Рішення від 18.09.2025 по справі 215/1408/25

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 215/1408/25

номер провадження 2/215/1486/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді - Дудікова А.В.

при секретарі - Болдирєвій А.О.

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/1408/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив

Описова частина

У березні 2025 року представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду через підсистему електронний суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 12.04.2021 між в ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» було укладено договір про надання фінансових послуг №2110075006833, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 4 400 грн. із граничним строком кредитування 1 рік та погодженими в п. 1.4 відсотками за користування кредитом. 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 1-12, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансових послуг №2110075006833 від 12.04.2021. Крім того, 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №2110075006833 від 12.04.2021.

На теперішній час заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами та комісія не сплачуються, у зв'язку з чим загальна заборгованість становить 74 555,36 грн.

Однак, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 34 408 грн, яка складається із: 4 400 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 30 008 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 9 000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 11.03.2025 справу прийнято до провадження суддею Дудіковим А.В., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.04.2025.

07.04.2025 розгляд справи відкладено на 12.05.2025, у зв'язку з неявкою відповідача.

12.05.2025 розгляд справи відкладено на 17.06.2025, у зв'язку з неявкою відповідача, щодо якого відсутні відомості про вручення судової повістки.

17.06.2025 cправу знято з розгляду у зв'язку із відпусткою судді, розгляд призначено на 18.09.2025.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності. Крім того, зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач у судові засідання призначені на 07.04.2025, 12.05.2025, 17.06.2025 та 18.09.2025 не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася судом належним чином, а саме шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, однак поштові відправлення, адресовані відповідачу повернулися до суду з відмітками пошти про причини невручення: адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того, відповідач про день та час розгляду справи повідомлялася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не подала, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Мотивувальна частина

Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явилася без поважних причин та без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подала, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 12.04.2021 укладено договір про надання фінансових послуг №2110075006833 «Стандартний». Також відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W6» підписано додаток № 1 до кредитного договору Заяву-Анкету, графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с. 28-30, 53, 64, 65-67).

Умовами даного договору визначено, що товариство надає позичальникові кредит без конкретної споживчої мети у розмірі 4 400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п.1.1 договору).

Указаний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, що передбачено п.4.3 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.04.2021 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W6» договір про надання фінансових послуг №2110075006833 «Стандартний», чим погодилася із запропонованими умовами кредитного договору. Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, серію, номер та дату видачі паспорта, адресу проживання, електронну адресу, номер карткового рахунку та номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «Служба миттєвого кредитування» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов'язання за договором виконав, та здійснив переказ грошових коштів в сумі 4 400 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 10.12.2024 (а.с.71).

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходив з доведеності розміру заборгованості за основною сумою боргу за договором № 2110075006833 від 12.04.2021 у розмірі 4 400 грн.

Так, за умовами укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 договору про надання фінансових послуг №2110075006833 від 12.04.2021, орієнтовний строк повернення кредиту 17 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 17 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п.1.3 договору). Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі (п.1.4 договору): 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту (п.1.4 а договору); починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4а (п.1.4 б договору); починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4б (п.1.4 в договору); починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою зазначеною у п. 1.4в (п. 1.4 г договору).

Пунктами 1.4.1 та 1.4.2 договору обумовлено, що нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 17 день з моменту отримання кредиту в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 17 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Реальна річна процентна ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає: при нарахуванні відсотків згідно п.1.4.а) договору 730% річних, згідно п. 1.4.б) договору 1302,36% річних, згідно п.1.4.в) договору 1711,7% річних, згідно п.1.4.г) договору 2735,45% річних (п.4.2 договору).

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, а саме порядок нарахування відсотків, суд встановив, що у період з 12.04.2021 (дата укладання договору) по 28.04.2021 (орієнтовний строк повернення кредиту) відповідачу нараховувалися відсотки відповідно до п.1.4.а) договору у розмірі 2% за кожен день користування кредитом, що з урахуванням розміру боргу за основною сумою кредиту 4 400 грн становить 88 грн за кожен день (4 400 грн * 2% / 100). Починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, тобто з 29.04.2021, відсотки нараховувалися відповідно до п.1.4.б) договору, де обумовлено збільшення процентної ставки на 1,64%, порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а), тобто 3,64% (2% + 1,64%), що становить 160,16 грн за кожен день (4 400 грн * 3,64% / 100). Починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, тобто з 13.05.2021, відсотки нараховувалися відповідно до п. 1.4.в) договору, де обумовлено збільшення процентної ставки на 1,38%, порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б), тобто 5,02% (3,64% + 1,38%), що становить 220,88 грн за кожен день (4 400 грн * 5,02% / 100). Починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, тобто з 28.05.2025, відсотки нараховувалися відповідно до п. 1.4.г) договору, де обумовлено збільшення процентної ставки на 2,65%, порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в), тобто 7,67% (5,02% + 2,65%), що становить 337,48 грн за кожен день (4 400 грн * 7,67% / 100) (а.с. 8-9).

Відповідно до розрахунку зробленого ТОВ «Служба миттєвого кредитування», заборгованість ОСОБА_1 по договору про надання фінансових послуг №2110075006833 від 12.04.2021, станом на 30.11.2021 складає 34 408 грн, з яких: 4 400 грн заборгованість за кредитом, 30 008 грн заборгованість за відсотками (а.с.8-9).

Відсотки нараховувалися відповідно до умов договору №2110075006833 від 12.04.2021, погодженими з відповідачем, а тому суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 .

Пунктом 2.1.1.7 договору № 2108460101468 від 25.03.2021 передбачено, що товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником.

Так, 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрі боржників (а.с.12-20).

У акті приймання-передавання реєстру боржників, що є додатком №2 до договору факторингу від 01.12.2021 №1-12, обумовлено передання реєстру боржників в електронному вигляді (а.с.24).

Відповідно до додатку №3 до договір факторингу №1-12 від 01.12.2021, право вимоги за договором №2110075006833 від 12.04.2021, укладеним ТОВ «Служба миттєвого кредитування» з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за даним договором складає 34 408 грн, з яких: 4 400 грн заборгованість за кредитом, 30 008 грн заборгованість за процентами (а.с.16 зворот 25-27, 31).

Пунктом 2.3 договору факторингу від 01.12.2021 №1-12 передбачено право фактора з моменту відступлення права вимоги здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.

Як вбачається із розрахунку складеного ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості ОСОБА_1 станом на 10.01.2023, складається із: заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 4 400 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги у розмірі 30 008 грн. Також, відповідачеві нарахована заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором у розмірі 44 547,36 грн, а загальна сума боргу становить 78 955,36 грн (а.с.10).

У свою чергу, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10.01.2023 укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належні йому права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1, №3 до договору (а.с.32-38, 40-42, 43-44, 45).

Відповідно до реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, право вимоги за договором №2110075006833 від 12.04.2021, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за даним договором складає 78 955,36 грн, з яких: 4 400 грн заборгованість за основним зобов'язанням, 74 555,36 грн заборгованість за нарахованими процентами (а.с.46-48, 49).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача, посилаючись на принцип розумності, співмірності та пропорційності, просив стягнути з відповідача частину заборгованості ОСОБА_1 у загальному розмірі 34 408 грн, з яких заборгованість за кредитом 4 400 грн, заборгованість за відсотками 30 008 грн.

Таким чином, первісний кредитор, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами, виконав своє зобов'язання за договором про надання фінансових послуг, тоді як відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином не виконувала свої зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яку суд вважає доведеною.

Судом встановлено, що укладений між первісним кредитором і ОСОБА_1 договір № 2110075006833 містить всі істотні умови договору, а перед його укладенням первісний кредитор надав відповідачу всю інформацію щодо умов кредитування, що підтверджується електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором.

Також суд враховує, що на момент укладення вказаного договору, 12.04.2021, та упродовж більше ніж 3 роки із дня його укладення, ОСОБА_1 не заявляла вимог щодо зміни та/або припинення дії договору, що передбачено п. 4.3 договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 вказав, що факт невчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитним договором.

Окрім того, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв'язку із зміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернула вказаний борг. Відповідачем не надано до суду доказів на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів, а саме банківську виписку по рахункам, або довідку з банку про неналежність їй рахунку, на який відбувалось зарахування коштів та неналежність їй вказаного у договорі номеру телефону.

Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору, факт відступлення права вимоги, протилежного суду не доведено.

Висновки за результатом розгляду позовної заяви

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №2110075006833 від 12.04.2021, укладеним між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 у розмірі 34 408 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 400 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 30 008 грн.

Щодо судових витрат

За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: копію Договору про надання правової допомоги від 01.07.2024; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс; заявку на надання юридичної допомоги № 725 від 01.01.2025; витяг з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 (а.с. 59-60,60 зворот - 61, 62, 63).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19).

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

Зважаючи на викладене, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, а також ціну позову та розмір фактично задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 14, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №2110075006833 від 12.04.2021 у загальному розмірі 34 408 (тридцять чотири тисячі чотириста вісім) гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 400 (чотири тисячі чотириста) гривень; заборгованості за відсотками у розмірі 30 008 (тридцять тисяч вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисяч) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2025 року.

Суддя

Попередній документ
130486294
Наступний документ
130486296
Інформація про рішення:
№ рішення: 130486295
№ справи: 215/1408/25
Дата рішення: 18.09.2025
Дата публікації: 26.09.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (18.09.2025)
Дата надходження: 03.03.2025
Предмет позову: стягнення заборгованості за договором
Розклад засідань:
07.04.2025 10:45 Тернівський районний суд м.Кривого Рогу
12.05.2025 10:00 Тернівський районний суд м.Кривого Рогу
17.06.2025 10:30 Тернівський районний суд м.Кривого Рогу
18.09.2025 10:00 Тернівський районний суд м.Кривого Рогу