Справа № 638/13064/25
Провадження № 3/638/4021/25
Іменем України
10 вересня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Смирнов В.А., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшов з Ізюмського районного управління патрульної поліції Головного управління національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08 липня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний матеріал з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 374414 від 27.06.2025, 27 червня 2025 року о 17 год. 45 хв. в м. Ізюм, вул. Весняна (10 років жовтня), 54 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мітсубсі Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, зафіксовано на бодікамеру тексар 60. Відсторонений від керування транспортним засобом шляхом передачі донці ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
ОСОБА_1 пояснив суду, що 27 червня 2025 року, приблизно о 18 годині, рухаючись по вулиці Весняній на своєму автомобілі Мітсубісі Лансер державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок запаморочення на фоні підвищеного тиску, не справився з керуванням та здійснив ДТП. Після приїзду співробітників Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, перевірки його документів, інспектор поліції спитав, чи вживав він сьогодні алкогольні засоби або інші заборонені препарати. Він відповів, що не вживав алкогольних напоїв, або інших заборонених препаратів. Повідомив, що працює водієм в Ізюмському КП ВКП більше 10 років, страждає гіпертонією, та не вживає алкоголь, тому як приймає ліки. Вранці у день події, він звертався до сімейного лікаря, яка виписала йому ліки, які знижують артеріальний тиск. Ввечері, коли був за кермом, під час руху, в зв?язку з підвищеним тиском, в нього виникло запамороченням на фоні тиску, він намагався прийняти таблетку та не справився з керуванням. Зазначив, що з ранку, у зв?язку з високим тиском приймав ліки, та окрім препарату від підвищеного тиску прийняв корвалмент, також надав співробітнику поліції блістер ліків. В зв?язку з важким загальним станом здоров?я, головним болем на фоні підвищеного тиску, пропозицію інспектора поліції щодо проходження медичного огляду він не взяв до уваги, оскільки зрозумів таку як пропозицію, щодо надання медичної допомоги, в зв?язку з його приступом гіпертонії. Подякував за увагу, відповів що не потребує допомоги. Вказав, що факт обов?язкового проходження медичного огляду він не заперечував, а не зрозумів, що саме має на увазі працівник поліції. Тільки після того, як інспектор поліції склав протокол ОСОБА_1 зрозумів, що саме малось на увазі. Намагався пояснити, що він мав на увазі, про відсутність потреби у його зверненні до медичного закладу з приводу загального стану здоров?я, яке він вважав не потребує додаткового звернення до лікарні, а не інші, як виявилось загальнообов?язкові етапи під час складення протоколу. Додатково повідомив, що 27.06.2025 року приблизно з 10 години до 17:30 ОСОБА_1 перебував на станції технічного обслуговування, де ремонтував авто, його перебування там цілий день може підтвердити майстер який займався ремонтом авто ОСОБА_3 .
Дослідивши пояснення, допитавши свідка та дослідивши надані суду матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд не знайшов належних та допустимих доказів факту вчинення ОСОБА_1 діяння передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наявність в діянні останнього всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Адміністративне обвинувачення є наслідком будь-яких діянь особи противоправного характеру проти суспільства, громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, встановленого порядку управління.
Адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість, винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення (проступку) зобов'язані (ст. 251 КУпАП) доводити посадові особи, які мають право складати протокол та мають повноваження притягати до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
В диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначено: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2 - 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 - 7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 Розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Тобто з вказаного вбачається, що поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу, а у разі відмови від проходження такого огляду пройти медичний огляд у закладі здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд в закладі охорони здоров'я для визначення стану сп'яніння.
З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2025 року о 17 год. 45 хв. в м. Ізюм, вул. Весняна, 54 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 та на перехресті вулиці Весняна та автодороги Київ-Харків-Довжанський 624 км здійснив ДТП. Після чого на місце ДТП були викликані працівники патрульної поліції, після приїзду в останніх виникла підозра щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. У результаті чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення такого стану, однак останній відмовився.
Водночас, суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо того, що в останнього наявна гіпертонія і він приймає відповідні ліки, у зв'язку з чим він не вживає алкоголь; у день події він звертався до сімейного лікаря; під час керування транспортним засобом 27 червня 2025 року йому стало погано і він не впорався з керуванням; у зв'язку з приступом гіпертонії не правильно зрозумів пропозицію співробітників патрульної поліції щодо проходження огляду.
Також, судом було допитано свідка, який підтвердив, що ОСОБА_1 погано себе почував 27.06.2025 та не вжив алкогольних напоїв протягом дня.
Зокрема, свідок ОСОБА_3 надав пояснення суду та зазначив, що 27 червня 2025 року приблизно o 9 годині, на станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_4 , де він працює автослюсарем, звернувся ОСОБА_1 з приводу ремонту свого авто Мітсубісі Лансер державний номерний знак НОМЕР_2 . При цьому, запис на ремонт його авто була попередньо запланована. На протязі дня під час ремонту авто, ОСОБА_1 знаходився на території станції. Вживання алкогольних напоїв ним ОСОБА_3 заперечує, бо під час їх спілкування протягом всього дня чоловік скаржився на підвищений тиск. Ремонт його авто останній закінчив приблизно о 17:30, після якого ОСОБА_5 розрахувався, та поїхав.
Так, суд враховує, що о 17:45 год. відбулося ДТП і після чого прибули працівники патрульної поліції, у яких виникла підозра щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, тобто проміжок часу між залишенням станції обслуговування та ДТП складає приблизно 15 хвилин.
Крім того, згідно з наданої довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ізюм» ОСОБА_1 перебуває під наглядом сімейного лікаря з приводу хронічних захворювань, а саме: гіпертонічний криз ІІ ст., артеріальний тиск станом на 27.06.2025 складає 190/100. Надана допомога та виписані відповідні медичні засоби. Також зазначено, що потребує тривалого лікування.
Наведені показання свідка щодо невживання алкогольних напоїв протягом дня та медичні документи про стан здоров'я ОСОБА_1 суд приймає до уваги. Наявні у ОСОБА_1 хронічні захворювання та діагностовані при обстеженні останнього 27.06.2025 мають симптоми, які схожі на ознаки алкогольного сп'яніння, а тому працівники поліції помилково сприйняли їх за ознаки сп'яніння. А також, враховуючи вищезазначене ОСОБА_1 помилково сприйняв вимоги поліцейського щодо проходження огляду, як пропозицію щодо надання медичної допомоги, у зв'язку з його поганим самопочуттям (приступ гіпертонії).
Вказане свідчить про відсутність однієї з обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення, а саме суб'єктивної сторони.
Крім того, Відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 374414 від 27.06.2025 «26 червня 225 року о 17 год. 45 хв. в м. Ізюм, вул. Весняна (10 років жовтня), 54 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мітсубсі Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, зафіксовано на бодікамеру тексар 60. Відсторонений від керування транспортним засобом шляхом передачі донці ОСОБА_2 »
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Як вбачається з вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
З Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння може бути проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я. Тобто медичний огляд проводиться виключно у закладі охорони здоров'я, а не на місці зупинки транспортного засобу.
Також до адміністративного матеріалу додано Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказано що результат огляду не проводився, відмова.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пропонували пройти медичний огляд на місці зупинки транспортного засобу, а не з використанням спеціальних технічних засобів, тому ОСОБА_1 зрозумів це як пропозицію, щодо надання медичної допомоги, в зв?язку з його приступом гіпертонії.
До адміністративного матеріалу також додано рапорт поліцейського, який вказує, що на пропозицію пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, надавати будь-які пояснення письмові пояснення та розписуватися в протоколах також відмовився.
Так, у розумінні ст. 255 КУпАП рапорт не може вважатися належним і допустимим самостійним доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Вказане узгоджується із висновком Касаційного адміністративного суду Верховного суду, який викладений у постанові від 20.05.2020 в справі № 524/5741/16-а.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України від 23.08.2012 № 747, рапорт належить до внутрішніх документів МВС України.
Крім того, до матеріалів справи долучений DVD диск, на якому містяться відеофрагменти з бодікамери працівника патрульної поліції.
Так, згідно вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВСУ 18.12.2018 р. № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ цієї Інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Тобто все спілкування повинно бути записано безперервно.
Долучений відеозапис постійно переривається, DVD диск містить шістнадцять окремих відеозаписів, тобто відеозапис не є цілісним (повним), не є безперервним.
Крім того, в даному випадку, у матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься DVD диск, що є копією відеозапису, тобто відсутнє джерело походження відеозапису. Не долучені до справи працівниками поліції свідоцтва, що стосується технічного приладу, не дають можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру у відношенні ОСОБА_1 було проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
Відеозапис, який наданий як доказ, має ознаки переривання, а саме відсутня основна вимога до фіксування правопорушення - безперервність відео фіксації.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних не законним шляхом, також на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи, які притягують до адміністративної відповідальності, і якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь даної особи.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу.Russia») заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі на шкоду особі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Таким чином, провадження за ч.1 ст.130 КпАП України у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1ст. 130, ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247 ст. ст. 255, 268, 280, 283, 284, 289 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 - закрити, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Суддя В.А. Смирнов