Справа № 212/3958/25
2/212/2734/25
25 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Зіміна М.В., за участі секретаря судового засідання Пелешенко К.В.,
за участі: представника позивача за первісним позовом Ющенко В.В.,
позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про виключення суми нарахувань за особовим рахунком, -
встановив:
11 квітня 2025 року позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є постачальником теплової енергії за адресою проживання відповідача: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником цього майна. Відповідач не здійснює оплату за отриману теплову енергію, у зв'язку із чим виникла заборгованість за період з 01.10.2021 по 31.10.2024 у розмірі 22867,22 грн, сума заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування у розмірі 108,42 грн, які просить стягнути з відповідача, також у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків щодо сплати заборгованості просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 3012,89 грн, 3% річних у розмірі 777,56 грн, пеню у розмірі 927,78 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 3028,00 грн.
13 травня 2025 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») про виключення суми нарахувань за особовим рахунком.
В обґрунтування позову позивач за зустрічним позовом посилається на те, що зобов'язання по сплаті вартості теплопостачання виникли раніше ніж за три роки до дати подання позову (тобто до 22 квітня 2022 року), не підлягають стягненню через сплив строку позовної давності. На думку позивача дії АТ «Криворізька теплоцентраль» порушують права ОСОБА_1 як споживача, а також створюють ризик повторного звернення з вимогами про її стягнення в майбутньому. Враховуючи викладене позивач за зустрічним позовом просить суд визнати зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ «Криворізька теплоцентраль» у частині нарахувань за період до 22 квітня 2022 року припиненими у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а також зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» виключити з особового рахунку споживача суму заборгованості за теплопостачання, нараховану за період до 22 квітня 2022 року.
Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року прийнято зустрічну позовну заяву та зустрічний позов об'єднано в одне провадження із первісним позовом.
16 травня 2025 року позивач за первісним позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» подав відзив на зустрічну позовну заяву у якому зазначає, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину. Сплив позовної давності не припиняє самого зобов'язання, він лише унеможливлює захист права через суд у разі відповідного заперечення. Таким чином, зобов'язання не припиняється автоматично, а залишається чинним з точки зору матеріального права. Вказує, що не передбачено жодного механізму звільнення споживача від обов'язку оплати житлово-комунальних послуг, які надаються на підставі договору, навіть у разі відсутності фактичного споживання.
11 липня 2025 ОСОБА_1 подано заперечення на відзив АТ «Криворізька теплоцентраль» у яких вказує, що підприємство намагається повторно отримати одну і ту ж суму, яка була предметом судового розгляду у справі № 212/8430/21. Також вказує, що ОСОБА_1 не визнавав борг та строки позовної давності спливли. Вважає, що публікація типового договору на сайті не є підтвердженням його укладання. Зазначає, що тепло за адресою: АДРЕСА_1 фактично ним не споживалось. Вважає, що відображення боргу підприємством в рахунку саме по собі не є підставою для його стягнення.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача за первісним позовом у судовому зсіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала з підстав викладених у позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову просила суд відмовити з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов.
Позивач за зустрічним позовом просив суд задовольнити зустрічний позов з підстав викладених в ньому та зазначив, що нарахування за період з вересня 2021 року по 22 квітня 2022 року він просить суд визнати припиненими у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Заперечував проти задоволення первісного позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на яку в АТ «Криворізька теплоцентраль» відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення. (а.с. 13, 41)
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 10.05.2016. (а.с.13)
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року у справі № 212/8430/21, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з централізованого опалення з серпня 2018 року по липень 2021 року у розмірі 21 908,99 гривень, суму індексу інфляції в розмірі 1913,88 гривень, 3% річних у розмірі 890,21 гривень, всього 24 713 (двадцять чотири тисячі сімсот тринадцять) гривень 08 коп. (а.с. 68-77)
Положеннями частини четвертої статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує. Тобто тягар утримання майна покладається на його власника.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідачів оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 , п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
АТ «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового кодексу України зобов'язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.
Відповідно до приписів норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року (далі - Правила), - між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
У п. 30 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається теплова енергія до житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується актами про постачання теплової енергії, а саме Актом № 699 від 27.10.2021 про подачу теплоносія, Актом № 792 від 01.04.2022 про припинення теплопостачання, Актом № 63 від 02.11.2022 про подачу теплоносія, Актом № 804 від 23.03.2023 про припинення теплопостачання, Актом № 500 від 14.11.2023 про подачу теплоносія, Актом № 800 від 28.03.2024 про припинення теплопостачання. (а.с. 14-19)
Щодо доводів ОСОБА_1 з неотримання теплоносія за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку зачиненням запірної арматури (кранів) на обігрівачах, через які подається теплоносій суд зазначає наступне.
Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).
Як встановлено судом, відключення споживача ОСОБА_1 від мереж централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства не здійснювалося.
Матеріалами справи підтверджено, що у житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 позивачем за первісним позовом здійснювалось постачання теплової енергії у спірному періоді, а тому споживач ОСОБА_1 зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги з теплопостачання за вказаний період.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності.
Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
Під час дії карантину строки, передбачені ст.ст.257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, що передбачено в п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Карантин було встановлено з 12.03.2020 по 01.07.2023.
З врахуванням продовження строку позовної давності на строк дії такого карантину у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, наданих з жовтня 2021 року не спливла та продовжується на строк дії карантину.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 26 жовтня 2021 року № 766/20797/18.
Згідно статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Суд зазначає, що основна вимога позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання зобов'язань з оплати послуг теплопостачання перед АТ «Криворізька теплоцентраль» припиненими з вересня 2021 року по 22 квітня 2022 року залежить від спливу строку позовної давності до таких вимог. Також вимога позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про виключення з особового рахунку споживача суми заборгованості за теплопостачання, нараховану з вересня 2021 року по 22 квітня 2022 року є похідною вимогою від основної вимоги.
За встановлених під час судового розгляду обставин суд доходить переконання про те, що позивачем за первісним позовом доведено правомірність нарахування оплати централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 за період з жовтня 2021 року по жовтень 2024 року в розмірі 22867,22 грн.
Так, АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулось до суду з первісним позовом до суду 11.04.2025 з вимогами про стягнення заборгованості за період з жовтня 2021 року по жовтень 2024 року позовна давність щодо яких не спливла, з огляду на положення п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Оскільки ОСОБА_1 не сплачено АТ «Криворізька теплоцентраль» грошові кошти за отримані послуги централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 за період з жовтня 2021 року по жовтень 2024 року, первісний позов підлягає задоволенню та з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає стягненню заборгованість за послуги з теплопостачання за період з жовтня 2021 року по жовтень 2024 року в розмірі 22867,22 грн, інфляційні витрати в розмірі 3012,89 грн., 3% річних в розмірі 777,56 грн, пеня в розмірі 927,78 грн, плата за абонентське обслуговування в розмірі 108,42 грн.
У зв'язку із задоволенням первісного позову АТ «Криворізька теплоцентраль» зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У зв'язку із задоволенням первісного позову з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Також ухвалою суду від 13 травня 2025 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за позовну вимогу майнового характеру в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Первісний позов акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість в розмірі 27693 (двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто три) гривні 87 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Зустрічний позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про виключення суми нарахувань за особовим рахунком залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач за первісними позовом: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.
Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 25 вересня 2025 року.
Суддя: М. В. Зімін