Справа №: 398/2832/25
провадження №: 2/398/2032/25
Іменем України
"18" вересня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Авраменка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи - Яковлева Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
12 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 , звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх синів в розмірі 1/2 частки її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дітей. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідними братами як по батьку, так і по матері, та відповідно біологічними онуками позивача, що підтверджується висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження від 25.11.2024 року. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по матері. Відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов'язків та веде асоціальний спосіб життя, що негативно впливає на дітей. ОСОБА_2 перебуває на обліку в службі у справах дітей, з нею проводилася профілактична робота щодо подолання складних життєвих обставин, налагодження ситуації в родині, але позитивних результатів досягти не вдалося. Відповідач не бажає нічого міняти в своєму житті. ОСОБА_2 у вересні 2024 року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за невиконання нею батьківських обов'язків. У вересні 2024 року будинок ОСОБА_2 постраждав від пожежі та став непридатним для проживання в ньому дітей. Наказом служби у справах дітей Олександрійської міської ради від 23.09.2024 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 тимчасово було влаштовано до родини біологічної бабусі ОСОБА_1 . За весь період перебування дітей у позивача ОСОБА_2 не надавала матеріальної допомоги на їх утримання, не спілкувалася з дітьми, не цікавилася їх життям. Батько ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був призваний на військову службу та загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько ОСОБА_5 записаний відповідно до ст. 135 СК України. Відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з дітьми в обсязі для їх нормального самоусвідомлення. В зв'язку з самоусуненням відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, позивач просить позбавити останню батьківських прав відносно дітей та стягнути аліменти на їх утримання.
В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі, з обставин викладених в позові. Додатково пояснила, що має сина ОСОБА_6 , який перебував у відносинах з ОСОБА_2 близько 8 років. Шлюб офіційно між ними не був зареєстрований. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Коли загинув батько ОСОБА_9 , то ОСОБА_2 отримала виплати на дитину, придбала будинок та почала проживати там з ОСОБА_8 та дітьми. ОСОБА_1 перебувала за кордоном, коли дізналася від сина, що сталася пожежа в будинку та діти в лікарні і їх хочуть забрати, то відразу повернулася до України і вже рівно рік, як вона живе в Україні. Навідувала дітей у лікарні, годувала їх, також зверталася до служби у справах дітей, щоб допомогли їй забрати дітей до себе до додому. ЇЇ син ОСОБА_8 є біологічним батьком двох дітей, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно діти є її онуками, що підтверджується генетичною експертизою. Вже після лікарні, діти перебували в ОСОБА_1 і до сьогоднішнього часу вони в неї. Коли позивач забрала дітей, то старший син ОСОБА_2 - ОСОБА_9 не знав математики, вона наймала репетитора, і зараз в нього немає проблем з предметами, дитина дуже розумна. ОСОБА_2 з дітьми спілкувалася дуже рідко, за весь час приблизно п'ять разів. Останній місць відповідачка почала телефонувати частіше, але не приходила до дітей. Вважає, що діти повинні жити нормально, не бачити матір в нетверезому стані. Не раз говорила, щоб ОСОБА_2 влаштувалася на роботу. Позивач постійно ходить на батьківські збори до ОСОБА_9 , також влаштувала в садочок ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Діти перебувають на її матеріальному утриманні. Матеріальної допомоги ОСОБА_2 ніколи не надавала та не надає, ніколи в школу не ходила та не цікавилася успіхами старшого сина. Спосіб життя, який вела ОСОБА_2 та син позивачки ОСОБА_8 не спряв розвитку для дітей. Тому хоче огородити онуків від такого виховання, яке в них було раніше та дати їм краще майбутнє.
В судовому засіданні відповідачка заперечувала проти позову. Додатково пояснила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_12 з жовтня 2015 року до 2016 року. ОСОБА_12 є батьком ОСОБА_3 . Через деякий час розійшлися, проте шлюб між ними розірвано було не відразу. З 2018 року почала проживати із сином позивачки ОСОБА_6 , який є біологічним батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_13 . Оскільки виникали із ОСОБА_6 конфлікти, тому не записувала його батьком дітей. Коли загинув батько ОСОБА_9 , то ОСОБА_2 отримала кошти на дитину ОСОБА_9 та купила будинок, в якому вона проживала з дітьми та ОСОБА_6 . У неї зі співмешканцем ОСОБА_6 виник конфлікт, вони посварилися, вона залишила дітей на ОСОБА_6 і пішла з дому. Як потім дізналася, ОСОБА_8 також залишив дітей самих вдома, де сталася пожежа і дітей забрали до лікарні. Коли відібрали дітей, то ОСОБА_2 повинна була навести порядок та зробити умови для проживання дітей, проте вона його не зробила, тому дітей не повернули і вони зараз знаходяться у позивача. Дітей за останній рік навідувала близько п'яти разів. Матеріальної допомоги не надає. Хотіла, щоб її не позбавляли батьківських прав відносно дітей.
В судовому засіданні представник третьої особи Виконавчого комітету Олександрійської міської ради, як органу опіки та піклування, повідомив, що позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі. Додатково пояснив, що ОСОБА_2 сама пройшла шлях вилучення із сім'ї, бо її матір неналежно виконувала свої батьківські обов'язки, тому службою у справах дітей, було подано позов до суду про позбавлення батьківських прав і ОСОБА_2 була відібрана разом із братом від матері. Неодноразово проводилася профілактична робота соціальної служби з відповідачем щодо належного виконання батьківський обов'язків, які не дали ніяких результатів. Коли ОСОБА_2 придбала будинок, де проживала з дітьми та ОСОБА_6 , до неї неодноразово приходили працівники соціальної служби, проте потрапити в будинок вони не могли, до них ніхто не виходив. У відповідача була можливість змінити всі обставини та приділяти більше уваги дітям, проте вона цього не робила, а залишила дітей на ОСОБА_8 , який схильний до вживання наркотичних препаратів. Це говорить про те, що мати пішла і не хвилювалася за дітей. Сталася пожежа і діти були госпіталізовані до лікарні, а вже потім були передані позивачу під опіку. Жодних позитивних змін у поведінці відповідача щодо ставлення до дітей від дня вилучення дітей до сьогоднішнього дня не відбулося. Відповідач, як мати, нічого не вчинила для того, щоб повернути дітей, а тому на засіданні комісії було вирішено позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її трьох дітей. Реальних кроків, щоб виконувати свої материнські обов'язки, служба у справах дітей не бачить, тому підтримує позовні вимоги і висновок, який був наданий до суду.
Заслухавши вступне слово учасників справи, свідків та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши наявні у справі докази, суд доходить таких висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.
З 9 жовтня 2015 року відповідач перебувала у шлюбі з ОСОБА_12 , який розірвано на підставі рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.03.2020 року (а. с. 95 - 96).
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками зазначено ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 7).
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками зазначено ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 8).
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його матір'ю вказана ОСОБА_2 , а відомості про батька записано відповідно до ст. 135 СК України, що підтверджується свідоцтвом про народження та Витягом з Державного реєжстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а. с. 9, 83).
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який вказаний батьком у свідоцтвах про народження дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , захищаючи батьківщину, що підтверджується сповіщенням сім'ї №107 від 16.09.2022 року та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а. с. 16, 74, 75 - 76).
Згідно з наказом №26/24-ОД від 23.09.2024 року служби у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків матір'ю, було вилучено з родини ОСОБА_2 та тимчасово влаштовано у родину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до 23.03.2025 року включно, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 25). В подальшому, на підставі наказу №10/25-ОД від 24.03.2025 року служби у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області продовжено тимчасове влаштування зазначених дітей до родини позивача на строк до 24.08.2025 року ( а. с. 12).
Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області №222 від 15.05.2025 року малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування та призначено позивача їх опікуном (а. с. 99).
З висновку №45322 Медико-генетичного центру ТОВ «МАМА ПАПА» генотипоскопічного дослідження від 25.11.2024 року, вбачається, що ймовірність того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є повними сіблінгами, складає 99,99%. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належать до однієї батьківської лінії, тобто мають спільного батька, вірогідність чому складає 99,97%. Ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є біологічною бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,99%. (а. с. 31)
При цьому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження, який з пояснень позивача та відповідача є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .(а. с. 82).
Згідно з ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтями 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Виховання в сім'ї, є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати - юність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 51 Конституції України передбачений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Аналогічна норма закріплена уст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі №147/277/24.
З листа Олександрійського міського центру соціальних служб від 14.07.2025 року вбачається, що родина ОСОБА_2 виховує трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та проживає за адресою : АДРЕСА_2 . Отримувала послугу соціального супроводу з 06.02.2023 року до 05.02.2024 року. Причиною надання послуги соціального супроводу сім'ї було ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків. Співмешканець ОСОБА_6 неодноразово вчиняв домашнє насилля, проявляв агресію, проте ОСОБА_2 відмовлялася заявляти до органів поліції щодо факту насилля в сім'ї. У зв'язку з тим, що батько ОСОБА_9 та ОСОБА_10 загинув на війні, ОСОБА_2 отримала кошти по втраті годувальника та придбала будинок. Під час перевірки умов проживання дітей, фахівцями було виявлено порушення санітарно-гігієнічних умов проживання, неприємних запах в приміщенні, занедбаний вигляд дітей, несприятливий психологічний клімат в сім'ї. Влітку 2024 року сталася пожежа в дитячій кімнаті через те, що ОСОБА_2 зі співмешканцем були у стані вживання наркотичних засобів, були невзмозі наглядати за дітьми і молодший син сірниками підпалив подушку. ОСОБА_2 була неодноразово попереджена про адміністративну відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків та необхідність відповідального ставлення до збереження життя і здоров'я її дітей, щодо наслідків вживання наркотичних засобів та психоактивних речовин, щодо попередження фізичного насилля в сім'ї. Однак ОСОБА_2 не покращила умови проживання дітей, не зробила ремонт в кімнаті після пожежі, санітарно-гігієнічні умови не створені для життя та розвитку дітей (а. с. 62).
Відповідно до клопотання від 09.05.2024 року Гуманітарного ліцею Олександрійської міської ради Кіровоградської області, вбачається, що дирекцією порушено питання перед начальником служби у справах дітей Олександрійської міської ради, про проведення відповідної роботи із здобувачем освіти 2-А класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір'ю якого є ОСОБА_2 . За інформацією класного керівника, ОСОБА_14 в ІІ семестрі систематично пропускає уроки, за словами матері дитина хворіє та довідки про хворобу не пред'явлено. З 08.04.2024 року був відсутній на заняттях. В даний період часу ОСОБА_9 проживає разом з матір'ю, вітчимом та двома молодшими братами. Комісією у складі шкільного психолога, класного керівників та представника батьківського комітету 08.05.2024 року зроблено візит до ОСОБА_2 з метою обстеження житлово-побутових умов, проте ОСОБА_2 на дзвінки не відповідала та двері не відчинила, потрапити в будинок комісія не змогла (а. с. 63).
З акту обстеження умов проживання від 31.05.2024 року вбачається, що не вдалося обстежити умови проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 65)
Відповідача було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді попередження, що підтверджується постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.2024 року. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_2 за місцем свого проживання не виконувала батьківські обов'язки згідно ст. 150 СК України по вихованню малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті чого не забезпечила необхідні умови проживання своїх дітей, в будинку захаращені кімнати, діти брудні, речі та сміття розкидані у будинку, відсутні продукти (а. с. 97 - 98).
З акту обстеження умов проживання від 23.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , разом з нею проживає троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Між ОСОБА_1 та дітьми доброзичливі стосунки, для дітей створені всі необхідні умови. Діти мають бажання проживати в родині бабусі (а. с. 64).
З характеристики, наданої Гімназії №15 Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 17.03.2025 року № 01-27/60, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 2-Б класу, має статус «дитина, залишена без батьківського піклування» і тимчасово влаштований у родину гр. ОСОБА_1 . Бабуся приймає активну участь у житті дитини. За п'ять місяців учень зарекомендував себе, як старанний, чемний, добросовісний і вихований хлопчик. ОСОБА_9 має гарні товариські стосунки з усіма учнями класу. ОСОБА_9 забезпечений всім необхідним для навчання, в тому числі і дистанційного. Вихованням ОСОБА_9 займається лише бабуся. Батьки зовсім не приймають участі в житті дитини, жодного разу не приходили до школи, не цікавилися навчанням сина (а. с. 14).
З характеристики, наданої від старшого будинку ОСОБА_15 , вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З жовтня 2024 року за вказано адресою проживає також троє її онуків: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час проживання скарг від сусідів не було, ОСОБА_1 доброзичлива, чуйна та ввічлива. Утримує та займається вихованням дітей. Діти доглянуті, охайні, гарно вдягнуті. В спілкуванні чемні та виховані. ОСОБА_1 бере активну участь в громадських зборах та підтримує добрі стосунки з сусідами (а. с. 15).
Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування, надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно її дітей. Обґрунтовуючи такий висновок, орган опіки та піклування посилався на те, що відповідач перебувала на обліку в службі у справах дітей як така, що опинилася в складних життєвих обставинах, однак профілактична робота позитивних результатів не дала. ОСОБА_2 не бажала нічого міняти в своєму житті, в тому числі і ставлення до дітей та батьківських обов'язків. З 23.09.2024 року діти влаштовані до родини біологічної бабусі та за весь період перебування дітей в опікуна ОСОБА_2 не надавала матеріальної допомоги на їх утримання, не спілкувалася з дітьми, не цікавилась їх життям ( а. с. 13).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що знає ОСОБА_1 більше десяти років та інколи приходить до неї в гості. Спочатку ОСОБА_1 була за кордоном в Ізраїлі, а вже рік, як повернулася в Україну із-за дітей. Оскільки син ОСОБА_17 проживав з ОСОБА_2 та вони мають спільних дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а ОСОБА_9 - дитина від першого шлюбу. Знає, що сталася пожежа і дітей було забрано до лікарні. З того часу, як ОСОБА_1 повернулася додому, то вона забрала дітей з лікарні і проживає з трьома дітьми. Умови для проживання чудові. Завжди діти нагодовані, охайні. Приходила в гості на день народження середньої дитини ОСОБА_10 , то для дітей створенні всі умови для комфортного життя. За весь час ні разу не бачила ОСОБА_2 . Тільки зі слів позивача знає, що відповідач один раз приходила. Не бачила, щоб ОСОБА_2 проводила час із дітьми на прогулянках.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що знає ОСОБА_1 близько 30 років. Йому відомо, що ОСОБА_2 проживала з сином позивача - ОСОБА_8 та дітьми спочатку в квартирі ОСОБА_1 , а зараз позивач проживає з трьома дітьми, матір'ю, яких є ОСОБА_2 , а позивач є їх бабусею. Бачив ОСОБА_2 один раз весною 2025 року.
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Отже, з наданих суду доказів, пояснень учасників справи та показань свідків, судом встановлено, що відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов'язків щодо дітей, практично не спілкується з ними, не проявляє до них материнської турботи, не цікавиться їх життям, станом здоров'я, не відвідує, не турбується про фізичний і духовний розвиток дітей, свідоме та тривале нехтування нею своїми обов'язками призвело до створення загрози життю та здоров'ю дітей, наслідок чого сталася пожежа і діти були госпіталізовані до лікарні, а потім влаштовані в сім'ю позивача.
Сім'я відповідача тривалий час перебувала під супроводом соціальних служб, які надавали відповідну допомогу відповідачу з метою покращення умов проживання, виховання та навчання дітей, однак відповідач цим свідомо знехтувала.
При цьому, обставини проживання дітей разом з відповідачем до вересня 2024 року та підстави вилучення дітей у відповідача, внаслідок винної поведінки саме відповідача, яка за тривалий час не покращила свого відношення до дітей, не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі та свідчать про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками.
Після вилучення дітей та поміщення в сім'ю позивача, тобто майже протягом одного року, в тому числі і після відкриття провадження у цій справі, відповідач не змінила свого ставлення до батьківських обов'язків та до дітей, лише декілька раз за рік їх відвідала, практично не цікавилась їхнім життям, навчанням, жодної матеріальної допомоги дітям не надала, фактично переклавши ці обов'язки на позивача.
Заперечення відповідача щодо позбавлення батьківських прав, засноване на бажанні змінити своє ставлення до батьківських обов'язків, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки відсутні конкретні факти та відповідні дії відповідача, спрямовані на належне виконання батьківських обов'язків. Відповідачем не доведено її твердження, що позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми. Зокрема, відповідач до служби у справах дітей чи суду з відповідними вимогами не зверталася.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №753/2025/19, від 29.07.2021 року у справі №686/16892/20, від 07.12.2022 року у справі №562/2695/20, від 03.08.2022 року у справі №306/7/20, від 11.01.2023 року у справі №461/7447/17.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виховання та утримання своїх дітей та свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими, зокрема, ст. 150 СК України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо її дітей, що сприятиме захисту інтересів дітей.
Звертаючись з позовною заявою, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частки її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно з відповідача.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При ухиленні їх від виконання даного зобов'язання кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що суд, визначаючи розмір аліментів, враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як мати, зобов'язана матеріально утримувати дітей, та визначаючи аліменти в розмірі 1/2 частки її заробітку (доходу), бере до уваги вищенаведені обставини справи.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позовна заява надійшла до суду 12 травня 2025 року, отже аліменти стягуватимуться з 12 травня 2025року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Позивач просила не стягувати з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав.
В той же час, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та у зв'язку із задоволенням позову в частині стягнення аліментів, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн , від сплати якого звільнена позивач.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59, код ЄДРПОУ 30564550), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, тобто з 12.05.2025 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_3 ніхто не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на ОСОБА_3 , і до досягнення повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_4 ніхто не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на ОСОБА_4 , і до досягнення повноліття ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25 вересня 2025 року.
Суддя О.В.Авраменко