612/658/25
1-кп/612/54/25
25 вересня 2025 року с-ще Близнюки
Близнюківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, не одружений, військовозобов'язаний, працює електрозварювальником ТОВ «Газ Грант», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов?язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов?язані: прибувати за викликом районного (об?єднаного районного), міського (районного у місті, об?єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов?язаних), проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори військовозобов?язаних, проходити медичний огляд, проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов?язок у запасі, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов?язані з?являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов?язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов?язані з?явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Частиною 4 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов?язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов?язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов?язані, які перебувають у запасі та не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов?язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Так, ОСОБА_4 , відповідно до положень ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», перебуває у статусі військовозобов?язаного, якими є особи, які перебувають у запасі комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Також на ОСОБА_4 , поширюються обов'язки громадянина України, зокрема, як на військовозобов?язаного, передбачені Законами України «Про військовий обов?язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та іншим законодавством у військовій сфері.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був неодноразово продовжений.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 6 травня 2024 року N? 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року N? 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 24.02.2022 на території України оголошено загальну мобілізацію у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 6 травня 2024 року № 272/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3685-IX строк проведення загальної мобілізації продовжено з 14 травня 2024 року на 90 днів.
Відповідно до вищезазначених вимог законодавства, ОСОБА_4 у період дії введеного в Україні воєнного стану, будучи військовозобов?язаним та у відповідності до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження служби під час мобілізації.
Так, 02.08.2024 ОСОБА_4 видано направлення на проходження військово-лікарської комісії і картку обстеження та медичного огляду.
За результатами медичного огляду, проведеного 02.08.2024, військово-лікарською комісією ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби.
У зв?язку з чим, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 6 травня 2024 року № 272/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3685-IX, ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», 02.08.2024 ОСОБА_4 під підпис вручене мобілізаційне розпорядження та бойова повістка на відправку для проходження військової служби у Збройні Сили України, згідно із якою ОСОБА_4 02.08.2024 о 15:00, повинен прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з подальшим направленням до військової частини Збройних Сил України № НОМЕР_1 .
Таким чином, ОСОБА_4 є військовозобов?язаним та належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлений про призов на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, та на підставі довідки військово-лікарської комісії від 02.08.2024, визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби під час мобілізації на особливий період.
Після отримання вказаного мобілізаційного розпорядження ОСОБА_4 виник умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , розуміючи, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у нього відсутні підстави для відстрочки від призову, будучи ознайомленим з правилами військового обліку призовників та військовозобов?язаних, а також попередженим про відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, будучи обізнаним про обов?язкову явку о 15:00 02.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на призов по загальній мобілізації, з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, діючи умисно, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 02.08.2024 о 15:00, не прибув за викликом по повістці під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для подальшого відправлення до місця проходження військової служби - військової частини Збройних Сил України № НОМЕР_1 , тим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки.
Клопотання мотивовано тим, що кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України, у відповідності до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, обвинувачений є раніше не судимою особою і з 24.09.2025 проходить військову службу, що підтверджує факт зміни обстановки за вчиненим ним кримінальним правопорушенням, а сам обвинувачений перестав бути суспільно небезпечною особою, і спричинені ним, вчиненням злочину, негативні наслідки для держави та суспільства перестали існувати. Отже обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, оскільки він сам та обстановка навколо нього зазнала змін, які унеможливлюють вчинення ним нового злочину.
Таким чином зазначив, що оскільки ОСОБА_4 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся, проходить військову службу, внаслідок змін обстановки діяння втратило суспільну небезпечність, просив звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 48 КК України, а кримінальне провадження за ст. 336 КК України закрити.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив звільнити його від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України, оскільки він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, усвідомив протиправність своїх дій, зміна обстановки у вигляді того факту, що він змінив своє ставлення до скоєного, щиро розкаявся, інших правопорушень не вчиняв, на даний час не є суспільно-небезпечним, а також діяння, у вчиненні якого він підозрюється втратило суспільну небезпеку внаслідок того, що він проходить військову службу.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши надані сторонами докази у кримінальному провадженні, суд дійшов наступного:
В силу ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2). Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
У статті 48 КК України визначено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
У абз. 1 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року (далі Постанова) судам роз'яснено, що такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення.
Відповідно до п. 7 зазначеної Постанови, судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 року у справі № 161/1390/19 (провадження № 51-5089км19) особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу. Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20.
Враховуючи вказані у ст. 336 КК України види покарань та вимоги ст. 12 КК України, інкриміноване кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
Згідно наказу №294 від 24.09.2025 командира військової частини ОСОБА_4 проходить військову службу за на посаді водія відділення підвозу 1 артилерійського взводу 1 артилерійської батареї артилерійського дивізіону.
ОСОБА_4 після вчинення кримінального правопорушення набув статусу військовослужбовця та розпочав виконання військового обов'язку проходження військової служби, що робить маловірогідним вчинення ним нового однорідного злочину, що свідчить про те, що він перестав бути суспільно небезпечним та підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, відповідно до вимог статті 48 КК України.
Із його позиції у судовому засіданні, обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений раніше не судимий, тобто є особою, яка вперше вчинила нетяжкий злочин, визнає свою вину, щиро кається, на диспансерному обліку в нарколога і психіатра не перебуває, не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, розуміє наслідки закриття кримінального провадження та те, що закриття провадження з цієї підстави є нереабілітуючою підставою звільнення від кримінальної відповідальності.
Встановлені обставини дають суду підстави для висновку, що обвинуваченого слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв'язку з із зміною обстановки, а кримінальне провадження відносно нього за ст. 336 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Застосування в кримінальному провадженні положень КК України щодо зміни обстановки відповідає тим міжнародним актам, які закріплюють рекомендацію або обов'язок для держав застосовувати форми відновного правосуддя, змінюючи підхід до реакції держави на злочин та його наслідки з карального на гуманістичний.
Згідно обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили не має, речових доказів не має.
Під час підготовчого судового засідання, встановлено наявність усіх передбачених законом обставин для закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись частиною 2 статті 284, статтями 286, 288, 314, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання прокурора про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 336 Кримінального кодексу України, в порядку, передбаченому статті 48 Кримінального кодексу України.
Закрити кримінальне провадження № 12024221110001004 від 06.09.2024 за обвинуваенням ОСОБА_4 у кримінальному правопорушенні, передбаченому статтею 336 Кримінального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1