Іменем України
25 вересня 2025 року
м. Харків
справа №645/2265/25
провадження № 22-ц/818/4433/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" на заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 26 червня 2025 року, постановлене суддею Ященко С.О.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 11400,00 грн.
Заочним рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 26 червня 2025 року позовні вимоги ТОВ "Укр Кредит Фінанс" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 0589-8019 від 05.01.2021 року в розмірі 5320 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1130,53 грн., а разом 6450 грн. 53 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши заборгованість за договором кредиту 3800,00 грн та відсотки за користування 7600,00 грн.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пунктів 11 та 11.1 Кредитного договору 0589-8019 від 05.01.2021 року встановлено, що якщо Кредитний Договір не було пролонговано відповідно до пункту 14 Кредитного договору, у випадку неповернення Суми Кредиту у строк, встановлений пунктом 2 Кредитного Договору: Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 2% за кожен день фактичного користування відповідною частиною Суми Кредиту по дату фактичного повернення всієї Суми Кредиту включно. Річна відсоткова ставка за процентами за користування чужими грошовими коштами складає 730%. Максимальний сукупний розмір нарахованих процентів за користування грошовими коштами згідно даного пункту не може перевищувати 200% від Суми Кредиту Тобто, згідно п. 11.1. Кредитного договору визначено законне право Позивача нараховувати проценти за користування кредитними коштами за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 2% за кожен день фактичного користування у випадку неповернення суми кредиту у строк кредитування, що було здійснено ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що Позивач не має законного права нараховувати відсотки за межами строку кредиту
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором № 0589-8019 від 05.01.2021 року не здійснила, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 24.01.2021 року (дату закінчення строку кредитного договору № 0589-8019 від 05.01.2021 року) склалась заборгованість у розмірі 5320 грн., а саме: 3800 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1520 грн. - заборгованість за процентами (в межах строку дії кредитного договору), яка підлягає стягненню. Щодо стягнення відсотків за період після закінчення строку дії договору № 0589-8019 від 05.01.2021 року суд зазначає, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за кредитним договором № 0589-8019 від 05.01.2021 року за період з 25.01.2021 року задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає в повній мірі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.01.2021 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0589-8019. Кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 2 Договору строк кредиту складає 20 днів.
Відповідно до п. 3.2 Договору сума кредиту складає 3800 грн.
Відповідно до п. 4 Договору процентна ставка за користування кредитом складає 2%.
Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, встановлено що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 0589-8019 від 05.01.2021 року, яка станом на 24.02.2025 року складає 11400 грн., а саме: 3800 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7600 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України “Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Нормами частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення прострочених відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що така заборгованість нараховувалась поза межами строку дії договору та за відсотками.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 4 договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,0%, фіксована.
Термін кредитування 20 днів.
Висновок суду першої інстанції про стягнення тіла кредиту у розмірі 3800,00 грн, та відсотків 1520,00 грн в межах строку дії договору є обґрунтованим та відповідає вимогам укладеного договору.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що п.11.3 передбачено право на нарахування відсотків, в тому числі в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України не відповідає матеріалам справи.
Згідно п. 11.3. кредитного договору, якщо визначена п. 4 Кредитного Договору процентна ставка є меншою ніж 2 % (два відсотки) від Суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то у разі прострочення строку платежу (нездійснення платежу до встановленого Терміну (включно)), Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов?язаний сплатити штраф за весь період користування Кредитом, із розрахунку процентів у розмірі 2% (два відсотки) за кожен день користування Кредитом, починаючи з моменту отримання Кредиту (з врахуванням сплачених штрафів за весь строк користування Кредитом не більше 50% (п?ятдесяти відсотків) Суми Кредиту).
Умовами договору а саме п. 4 визначено відсоткову ставку у розмірі 2,0%, таким чином умови договору відповідають п.11.3.
Вимог про стягнення штрафів за порушення зобов'язань нарахованих в порядку п.11.3 позивачем не заявлено.
Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, убачається, що позивач продовжив нараховувати відсотки встановлені у договорі вже після закінчення строку дії договору, тобто після 25.01.2021 року.
Судова колегія не вбачає підстав для стягнення відсотків нарахованих поза межами строку кредитування не має.
Вимог про стягнення відсотків в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялось.
Висновок суду про відмову у задоволенні позову у зазначеній частині відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Рішення суду в частині задоволення позову не оспорюється і судом апеляційної інстанції не переглядається.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382,383,384 ЦПК Українисуд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" залишити без задоволення.
Заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 26 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
В.Б.Яцина