24 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 641/8062/24
провадження № 22-ц/818/3528/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2025 року в складі судді Боговського Д.Є.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 належить їй на праві спільної часткової власності.
Зазначила, що вона неодноразово зверталась до відповідача із заявами про встановлення у її квартирі індивідуального лічильника газу, однак відповіді не отримувала. І лише після звернення із відповідними скаргами до Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та голови НКРЕКП відповідач почав надавати відповіді на її заяви, в яких зазначав, що для ведення обліку природнього газу за адресою: АДРЕСА_2 був встановлений загальнобудинковий лічильник, а тому відсутні підстави встановлювати ще індивідуальний.
Зазначила, що їй було запропоновано встановити лічильник газу за її власний рахунок за 8500,00 грн. Оскільки вона є пенсіонером, малозабезпеченою особою, отримує пенсію по інвалідності, в неї не має фінансової можливості сплатити цю суму.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у встановленні індивідуального лічильника обліку природного газу в її квартирі порушують її права як побутового споживача природного газу та є незаконними.
Вказала, що з лютого 2022 року вона не мешкає за місцем реєстрації та не користується газом для приготування їжі, однак змушена кожного місяця збирати та надавати оновлені документи відповідачу на підтвердження факту не проживання за спірною адресою.
Вважала, що вона перебуває в нерівних і несправедливих умовах порівняно з іншими мешканцями будинку АДРЕСА_2 , у яких встановлені індивідуальні газові лічильники, які не проживають у своїх квартирах і яким не потрібно кожного місяця проходити виснажливу процедуру збору і подання документів відповідачу, і яким ціна за природний газ нараховується, виходячи із фактичного споживання.
16.02.2024 вона звернулась в цент обслуговування клієнтів Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із письмовою заявою та пакетів документів щодо встановлення індивідуального лічильника газу, однак своєчасної відповіді не отримала і лише на початку травня 2024 року їй була надана перша відповідь.
Зазначила, що в цей період в сусідньому будинку відповідач пропонував його мешканцям безкоштовно встановити індивідуальні прилади обліку.
Внаслідок неправомірних дій відповідача у неї погіршився фізичний стан здоров'я позивача, що через довге перевантаження всього організму призвело до стійкої втрати здоров'я, був порушений звичайний спосіб життя, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав і для обстеження в закладах охорони здоров'я, додатково витрачати кошти на лікування. Оцінює спричинену неправомірними діями відповідача моральну шкоду в 1 млн. гривень.
Просила визнати незаконними дії Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо відмови у встановленні індивідуального приладу обліку природного газу в квартирі побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов'язати Харківську міську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснити за власний рахунок встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ; стягнути з Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що будинок взагалі не обладнаний жодним лічильником обліку газу ні загальнобудинковим, ні індивідуальним. Судом не надано оцінку тому, що відсутність приладів обліку унеможливлює законне нарахування плати за спожитий газ, що порушує її права як споживача комунальної послуги. У матеріалах справи у встановленні загальнобудинкого лічильника газу є розбіжність у датах і питаннях правомірності встановлення без згоди співвласників. Наявність загальнобудинкового лічильника побутових споживачів не позбавляє права на встановлення індивідуального вузла обліку газу за рахунок оператора ГРМ. Заявлені нею вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору міну, посвідченого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 08.12.1993, реєстровий № 4-15324 та Угоди про визначення ідеальної частини у спільній сумісній власності на квартиру, посвідченої 17.05.2004 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакумовою А.В., реєстровий № 1-775.
Інша 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 належить чоловікові позивача ОСОБА_2 на підставі Договору міни, посвідченого 30.06.2004 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакумовою А.В., реєстровий № 1-1164 (а.с.11-14).
Згідно довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова в квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
13 вересня 2016 року ПАТ «Харківміськгаз» складено акт приймання нового (модернізованого) вузла обліку природного газу на базі вимірювального комплексу, який встановлений по АДРЕСА_2 (а.с.77).
05 листопада 2021 року на підставі акту контрольного огляду вузла обліку №5/11/21-К3, складеного Оператором ГРМ АТ «Харківміськгаз», лічильник газу КВУ-1.02-G25-40-0.25 заводський №20910 та коректор були демонтовані для проведення повірки (а.с.78).
Відповідно до довідки ДП «Укрметртестстандарт» про непридатність законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-3/79224 від 08.11.2024 комплекс вимірювальний КВУ-1.02-G25-40-0.25 заводський №20910 визнаний непридатним у зв'язку з тим, що не відповідає вимогам додатку А.7.2 «Комплекси вимірювальні КВ. Настанова щодо експлуатування ГРИС.407368.001 НЕ», а саме: «при пропусканні повітря за витрати від Qmin до Qmax покази значення об'єму не збільшуються» (а.с.79).
З метою усунення пов'язаних з виходом з ладу будинкового вузла обліку КВУ-1.02- G25-40-0.25 заводський №20910, ХМФ ТОВ ГРМУ звернулась до підприємства, що здійснює виробництво та сервісне обслуговування вимірювальних комплексів.
Відповідно до листа СП «Радміртех» №3816 від 24.04.2023 у зв'язку з порушенням логістичних ланцюжків поставок комплектуючих через бойові дії, на даний час не має технічної можливості проводити роботи з обслуговування, ремонту та відновлення комплексів вимірювальних ультразвукових КВУ (а.с.80).
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача із заявами та скаргами щодо встановлення індивідуального приладу обліку природного газу (а.с.20-35).
Відповідно до відповіді представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 23.04.2024, за адресою: м. Харків, вул. Костичева № 17, 10.03.2017 встановлено загальнобудинковий лічильник. Також повідомлено про те, що встановлення індивідуальних лічильників природного газу за рахунок газорозподільного підприємства передбачено лише там, де не було встановлено загальнобудинкові лічильники газу (а.с.37-40).
Аналогічну інформацію викладено у відповіді НКРЕКП від 09.04.2024 (а.с.41-43).
За повідомленням ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 04.03.2024, у разі якщо оператором ГРМ було встановлено будинковий вузол обліку, індивідуальний лічильник газу споживач може встановити за кошти інших джерел, не заборонених законом. 05.11.2021 лічильник газу та коректор були демонтовані для проведення повірки та з цього часу обсяг спожитого природного газу мешканцям будинку, які не мають квартирних лічильників газу, визначається із середнім обсягом газу відповідно до вимог п.8 Тимчасового положення (а.с.47-49).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.
Приписами абзаців третього-п'ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46 передбачено, що:
- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;
- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;
- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
Тобто до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.
Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати, діяв з порушенням вимог законодавства.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21).
Харківська міська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є оператором газорозподільної системи починаючи з 01.08.2023, що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Харкова та частини Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережи України», виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 Постанови НКРЕКП ХМФ ТОВ ГРМУ зобов'язано зокрема прийняти на свій баланс з балансу АТ «Харківміськгаз» вузли обліку природного газу, у тому числі ті, які були встановлені (замінені) та виконувати інші зобов'язання покладені на нього.
На виконання вимог зазначеної Постанови ХМФ ТОВ ГРМУ прийняло на баланс від АТ «Харківміськгаз» вузли обліку природного газу та починаючи з 01.08.2023 в повній мірі виконує зобов'язання Оператора ГРМ на території ліцензованої діяльності.
Між тим, матеріали справи свідчать про те, що Оператор ГРМ не уклав договори з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) на зняття показань будинкового вузла обліку.
Загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений без погодження з мешканцями будинку, а тому його встановлення та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивача, оскільки в процесу обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 209/104/20 (провадження № 61-5014св21).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Постачання та розподіл природного газу споживачу здійснюються відповідно до типового договору, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (частина четверта статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Встановлено, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» є оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Вказаний договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Матеріали справи свідчать та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 приєдналася до вказаного типового договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) зроблено висновок, що зі змісту статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон № 3533-VI) вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
На момент встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу 13 вересня 2016 року, статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» було передбачено, що газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
В подальшому абзац четвертий підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 3533-VI було змінено на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» (Закон № 2260-VIII від 21 грудня 2017 року). У зв'язку із внесеними змінами частиною першою статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції Закону від 20 січня 2018 року) на суб'єктів господарювання було покладено обов'язок забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.
У подальшому на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо перегляду термінів встановлення споживачам лічильників природного газу» (Закон від 05 березня 2021 року № 1338-IX) в абзаці четвертому підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 3533-VI цифри і слова «01 січня 2021 року» замінено цифрами і словами «01 січня 2023 року».
Таким чином, на момент звернення до суду з позовом законодавцем було покладено обов'язок на суб'єктів господарювання забезпечити встановлення лічильників газу для населення із продовженням кінцевої дати вчинення таких дій - до 01 січня 2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2021 року на підставі акту контрольного огляду вузла обліку №5/11/21-К3, складеного Оператором ГРМ АТ «Харківміськгаз», лічильник газу КВУ-1.02-G25-40-0.25 заводський №20910 та коректор були демонтовані для проведення повірки. Таким чином, загальнобудинковий вузол обліку газу фактично відсутній.
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, необхідно керуватися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Саме на ТОВ «Газорозподільні мережі України» покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише воно повинно вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживача є неправомірним.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині про визнання незаконними дій щодо відмови у встановленні індивідуального приладу обліку природного газу та зобов'язання Харківську міську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснити за власний рахунок встановлення індивідуального газового лічильника.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21).
Щодо моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна і таке інше Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода - відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, колегія суддів ураховує обставини справи, істотність вимушених змін у житті позивача, характер, тривалість та обсяг заподіяних їй моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшла висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо відмови у встановленні індивідуального приладу обліку природного газу в квартирі побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Зобов'язати Харківську міську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснити за рахунок власних коштів встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова