про залишення апеляційної скарги без руху
22 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 638/1034/24
провадження № 22-ц/818/4929/25
Харківський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Тичкової О.Ю., розглянув у порядку статті 357 ЦПК України відповідність вимогам закону апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року у складі судді Семіряд І.В. по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу виданого 29 січня 2024 року, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду.
Не погодившись з судовим рішенням, 28 серпня 2024 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційне провадження не може бути відкрито, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно частини 1 статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч.3 ст.9 ЦПК України).
За приписами ч.4 ст.9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 07 червня 2019 року у справі №826/10114/17, від 03 вересня 2020 року у справі №826/6286/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №815/1958/16 та від 07 грудня 2020 року у справі №138/132/20.
Вимоги щодо викладення документа процесуального характеру державною (українською) мовою зазначені, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 11-955зі19 (9901/98/19) та від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/12/20 (П/9901/12/20).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до статтею 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV.
Разом з тим Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.
Слід зазначити, що у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №520/6952/19 та від 14 травня 2020 року у справі №826/7282/17 Верховним Судом висловлено правову позицію щодо викладення відповідної заяви (скарги) державною мовою, тобто українською мовою.
Крім того, згідно із рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року №2-р/2018 у справі № 1-1/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України та втратив чинність Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами.
У разі, якщо скаржник не володіє (недостатньо володіє) українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України "Про безоплатну правову допомогу" гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №160/27610/21.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_2 повинна бути викладена державною (українською) мовою.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі, якщо ОСОБА_1 не володіє або недостатньо володіє державною мовою, вона має право при складанні процесуальних документів користуватися послугами перекладача, у тому числі і безоплатно за наявності підстав, передбачених Законом України «Про безоплатну правову допомогу».
Відповідно до п.п. 2, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені:
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причини та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 356 ЦПК України не зазначила всіх учасників справи, в чому полягає незаконність і необґрунтованість ухвали суду та не зазначені нові обставини, що підлягають встановленню.
Зазначений недолік підлягає усуненню шляхом подачі виправленої апеляційної скарги з її копіями та доданими письмовими матеріалами відповідно до кількості учасників справи згідно із вимогами ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються: копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, згідно п.3 ч. 4 ст. 356 ЦПК Українидо апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п.п. 9 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка за подання фізичною особою апеляційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028 грн, при подачі апеляційної скарги сплаті підлягало 605,60 грн.
Сплату судового збору належить здійснити за наступними реквізитами:
Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA398999980313161206080020661
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Харківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
На підтвердження сплати судового збору до Харківського апеляційного суду необхідно надати оригінал квитанції про оплату судового збору.
Згідно ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, за якими у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.
Також відповідно до частин 1, 2 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала постановлена 01.07.2025 року, копію оскаржуваної ухвали суду отримала 13.08.2025, з апеляційною скаргою скаржник звернулася 28.08.2025 року, тобто з пропуском встановленого ч.2 ст. 354 ЦПК України строку.
Таким чином, скаржнику необхідно звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частин 3, 4 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: надання виправленої апеляційної скарги викладену державною (українською) мовою, відповідно до кількості учасників справи, надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.185, 356, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року - залишити без руху.
Надати строк - 10 (десять днів) з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків зазначених в ухвалі.
Роз'яснити апелянту, що у разі неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження у встановлений ухвалою строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити апелянту, що в разі невиконання ухвали суду апеляційну скаргу буде визнано неподаною та повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя - О.Ю. Тичкова