справа № 619/4396/25
провадження № 2-а/619/63/25
іменем України
24 вересня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №1790 від 23.07.2025, прийняту ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення його за за ч. 3 ст. 210 КпАП України та накладення штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Позивач вказує, що 23.07.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Згідно постанови №1790 від 23.07.2025 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку, а саме, встановлено, що «Під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено факт порушення правил військового обліку, а саме те, що ОСОБА_2 залишив місце свого проживання, став на облік внутрішньо переміщеної особи 15.05.2025 року і не став на військовий облік у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи протягом 7 днів з дати взяття на такий облік».
Постанова складена про те, що нібито позивач не став на військовий обліку ТЦК та СП у встановлений законодавством термін, чим порушив вимоги Правил військового обліку призовників, військовозобов 'язаних та резервістів, які визначені у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 та ч.4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», що свідчить про нібито вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв'язку з чим накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.
Вказує, що у Відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про це адміністративне правопорушення.
Зазначає, що він перебуває на обліку та особисто подавав документи на оформлення відстрочки від призову, має дійсну відстрочку від призову так як є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 .
Вважає, що за необхідності, представники ІНФОРМАЦІЯ_2 мали змогу отримати будь-які додаткові відомості про нього шляхом електронної взаємодії з іншими реєстрами.
Окрім того, його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено 23.07.2025, і розгляд справи відбувся того ж дня, чим позбавлено його прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП.
Працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким складено протокол було порушено та обмежено процесуальні права позивача, в тому числі право на захист, адже скористатись допомогою захисника на місці він не мав можливості, його прав йому роз'яснено не було так як постанова була винесена цього ж дня.
Вважає, що відповідачем не доведено вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за обставин, викладених у постанові від 23.07.2025 року, а відтак притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити справу, у зв'язку з відсутністю належного оповіщення про виклик до ТЦК та СП та можливістю отримання даних Позивача з відповідних реєстрів.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримавши 31.07.2025 року копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, не скористався процесуальним правом подачі письмового відзиву на адресу суду.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що Постановою у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 23.07.2025 року №1790, складеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 залишив місце свого проживання, став на облік внутрішньо переміщеної особи 15.05.2025 року і не став на військовий облік у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи протягом 7 днів з дати взяття на такий облік, чим порушив вимоги Правил військового обліку призовників, військовозобов 'язаних та резервістів, які визначені у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 та ч.4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 16-17).
Постанову ОСОБА_1 вручено особисто під підпис 23.07.2025.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , у розділі 13 «Відмітки про військовий облік» ОСОБА_1 ухято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.05.2023 року. У рядку 7 про придатність проходження військової служби за станом здоров'я вказано: 16.08.2023 - ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний обмежено придатним до військової служби, згідно ст. 13Б, 39Б, 40Б, гр. ІІ Розкладу хвороб Наказу МОУ 402-2008 (зі змінами), пр. №146. Призовною комісією Дергачівського району Харківської області - зарахований у запас - за станом здоров'я. Підлягає повторному медичному переосвідченню - 2028 року(а.с. 19-20).
Посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.01.2024 підтверджено, що позивач ОСОБА_1 має другу групу інвалідності загального захворювання (а.с. 18).
Згідно довідки ВПО від 22.06.2022 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21-22).
З витягу застосунку «Резерв+», сформованого 27.07.2025, вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , адесою проживання вказане місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 , має звання - рекрут, номер в реєстрі Оберіг за ідентифікатором військовозобов'язаного - НОМЕР_3 , дата уточнення даних - 09.07.2024 (а.с. 23).
Тобто, дані уточнено вчасно.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідач володіє щодо нього певними обліковими даними.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації. Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Обов'язок щодо належного складення постанови про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у постанові відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд.
Суд зазначає, що норма ст. 210 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.
Разом з тим, посилання на норму Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові відсутні.
Суд вказує, що в оскаржуваній постанові, не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов'язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, що не відповідає наведеним вище вимогам.
Щодо залишення позивачем місця свого проживання та щодо того, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як внутрішньо переміщеної особи у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку ВПО, то це спростовується матеріалами справи, а відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували докази, надані позивачем.
При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які визначені у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 та ч 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З огляду на викладене, суд вважає, що постановою №1790 від 23.07.2025 винесеною ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210 КУпАП не застосовуються - за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч. 5 ст. 5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників,військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Разом з тим, посилання на норму Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, в оскаржуваній постанові відсутні.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
З наявних матеріалів справи та наданих відповідачем копій документів стосовно ОСОБА_1 не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача у порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (у розумінні примітки до ст. 210 КУпАП).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Представник відповідача відзив до суду не надав, у судове засідання не з'явився, а отже не довів правомірності своїх дій, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Таким чином, відповідач в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КпАП України.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом; належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У частині відшкодування судового збору Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення №1790 від 23.07.2025 року, прийняту тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Копії рішення суду негайно направити особам, які брали участь у справі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя В. С. Овсянніков