Справа № 216/6331/23
Провадження № 1-кп/216/252/25
20 червня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 22023000000000944 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
У Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувають на розгляді матеріали кримінального провадження № 22023000000000944 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
У судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки 24 липня 2025 року спливає строк тримання останнього під вартою й судове провадження не буде завершене до його спливу. При цьому підстави для скасування або зміни обраного запобіжного заходу відсутні, тому що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для можливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, на теперішній час не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , кожен окремо, при вирішенні вказаного клопотання прокурора поклались на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання тадослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2023 року до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який останній раз ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року було продовжено до 24 липня 2025 року включно.
На цей час вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 знаходиться на розгляді в суді, продовжений двомісячний строк тримання останнього під вартою спливає 24 липня 2025 року, до спливу цього строку судове провадження не буде завершено з об'єктивних причин, оскільки ще необхідно розглянути клопотання учасників судового провадження про доповнення судового розгляду й надати їм час для підготовки до судових дебатів.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення; вік і стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність в обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, його репутацію та майновий стан, а також наявність у нього судимостей; дотримання обвинуваченим умов застосованих до нього раніше запобіжних заходів; наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи. Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, в якій її переслідують та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1, ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтями 109-114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, тому за вимогами ст. 183 КПК України до нього може бути застосований такий винятковий запобіжний захід.
При цьому колегія суддів враховує відсутність обставин, які б перешкоджали утриманню обвинуваченого під вартою, зокрема таких як похилий вік, інвалідність, тяжкі або хронічні захворювання тощо.
Разом з тим колегія суддів бере до уваги відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків і постійного законного джерела доходу, оскільки останній не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, його мати мешкає за кордоном, а з батьком склались складні відносини.
Таким чином, наведені вище обставини про особу обвинуваченого та суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, підтверджують наявність високого ступеню ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
При цьому колегія суддів зважає, що підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та обставини, які при цьому враховувались, на даний час не змінились, а ризики - не зменшились і є триваючими.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість і ступінь суспільної небезпеки злочину, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, а також наведені вище дані про особу обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й зазначені в клопотанні прокурора ризики об'єктивно існують і запобігти їм, окрім як продовженням строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - неможливо. При цьому такий запобіжний захід відповідає тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу обвинуваченого, а також є співмірним з реально існуючими ризиками. У зв'язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, за їх недостатністю для запобігання наявним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, наявність підстав для скасування обраного обвинуваченому запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням свободи, колегією суддів не встановлено.
Водночас у цьому випадку тяжкість інкримінованого злочину є не єдиною підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Ураховуючи викладене, оскільки кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 знаходиться на розгляді в суді, строк тримання останнього під вартою спливає 24 липня 2025 року, до спливу цього строку судове провадження не буде завершене з наведених причин, підстав для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу на теперішній час не встановлено, оскільки ризики, які існували під час його застосування, не зменшились і виправдовують подальше тримання під вартою, колегія суддів вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, тобто до 18 серпня 2025 року.
При цьому згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на наведене колегія суддів, ураховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, вважає за необхідне скористатись правом не визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 серпня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику й прокурору та направитидля виконання керівнику державної установи«Криворізька установа виконання покарань (№3)».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Дія ухвали закінчується о 24.00 год. 18 серпня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3