 року №11620, зведення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , споруди для обслуговування телекомунікації за відсутності інших доказів.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (стаття 50 ЦПК України).
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
Позивачкою було визначено відповідачем ОСОБА_2 .
Виходячи зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою спір виник між ОСОБА_1 , яка є орендарем земельної ділянки площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , яка є орендарем нежитлової будівлі площею 495,70 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 0,3197 га, кадастровий номер 73207861300:01:003:0584, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою : АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи відсутні докази встановлення лише Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» споруди для обслуговування телекомунікації на об'єкті суборенди частині нежитлової будівлі площею 20 кв. м., що розташована за адресою: урочище «Гьол», 4, с. Горбова, Чернівецький район, Чернівецька область, та відсутності на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , іншої споруди для обслуговування телекомунікації.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
І. Б. Перепелюк