Справа № 346/2514/25
Провадження № 2/346/1632/25
25 вересня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю: секретаря Урбанович І.Д.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Курка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який за життя за власні кошти побудував житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 . В подальшому він звертався у відповідні установи для виділення земельної ділянки та виготовлення технічної документації, оскільки на час будівництва будинку таких документів не вимагалось. Однак, не встиг завершити виготовлення документації, оскільки помер.
Позивач, як єдиний спадкоємець, після його смерті з метою оформлення спадщини за законом звернулася до приватного нотаріуса із відповідною заявою. Однак, остання відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на житловий будинок АДРЕСА_1 у спадкоємця відсутній.
Також вказує, що 06.02.2025 року вона зверталась до виконавчого комітету Коломийської міської ради із заявами про надання дозволу на виділення земельної ділянки для будівництва будинку, а також щодо присвоєння адреси будинку. У відповідь їй повідомлено, що виділ землі заборонений, а питання узаконення житлового будинку може бути вирішено в судовому порядку. Крім того, 06.02.2025 року вона зверталась до Держаної інспекції архітектури та містобудування України із заявою про введення в експлуатацію житлового будинку, однак, їй відмовлено в цьому, оскільки будинок не відповідає положенням п. 9 Закону України “ Про регулювання містобудівної діяльності ». Тому позивач просить визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Позивач та її представник, адвокат Курко В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних в позовній заяві, просять ці вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позивачем не надано підтвердження існування всіх істотних обставин, за умови наявності яких позов підлягав б задоволенню, зокрема: у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували факт належності померлому чи позивачу земельної ділянки; вона звернулась до некомпетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації, про що їй повідомлено і повернуто її звернення. Позивачем також стверджується, що при будівництві житлового будинку не порушено жодні будівельні норми, оскільки згідно з технічним паспортом він відповідає державним будівельним нормам України і його можна надійно та безпечно експлуатувати. Водночас, відповідно до п.2, 11 Порядку проведення технічної інвентаризації, технічний паспорт - документ, що складається з текстових та графічних матеріалів, які містять інформацію про склад, фактичну площу, об'єм, технічний стан об'єкта нерухомого майна, виготовлених на підставі матеріалів технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації на дату її проведення. У технічному паспорті містяться відомості: інформація про замовника та виконавця, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності, ідентифікатор об'єкта, адреса об'єкта, відомості щодо основних конструктивних елементів, узагальнена інформація про технічний стан, наявність інженерних систем, рік будівництва, графічні матеріали (схематичний план, плани поверхів), експлікація до графічних матеріалів. Таким чином, технічний паспорт не містить інформації стосовно відповідності чи невідповідності об'єкта будівельним нормам, адже це не входить до повноважень відповідної особи, що проводить технічну інвентаризацію. Також право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою рішенням суду за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а земельна ділянка під самочинним будівництвом, що в АДРЕСА_1 , ніколи не була відведена спадкодавцю і відповідно за життя він не набув права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки визнанню права власності на спадкове майно, до складу якого входить самочинне будівництво, повинно передувати визнання прав забудовника на таке самочинне будівництво. Більше того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , проте, даному об'єкту Коломийською міською радою не визначався відповідний адресний номер і об'єкта з даним номером не існує. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача просить врахувати дані письмові пояснення, в задоволенні позову відмовити, а розгляд справи проводити в його відсутності (а.с. 124-132 ).
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, через систему “ Електронний суд » подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що для того, щоб будівництво не вважалось самочинним, необхідно наявність таких вимог: земельна ділянка повинна бути відведена для зведення житлового будинку; належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект; при забудові не були здійснені істотні порушення будівельних норм і правил. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 самочинно побудував в межах м.Коломия будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною, площею 30,3 кв. м. Водночас, наявність технічного паспорта чи інформації про технічну інвентаризацію не є доказом відсутності порушень будівельних норм, а лише встановлює технічну можливість експлуатації. В свою чергу, встановити наявність або відсутність відхилень від вимог державних будівельних норм можливо лише за результатами експертизи проектів будівництва в порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи. Лише наявність наданого позивачем звіту про технічне обстеження спірного нерухомого майна, складеного за відсутності проектної документації на об'єкт будівництва та/або проведення у встановленому порядку будівельно-технічних норм при здійсненні добудови нерухомого майна позивача не є беззаперечним доказом відповідності спірного об'єкта вимогам ч.3 ст.375 ЦК України. Жодних доказів, що будівля, про визнання права власності щодо якої заявлено позов відповідає та не порушує істотно будівельні норми і правила, не надано. Крім того, не надано жодних доказів, що земельна ділянка, на якій самочинно збудований об'єкт, відведена для зведення житлового будинку, тобто не виконано вимоги ст. 376 ЦК України та позовна заява в жодному разі не може бути задоволена. Також ОСОБА_1 звернулася до ДІАМ із заявою про введення в експлуатацію будинку садибного типу, однак, документи повернуто у зв'язку з невідповідністю законодавству. Враховуючи вище наведене, у позивача відсутні як документи, які надають право виконувати будівельні роботи, так і документи, що засвідчували б прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Тому представник просить врахувати дані пояснення, а розгляд справи проводити у відсутності представника (а.с. 98-109).
Відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на строк не більш як на десять днів, тобто до 25.09.2025 року з дня закінчення розгляду справи - 17.09.2025 року.
Суд, заслухавши вказаних учасників, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що стверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13.06.1980 року (а.с. 28).
Згідно з даними копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00029881931 від 11.03.2021 року, ОСОБА_3 09.05.1998 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_6 »; 08.12.2005 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия реєстраційної служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області внесено відомості щодо розірвання шлюбу, актовий запис № 262 (а.с. 29).
У відповідності до даних копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00042797037 від 19.12.2023 року, ОСОБА_7 18.10.2019 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_9 » ( а.с. 30 ).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло, виданого Коломийським міжрайонним бюро технічної приватизації 21.12.2000 року згідно з розпорядженням № 1/230 від 22.01.1995 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в рівних частках належала квартира АДРЕСА_2 ; загальна площа квартири - 42,70 кв. м.; інформація щодо вказаного свідоцтва (на 1/5 частку як ОСОБА_1 ) зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №360049742 від 26.12.2023 року (а.с. 16, 44).
Згідно з даними копій свідоцтв про смерть серій НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Коломия Івано-Франківської області ( 31, 32 ).
Відповідно до копії виписки з інвентаризаційних матеріалів №81772, виданої 05.09.2024 року обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», згідно з архівними даними станом на 31.12.2012 року право власності на будинок АДРЕСА_1 , не зареєстровано ( а.с. 34 ).
Згідно з даними копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП « ОСОБА_12 » 24.07.2024 року, загальна площа будинку становить 30,3 кв. м., житлова - 17,7 кв. м., господарські будівлі та споруди: сарай - літера «Б»; навіс - літера «В». Рік побудови будинку - 1985 (а.с. 49-55).
13.05.2021 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Маркелової І.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_11 - із заявами про відмову від прийняття спадщини, що залишилась після смерті чоловіка та батька відповідно (а.с. 171-173).
Даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64682548, виданого вказаним нотаріусом 13.05.2021 року, стверджується, що до вказаного реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи № 16/2021 за номером у спадковому реєстрі 67631888, спадкодавець ОСОБА_2 (а.с. 187).
03.11.2023 року та позивач звернулася до цього ж нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 (а.с. 191-192, 202).
03.11.2023 року вказаним нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 1348 та №1350, про те, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видані ці свідоцтва, складається із 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2610600000:13:001:0008, що за адресою: АДРЕСА_3 ; інформація щодо державної реєстрації вказаних свідоцтв зазначена у витягах з Державного реєстру речових прав № 353020946 та №353030367 від 03.11.2023 року, витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі №74601441 від 03.11.2023 року та в інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину ) від 08.07.2025 року ( а.с.36, 43, 199-201, 207 ).
Листом № 250/02-14 від 09.10.2024 року зазначеним нотаріусом повідомлено позивача на її заяву з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину зазаконом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , про те, що у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок, як належний ОСОБА_2 , рекомендовано звернутися до суду із заявою про визнання права власності на нього ( а.с. 33).
11.09.2023 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Маркелової І.М. із заявою про прийняття спадщини, а 03.11.2023 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 ; 07.09.2023 року ОСОБА_11 - із заявою про відмову від отримання належної йому за законом частки спадкового майна, що залишилась після смерті його матері ОСОБА_4 в користь своєї сестри (її дочки) ОСОБА_1 (а.с. 144-145, 162).
Даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73892487, виданого вказаним нотаріусом 11.09.2023 року, стверджується, що до вказаного реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи № 35/2023 за номером у спадковому реєстрі 71215712, спадкодавець ОСОБА_4 (а.с. 161).
03.11.2023 року вказаним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1352, про те, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 ; інформація щодо цього свідоцтва зазначена у витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 03.11.2023 року та в інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину ) від 08.07.2025 року (а.с. 35, 168, 206 ).
Відповідно до копії договору дарування 2/5 часток квартири, посвідченого 21.12.2023 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Маркеловою І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1527, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 передали (подарували) позивачу у власність 2/5 частки квартири АДРЕСА_2 ; інформація щодо вказаного договору зазначена у відповідному витязі з Державного реєстру речових прав від 03.11.2023 року ( а.с. 40 - 43 ).
Згідно з даними копії листа Департаменту сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України №809/03/18-25 від 18.02.2025 року з приводу заяви про введення в експлуатацію будинку садибного типу з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , позивача повідомлено, що надання, відмова у видачі чи анулювання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними та середніми наслідками, розташованих у м. Коломия, здійснюється Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради; з огляду на зазначене, ДІАМ повернуло їй надані документи ( а.с. 45-46 ).
Відповідно до копії листа Коломийської міської ради №787-2025/02.8.-12 від 07.03.2025 року вирішення питання про визнання права власності на самочинне будівництво виходить за межі компетенції Коломийської міської ради ( а.с. 48 ).
Згідно з даними копії листа відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради №1166/024-32 від 21.08.2020 року, на звернення ОСОБА_2 щодо погодження кадастрового плану до проекту землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , останньому повідомлено, що матеріали розглянуті спеціалістами відділу та погоджені згідно чинного законодавства ( а.с. 27 ).
На підтвердження заявлених вимог позивачем також надано кадастровий план земельної ділянки в АДРЕСА_1 , акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, топоплан, на яких схематично зображено земельну ділянку в АДРЕСА_1 ; копії чеків, квитанцій та накладних щодо купівлі будівельних матеріалів ( а.с. 17-23, 24-26,).
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 сформулював правову позицію згідно з якою у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності. При цьому за змістом ч. 1 ст. 376 ЦК правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
За загальним правилом ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Водночас у ч. 3 цієї ж статті міститься спеціальне застереження про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не входять до складу спадщини об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Згідно з п. 6, 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку. Такий же висновок зроблено у п .7 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у спорах про спадкування».
Як роз'яснено в п.7, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст. 376 ЦК), то до спадкоємців переходить право власності лише на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у
разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та
обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
В постанові Верховного Суду від 28.04.2022 року в справі № 359/9695/17, зазначено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 376 та ст. 1218 ЦК, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Частинами п'ятою, восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) та від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Відповідно до положень ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування позовних вимог. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що житловий будинок, який побудовано у 1985 році, з прибудовами у 1985-1989 роках, (як вказано у технічному паспорті) споруджений спадкодавцем на земельній ділянці з відповідним правовим режимом (цільовим призначенням земельної ділянки), а також, що спадкодавцем (чи іншою особою) отримувались дозволи на спорудження будинку, затверджувався проект на спорудження будинку, чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку вимог державних протипожежних, санітарних норм, тощо. Лише наявність звіту про технічне обстеження нерухомого майна, складеного за відсутності проектної документації на об'єкт будівництва та/або проведення у встановленому порядку будівельно-технічної експертизи, якою встановлено відсутність порушень державних будівельних норм при будівництві будинку, не є беззаперечним доказом відповідності спірного об'єкту вимогам ч.3 ст. 375 ЦК України. Не надано позивачем й доказів того, що земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок, передавалась у встановленому законом порядку спадкодавцю; відсутня інформація про право власності на дану земельну ділянку, про її цільове використання.
З наданих позивачем документів, зокрема, кадастрового плану земельної ділянки, акту погодження меж земельної ділянки, встановлено, що ОСОБА_2 вчиняв дії з метою виділення земельної ділянки та виготовлення технічної документації на земельну ділянку в АДРЕСА_1 (а не по АДРЕСА_1 ), однак, вони не є правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку. Долучені позивачем свідоцтва про право власності на житло, про право на спадщину за законом, договір дарування 2/5 часток квартири, суд не бере до уваги, адже вони не стосуються предмету доказування у даній справі, як і копії квитанцій (більшість з яких нечитабельні та не містять дати), які за твердженням позивача свідчать про придбання спадкодавцем будівельних матеріалів на будівництво спірного об'єкту нерухомого майно, оскільки вони не є належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України.
Посилання позивача на те, що вона зверталась до відповідних органів з метою введення в експлуатацію вказаного житлового будинку не заслуговують на увагу, оскільки згідно з відповіддю Департаменту сервісних послуг державної інспекції архітектури та містобудування України від 18.02.2025 року звернення позивача повернуто, у зв'язку тим, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, розташованих у м. Коломия, здійснюється Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради, докази звернення до якого з приводу порушеного питання в матеріалах справи відсутні.
При цьому слід зазначити, що суд не повноважний підміняти та виконувати функції, які належать до компетенції органів місцевого самоврядування (узаконення самовільно переобладнаного або самочинно збудованого майна).
Таким чином, в розумінні ст. 376 ЦК України житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом, здійсненим без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, не прийнятий в експлуатацію, не зареєстроване за спадкодавцем у встановленому законом порядку право власності на житловий будинок. Доказів його спорудження на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, позивачем не надано.
Отже, з урахуванням викладених вище норм матеріального права, сталої та сформованої судової практики Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду вищевказане самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому це самочинне будівництво не може входити до складу спадщини.
Тому в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
На підставі наведеного, ст. ст. 328, 331, 346, 376, 1216-1218 ЦК України, та, керуючись ст. ст. 76, 81, 89, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка та жителька АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Відповідач: Коломийська міська рада, 78203, м.Коломия, просп. Михайла Грушевського, 1, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054334.
Третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України, 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 44245840.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2025 року.
Суддя: Яремин М. П.