Справа № 212/4332/24
6/212/232/25
25 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, за відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, подання державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Оголюк Ю.В. про винесення ухвали щодо оголошення боржника у розшук, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2
встановив:
Державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Оголюк Ю.В. звернулась до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з поданням про винесення ухвали щодо оголошення боржника у розшук, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 .
В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №74997346 щодо виконання виконавчого документу № 212/4332/24, 2-н/212/803/24, виданого 07.05.2024 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не виконує аліментні зобов'язання. За останнім відомим місцем мешкання боржник не проживає, нерухоме майно на останнього не зареєстровано.
Відповідно до ч. 3 ст. 438 ЦПК України не передбачено обов'язковою участі учасників справи при вирішенні питання про оголошення у розшук, сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, таким чином суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні подання слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтовуючи подання про розшук ОСОБА_2 державний виконавець надав суду копію судового наказу у цивільній справі № 212/4332/24, 2-н/212/803/24 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви - 29 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.05.2024 року відкрито виконавче провадження № 74997346 з примусового виконання вказаного вище судового наказу.
Також на підтвердження викладених у поданні доводів державним виконавцем надано до суду Акт державного виконавця від 29.08.2025 року про те, що боржник ОСОБА_2 не мешкає за адресою АДРЕСА_1 .
Також додано розрахунок заборгованості, згідно з яким, у ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження №74997346 станом на 02.09.2025 року наявна заборгованість у розмірі 26159,20 грн.
Згідно з відповіді Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 отримано виплату у вигляді заробітної плати, яка датована 01.04.2025 року, страхувальник - ВЧ НОМЕР_3 , без зазначення розміру такого доходу.
Також отримання доходу від ВЧ НОМЕР_3 та АТ «Криворізький залізорудний комбінат» за 1 квартал 2025 року міститься у відомостях, наданих Державною податковою службою України.
Будь-які транспортні засоби за боржником не зареєстровано.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій реалізації права на доступ до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) Боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
У відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Положенням п. 10 Узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, яке рекомендоване для використання в практичній роботі постановою Пленуму ВССУ від 25 вересня 2015 року № 8, роз'яснено, що суди обґрунтовано відмовляли в задоволенні подання про оголошення розшуку боржника, якщо: державний виконавець не надавав суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи; через відсутність даних про ухилення боржника від сплати боргу; відсутність відомостей про привід боржника; відсутність доказів, які підтверджували б вичерпність заходів, вжитих державним виконавцем щодо встановлення місця знаходження боржника; відсутність відомостей щодо відкриття виконавчого провадження; відсутність відомостей про те, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження та що він викликався до відділу державної виконавчої служби; на виклик до суду боржник надав заперечення на подання державного виконавця та надав докази, що місце свого проживання не змінював, ніяких повідомлень про наявність виконавчого провадження не отримував.
Згідно частини 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Отже, звернення державного виконавця до суду із поданням про розшук боржника повинно бути підтверджене відповідними документами, що обґрунтовують наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника та безрезультатність виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника.
Суд звертає увагу, що державним виконавцем не були вжиті всі достатні заходи по встановленню фактичного місця проживання чи перебування боржника ОСОБА_2 , у тому числі здійснення запиту до відповідних органів, зокрема до компетентних органів щодо витребування інформації про те, чи перебуває боржник на обліку в органах внутрішніх справ; чи не оголошений він у розшук в рамках кримінального провадження, а також відомості з приводу перебування його в місцях позбавлення волі, відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, також не отримано будь-яку інформацію про місце перебування боржника від учасників виконавчого провадження та інших осіб, що передбачено «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, з наданих державним виконавцем документів неможливо встановити, чи вживалися ним з моменту відкриття виконавчого провадження заходів щодо виклику боржника ОСОБА_2 до державного виконавця, отримання останнім постанови про відкриття виконавчого провадження, та інших документів в рамках виконавчого провадження, що підтверджувало б обізнаність боржника про наявність примусового виконавчого провадження щодо нього.
Окрім того, згідно з обставинами справи, у боржника ОСОБА_2 зафіксовано наявність доходу, однак відсутні відомості щодо здійснення державним виконавцем усіх дій в рамках виконавчого провадження, зокрема накладення арешту на доходи.
Суд зазначає, що розшук боржника є істотним втручанням у приватне життя особи у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод ( Рим, 04.ХІ.2950 р.), і тому має бути легітимним, виправданим та пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у п.33 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України», за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Невиконання рішення суду, хоч і зачіпаються законні права стягувача, але з боку державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належного доказового обґрунтування неможливості виконання судового рішення та необхідності оголосити боржника в розшук до суду не надано, а сам факт наявності заборгованості не дає підстав для задоволення подання про розшук боржника.
Так, з наданих суду матеріалів вбачається, що на даний час немає достатніх підстав вважати, що місце проживання, перебування боржника є невідомим та існує обґрунтована необхідність у оголошенні його в розшук, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять належних та допустимих доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та інших документів, а також викликів боржника до державного виконавця.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не здійснені всі процесуальні дії для реального виконання виконавчого документу та застосування до боржника ОСОБА_2 усіх дієвих заходів для виконання судового рішення, не надано суду належних та допустимих доказів того, що боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця про розшук боржника задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 438 ЦПК України, суд
постановив:
Подання державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Оголюк Ю.В. про винесення ухвали щодо оголошення боржника у розшук, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана 25 вересня 2025 року.
Суддя О. Н. Борис