Справа № 639/4544/25
Провадження № 2/639/1656/25
25 вересня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретаря судового засідання Семенюк А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/4544/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7202735від 25.10.2023 у розмірі 43877,40 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані керівником юридичної особи Романенком Михайлом Едуардовичем.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 7202735 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки, у розмірі 15500,00 грн. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту у встановленому у кредитному договорі розмірі. Відповідач належним чином кредитні зобов'язання не виконав. 27.11.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача. Сума боргу перед новим кредитором становить 43877,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15500,00 грн, заборгованість за відсотками - 28377,40 грн.
30.06.2025 ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання. (а.с.57).
06.08.2025 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання, за клопотанням представника відповідача адвоката Драченка В.В., який діє на підстав ордеру (а.с.66,67,69).
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України), сторони (їх представники) в судове засідання повторно не з'явились, про поважність причин неявки суду не повідомили.
Представник позивача Романенко М.Е. у позовній заяві та представник позивача Куриліна В.В. у заяві від 31.07.2025 просили розглянути справу за відсутністю представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечували (а.с.63-65).
12.08.2025 до суду від представника відповідача адвоката Драченка В.В., який діє на підставі ордеру (а.с.67), надійшла заява про визнання позову, в якій сторона відповідача повністю визнала позовні вимоги у розмірі 43877,40 грн, що складаються з 15500,00 грн одержаного кредиту та 28377,40 грн процентів за користування кредитом; просив стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості, судовий збір у розмірі 1211,20 грн, у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити, а 1211,20 грн сплаченого судового збору повернути позивачеві з державного бюджету; розгляд справи проводити без участі сторони відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки позивач виклав свою позицію щодо спірних правовідносин у заяві по суті - позовній заяві, а сторона відповідача визнала позовні вимоги, про що зазначила в окремій заяві, та сторони (їх представники) просили розгляд справи здійснювати без їх участі, суд доходить висновку, що неявка сторін (їх представників) не є перешкодою для розгляду справи по суті.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.
Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що 25.10.2023 о 15:37:32 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі в особистому кабінеті за допомогою ІТС Товариства укладений договір № 7202735 про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С7236. 25.10.2023 о 15:37:32. За умовами цього договору Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, оплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п.1.2). Сума кредиту складає 15500,00 грн (п.1.3). Строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору (п.1.4). Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,89% в день застосовується, якщо споживач до 24.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, оплатить кошти у сумі не менше сум першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п.1.5). Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1). Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами, згідно п.2.1 договору (п.2.4) (а.с.14-18).
Також, 25.10.2023 о 15:37:32 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С7236 підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 7202735 від 25.10.2023, згідно з якою, 25.10.2023 - дата видачі кредиту у розмірі 15500,00 грн; дата платежу - кожні 30 днів; реальна річна процентна ставка 27239,01%; загальна вартість кредиту 126079,33 грн (а.с.19).
Договір містить інформацію про анкетні дані відповідача, його місце проживання, серію, номер паспорту, дату його видачі, податковий номер, електронну адресу та номер телефону.
Крім того, 25.10.2023 о 15:37:32 ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С7236 підписав паспорт споживчого кредиту кредитодавця ТОВ «Авентус Україна», який містять інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача тощо (а.с.35-36).
Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» від 19.05.2025, на підставі укладеного між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Авентус Україна» договору про організацію переказу грошових коштів № 190122-1 від 19.01.2022, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна» 25.10.2023 о 15:38:05 на суму 15500,00 грн, призначення платежу: зарахування на карту НОМЕР_1 (а.с.29).
27.11.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та ТОВ «Авентус Українаа» (клієнт) уклали Договір факторингу № 27.11/24-Ф. Пунктом 1.1 договору факторингу передбачено, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною договору. У п.1.2 Договору визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. (а.с.23-27).
Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024, сформованого 15.04.2025 та підписаного уповноваженими представниками ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Авентус Україна» й скріпленого їх печатками, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 7202735 від 25.10.2023 на суму 43877,40, з яких: сума заборгованості за тілом - 15500,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 28377,40 грн (а.с.12).
За відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило на користь ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти, що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с.37).
Згідно зі складеним ТОВ «Авентус Україна» детальним розрахунком заборгованості за період з 25.10.2023 по 26.11.2024 за договором № 7202735 від 25.10.2023 у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 43877,40 грн, з яких: за тілом кредиту - 15500,00 грн, за процентами - 28377,40 грн. За цей період позичальник сплатив первісному кредитору на погашення заборгованості грошові кошти у розмірі 26989,38 на оплату процентів. З цього розрахунку суд вбачає, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались кредитодавцем з 25.10.2023 по 23.04.2024, тобто у межах строку кредитування (а.с.38-46).
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
З договору № 7202735 від 25.10.2023 суд вбачає, що відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір № 7202735 від 25.10.2023 укладений у формі електронного документу з електронними підписами сторін між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником ОСОБА_1 , про надання кредиту, є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.
У суду відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, належним чином не виконував свої зобов'язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, порушивши умови кредитного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з викладеним, враховуючи принцип диспозитивності, суд погоджується зі складеними розрахунками заборгованості та дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 30.05.2025 № 7202735 (а.с.8).
Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн позивач надав копії таких документів: договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М. та додаткової угоди № 7202735 від 02.04.2025 до цього договору, згідно з якою адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; клієнт виплачує адвокату гонорар у порядку та строки за погодженням сторін; виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; Акту 7202735 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом Білецьким Б.М. клієнту ТОВ «Діджи Фінанс» загальну вартістю 6000,00 грн, що складається з: правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій - 2 години вартістю 3000,00 грн, складання позовної заяви, у тому числі попереднього розрахунку сум судових витрат - 2 години вартістю 2000,00 грн; формування додатків до позовної заяви - 0,5 години вартістю 500,00 грн; консультація щодо документів та доказів - 0,5 години вартістю 500,00 грн, згідно з яким оплата професійної правничої допомоги адвоката здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким М.М., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.10,13,20-22,28).
В обґрунтування заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу сторона відповідача посилалась на недоведеність понесення позивачем таких витрат.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд встановив, що акт 7202735 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом складений та підписаний адвокатом Білецьким Б.М. та ТОВ «Діджи Фінанс» 31.03.2025, не містить даних, що правнича допомога була надана адвокатом саме у зв'язку з розглядом справи за позовом до ОСОБА_1 . Вказаний акт, а також договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, детальний опис робіт (наданих послуги) виконаних адвокатом Білецьким Б.М. від 31.03.2025 містять лише загальне посилання про вчинення певних дій адвокатом (складання позовної заяви тощо) без зазначення прізвище відповідача або реквізитів кредитного договору.
Додаткова угода № 7202735 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 укладена між адвокатом Білецьким Б.М. та ТОВ «Діджи Фінанс» 02.04.2025, тобто вже після факту надання адвокатом правничої допомоги, тобто стороною позивачем не доведено, що станом на 31.03.2025 ТОВ «Діджи Фінанс» уповноважив адвоката Білецького Б.М. на представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; копії платіжного документа про сплату ТОВ «Діджи Фінасн» адвокату Білецькому Б.М. гонорару за представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 матеріали позовної заяви не містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень статей 141, 142 ЦПК України, та дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, що становить 1211,20 грн, та про стягнення з відповідача на користь позивача 50% судового збору, що становить 1211,20 грн, оскільки позов задоволено у повному обсязі.
Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76-81, 82, 89, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (п/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за договором № 7202735 від 25.10.2023 у розмірі 43877 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят сім) грн 40 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15500,00 грн; заборгованість за відсотками - 28377,40 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37874947, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 50% суми судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп., що сплачені за платіжною інструкцією від 30.05.2025 № 7202735.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (п/р № НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 25.09.2025.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО