Справа 206/5330/25
Провадження 2-о/206/246/25
24 вересня 2025 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Кушнірчука Р.О.,
при секретареві Глущенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис, ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
за участю:
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявниці - адвоката Зіненко А.О.,
представника заінтересованої особи - адвоката Готвянського І.В.,
ОСОБА_1 звернулась із заявою до суду про видачу обмежувального припису, яку обгрунтовує тим, що вона та ОСОБА_2 (заінтересована особа) перебували у шлюбі з 22 серпня 1998 року. Під час перебування у шлюбі від ОСОБА_2 заявниця постійно зазнавала домашнє насильство, яке виражалось у побоях та у психологічному насильстві. ОСОБА_2 постійно наносить тілесні ушкодження заявниці, виражається нецензурною лексикою, погрожує розправою, ображає, налаштовує спільну дитину проти матері, погрожує залишити заявницю без майна та коштів. У зв'язку з цим, заявниця вже зверталась до Самарського районного суду м. Дніпра у 2018 та 2022 роках із позовними заявами про розірвання шлюбу, однак під психологічним тиском з боку ОСОБА_2 була вимушена писати заяви про залишення вищевказаних позовів без розгляду. У травні 2025 року заявниця втретє звернулась до Самарського районного суду міста Дніпра з позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 09.06.2025 у справі № 206/2472/25 шлюб було розірвано. На остаточне розірвання шлюбу з ОСОБА_2 заявниця зважилася через чергове її побиття з боку ОСОБА_2 . Через побиття та психологічний тиск заявниця вже багато років перебуває у депресії та має проблеми зі здоров'ям. Крім того, ОСОБА_2 руйнує предмети у жилому приміщенні, б'є стіни та виламує двері. Під час шлюбу, ОСОБА_2 подарував заявниці рухоме та нерухоме майно, проте після розірвання шлюбу почав вимагати повернення цього майна та погрожувати розправою у разі його неповернення. Наразі ОСОБА_2 поданий позов про визнання недійсними договорів дарування (справа №206/2985/25). У неї з'явились ускладнення здоров'я, вона хвилюється за своє життя та здоров'я, а тому хоче уникнути побиття по відношенню до неї з боку ОСОБА_2 , уникнути психологічного насилля з його боку, а тому просить суд заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця її проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, а також заборонити ОСОБА_2 контактувати з нею через засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Ухвалою суду від 19.09.2025 року було відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву та просили її задовольнити, оскільки вона вимушена проживати в іншому місці, а не в належному їй будинку, адже побоюється за своє життя та здоров'я. З причин вмовляння їх спільних повнолітніх дітей та самого ОСОБА_2 , вона вимушена була просити в адміністративній справі закрити провадження у зв'язку з примиренням, щоб батька не притягували до відповідальності та в подальшому не мобілізували. Вона неодноразово викликала працівників поліції, але забирала заяви під тиском кривдника, щоб спокійно розійтись. Зараз вона постійно відвідує психологів, бо має дуже поганий емоційний стан та відчуття тривоги від поведінки ОСОБА_2 .
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак подав свої письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки будь - які докази вчинення з його боку домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_1 - відсутні.
Представник заінтересованої особи - адвокат Готвянський І.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, з підстав відсутності доказів побиття заявниці, а також доказів вчинення з боку ОСОБА_2 психологічного або фізичного насильства по відношенню до заявниці, яка також його ображає і погрожує.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви виходячи з наступного.
Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, за п.1 ч.1 - особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України», «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; за п.3 ч.1 - батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства.
Згідно зі ст. 350-3ЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Згідно зі ст.350-5ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
За приписами п.п.3, 6-8 ч.1 ст.1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону № 2229-VIII визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти), особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти.
Відповідно до ст. 24 Закону № 2229-VIII, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають постраждала особа або її представник (ч.1ст.26 Закону № 2229-VIII).
Згідно із ч.ч.2 - 4 ст. 26 Закону № 2229-VIII, обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно із ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виникали конфліктні ситуації, які були предметом розгляду в Самарському районному суді міста Дніпра.
Так, 16 червня 2025 року Самарським районним судом міста Дніпра було розглянуто справу № 206/3093/25 відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 . За результатами розгляду вказаної справи ОСОБА_1 була визнано винною за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
10 червня 2025 року Самарським районним судом міста Дніпра було розглянуто справу № 206/2853/25 відносно ОСОБА_2 за фактом вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , яка під час розгляду справи подала заяву про примирення. За результатами розгляду вказаної справи судом встановлено, що мала місце звичайна побутова сварка, яку не можна розцінювати, як насильство у сім'ї, таким чином в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Як зазначає заявниця, вона писала заяву про примирення на прохання ОСОБА_2 та їх спільних дітей, щоб батька не притягували до відповідальності, проте вона неодноразово зверталась до органів поліції з заявами притягнути його до відповідальності, а саме за № 13685 від 26.07.2025, № 9254 від 27.05.2025, № 8234 від 20.05.2025, № 7282 від 01.05.2025 - однак всі вони були залишені без належного реагування.
На підтвердження факту застосування фізичного насильства з боку ОСОБА_2 , заявниця надала консультативний висновок від 15.04.2025 (діагноз інфільтративні хвороби шкіри та підшкірної клітковини), консультацію хірурга від 25.04.2025, відповідно до якого нижні кінцівки асиметричні, набряк виявлений на гомілці ліворуч. Шкіра з гіперейованими плямами, на передпліччі, шкіра набрякла, виписку № 2745 (діагноз: вузлувата ерітема, невизначеної етіології. Активність ІІІ ст.. з ураженням шкіри та підшкірної клітковини, фотографії синців та травм, після побиття.
На підтвердження факту застосування психологічного тиску з боку ОСОБА_2 , заявниця надала консультативний висновок від 30.07.2025 (діагноз порушення адаптації, тривожно-депресивна реакція зі стійкою інсомнією), письмову консультацію лікаря-психіатра від 20.11.2024 (діагноз генералізований тривожним розлад) та письмовий висновок практикуючого психолога, психотерапевта від 25.07.2025.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_2 подарував заявниці рухоме та нерухоме майно, проте після розірвання шлюбу подав позов про визнання недійсними договорів дарування (справа №206/2985/25), що свідчить про наявність в них майнового спору.
Під час розгляду вказаної заяви, суд встановив, що наразі заявниця дійсно хвилюється за своє життя та здоров'я, бажає уникнути побиття по відношенню до неї з боку ОСОБА_2 , уникнути психологічного насилля з боку останнього, стверджуючи про те, що її життю та здоров'ю може погрожувати об'єктивна небезпека, оскільки навіть свідки, яких вона хотіла запросити в судове засіданні для підтвердження вказаних фактів, відмовились прийти побоюючись про тиск на них з боку ОСОБА_2 .
Сукупність вказаних обставин переконує суд в тому, що між сторонами дійсно існують неприязні стосунки, які мають ознаки психологічного та фізичного насильства з боку ОСОБА_2 по відношенню до заявниці, які самі по собі несуть ризик вирогідності продовження вчинення домашнього насильства, а тому з метою запобігання та попередження вчинення насильства у подальшому, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, що відповідатиме вимогам Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно якого обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб.
Суд також враховує правові висновки, викладені і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22), згідно яких обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.
Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство.
Разом з тим, суд вважає доцільним застосувати лише один із заходів обмежувального припису, а саме у вигляді заборони ОСОБА_2 контактувати з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) через засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, оскільки при встановлених в судовому засіданні обставинах справи, такого заходу буде достатньо для виконання захисної, запобіжної функції для попередження вчинення насильства відносно заявниці.
Приходячи до висновку про часткове задоволення заяви, суд погоджується з доводами представника ОСОБА_2 - адвоката Готвянського І.В. про те, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", є легітимним заходом втручання у права та свободи особи, однак при вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи грунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм, за умов того, що між сторонами з приводу вказаного вище майна розглядається цивільна справа № 206/2985/25 у Самарському районному суді міста Дніпра, з урахуванням конкретних обставин справи, дає підстави для висновку, що в даному випадку відсутня пропорційність втручання у права і свободи ОСОБА_2 , шляхом заборони останньому перебувати в місці спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 та наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця їх спільного проживання.
Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру щодо заявниці, а тому приходить до висновку про часткове задоволення заяви, у вказаний вище спосіб.
Керуючись ст.ст. 4,12, 350-1 - 350-8 ЦПК України, ст. 1, ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою АДРЕСА_2 ), заборонивши ОСОБА_2 контактувати з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) через засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В іншій частині заяви - відмовити.
Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців, а строк рахувати з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч.4 ст.350 - 6 ЦПК України).
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук