Справа № 182/7744/24
Провадження № 2/0182/374/2025
Іменем України
02.09.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Паламарчук П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю, -
30.12.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом про визнання права власності за набувальною давністю, посилаючись на наступні обставини.
У 2004 році ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю переїхала з м. Краснодон Луганської області на постійне місце проживання до м. Нікополя Дніпропетровської області. Родина ОСОБА_2 тимчасово зупинилась у своїх знайомих за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не мали власного житла. Згодом позивачці стало відомо, що в с. Менжинському, Нікопольського району є покинутий будинок по АДРЕСА_2 , в якому тривалий час ніхто не проживав з моменту смерті його власника. Будинок був в незадовільному стані, без опалення, мав розбиті вікна, зруйновану підлогу, пошкоджений дах, не мав вхідних дверей, відключений від постачання електроенергії та води. Впевнившись у відсутності господарів, ОСОБА_1 почала відновлення будинку з метою вселення в нього. Вона відновила електро- та водопостачання, уклавши договори з відповідними комунальними службами. Майже два роки тривали ремонтні роботи, і в 2008 році сім'я ОСОБА_2 вселилась в дане домоволодіння. З того часу вони живуть в цьому будинку, підтримують його в належному стані, обробляють город, сплачують комунальні послуги. Про власника будинку майже нічого невідомо. Від сусідів дізналась, що це була одинока жінка, в будинку проживала одна, померла в 2001 році. З близьких родичів в неї був лише син - ОСОБА_3 , який проживав окремо від матері, після її смерті спадщину не прийняв, в 2008 році він помер. Право власності на даний будинок зареєстровано за ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 вважає, що вже більше десяти років добросовісно володіє і відкрито користується чужим нерухомим майном, права на будинок ніхто і ніколи не заявляв, а тому вона має всі підстави визнати за собою право власності на нього в порядку набувальної давності, а тому і звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, по справі призначено підготовче судове засідання (а.с. 61-62).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 81).
29.07.2025 року на адресу суду надійшла заява позивачки про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити в повному обсязі (а.с.78).
06.03.2025 року Покровська сільська рада направила на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника, при вирішенні справи по суті покладається на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.69).
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд дійшов до наступного висновку.
На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженкою м. Краснодон Луганської області. В 2004 році вона разом з сім'єю переїхала на постійне місце проживання до м. Нікополя, але власного житла вона там не мала. Згодом позивачка дізналась від знайомих, що в АДРЕСА_2 є будинок, в якому тривалий час ніхто не проживав з моменту смерті власника. Впевнившись у відсутності господарів, вона розпочала в будинку ремонт, оскільки він був в нежилому стані. Позивачка відремонтувала дах, вставила вікна та двері, полагодила підлогу. Повний ремонт тривав два роки, і в 2008 році ОСОБА_1 разом з родиною заселилась в дане домоволодіння.
Крім того, вона провела необхідні роботи для під'єднання комунікацій, оскільки будинок тривалий час був відключений від водо-, газо-, електропостачання. Позивачка уклала відповідні договори з надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, з надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, користування електричною енергією (а.с.18-22). Вона слідкує за технічним станом лічильників, своєчасно проводить технічну повірку, про що свідчать відповідні акти (а.с.17,23,24).
ОСОБА_1 вже більше десяти років добросовісно і відкрито володіє зазначеним вище домоволодінням, підтримує його в належному стані, робить ремонт, обробляє земельну ділянку, сплачує комунальні послуги, про що свідчать надані позивачкою чисельні квитанції з 2012 по 2025 рік (а.с.28-55).
Згідно довідки Нікопольського районного бюро технічної інвентаризації №449 від 24.12.2024 року, власником буд. АДРЕСА_2 на даний момент є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.1993 року, зареєстрованого в Менжинській сільській раді за № 14 (а.с.9, 6-7).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть (а.с.14). До дня своєї смерті вона була зареєстрована та проживала в будинку АДРЕСА_2 (а.с.16). Син померлої - ОСОБА_3 спадщину після смерті матері не прийняв. Згідно наданого свідоцтва про смерть він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).
На зроблені судом запити Перша Нікопольська державна нотаріальна контора надала інформаційні довідки, згідно яких заповіти ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_3 за життя не склали, спадкові справи після їх смерті не заводились (а.с. 87-89, 90-92).
Факт проживання ОСОБА_1 з 2008 року за адресою АДРЕСА_2 підтверджується актом, складеним 12.12.2019 року Приміською сільською радою.
Крім того, даний факт в судовому засіданні підтвердили й свідки.
Так, свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що живе разом з ОСОБА_6 в одному селі. Позивачка є переселенкою з Луганської області, переїхала до с. Менжинського приблизно в 2004 році. Сільрада видала їй занедбаний будинок, який був нею відремонтований, вона в ньому проживає й підтримує в гарному стані. Раніше в цьому будинку жила ОСОБА_4 , яка давно померла. В неї був син ОСОБА_3 , він колись був співмешканцем доньки свідка, але спільних дітей вони не мали. ОСОБА_3 також вже помер.
Свідок ОСОБА_7 засвідчила, що є сусідкою ОСОБА_1 через дві хати. Вони разом працювали. Позивачка шукала собі будинок для життя. Раніше в цьому домоволодінні жила ОСОБА_4 . В неї був тільки один син - ОСОБА_8 . Коли вони померли, будинок залишився в занедбаному стані. ОСОБА_1 його відремонтувала, зараз він в гарному стані.
Статтями 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови), в даному випадку належним відповідачем по даній справі є Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови).
Отже, враховуючи, що позивач вже більше десяти років добросовісно володіє майном і продовжує відкрито, безперервно користуватися будинком, попередній власник майна - ОСОБА_4 померла, спадкова справа після її смерті не відкривалась, суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , за набувальною давністю.
Керуючись ст.ст. 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, та ст.ст.15,16, 328, 335, 344 ЦК України,суд, -
Позов ОСОБА_1 до Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 54,6 кв.м., житловою площею 30,3 кв. м., сараю літ. «Б», літньої кухні літ. «Б'», підвалу літ. «В», вбиральні літ.«Г», сараю літ.«Д», сараю літ.«Е», спорудження №1-5, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку набувальної давності.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева