Справа № 214/5248/24
2/214/736/25
Іменем України
16 вересня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ковтун Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Фартушної Є.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,-
Позивач Криворізька міська рада звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вищевказаним позовом відповідно до якого просить суд , стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради 75 408,14 грн., за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008 за період з 01.01.2022 до 01.06.2023, а також судовий збір -2271,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь Криворізької міської ради 25 136,04 грн., за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008 за період з 01.01.2022 до 01.06.2023, а також судовий збір -757,00 грн.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що земельна ділянка 0,0684 га, кадастровий номер 1211000000:06:136:0008, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є сформовано з 24.10.2002, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.05.2024 №НВ-0001242462024. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та з Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 розташований об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, який з 31.10.2009 на праві приватної спільної часткової власності належить : ОСОБА_2 - частки, ОСОБА_1 - частки.
02.06.2023 право приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 було припинено за договором купівлі-продажу іншій особі. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти. Таким чином, Відповідачі, як фактичні користувачі земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008, які без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 по 01.06.2023 зобов'язані повернути ці кошти, що і стало причиною звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 19 червня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. (а.с.47)
04 жовтня 2024 року від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останні, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вказано, що по-перше право спільної часткової власності на нерухоме майно , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і розташоване на земельній ділянці площею 0,0684 га з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008, відповідачі отримали в порядку спадкування 31.10.2009 року. Дане нерухоме майно складається з торгівельного павільйону загальною площею 83,1 кв.м., літнього майданчика, паркана, кафе-бару загальною площею 236,5 кв.м. Звертають увагу суду, що жодного рішення або розпорядження чи проекту щодо виділення земельної ділянки розміром 0,0684 га під дане нерухоме майно, загальна площа якого становить 319,6 кв.м., позивачем не надано. Тобто нерухоме майно займає набагато меншу площу ніж земельна ділянка на якій воно знаходиться. Тобто і оплата на земельну ділянку повинна бути відповідно до займаної площі.
Крім того, вказують що право власності відповідачів на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і розташована на земельній ділянці площею 0,0684 га з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008 було припинено за договором купівлі-продажу 02.06.2023 року. , також це незакінчене будівництво , готовністю 95 % і за цільовим призначенням не використовувалася. (а.с.61-64).
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду . (а.с.88).
У судове засідання призначене 16 вересня 2025 року сторони не з'явилися.
Представник позивача Скляр Н.М. у судових засіданнях на вимогах позову наполягала з підстав, викладених у тексті позовної заяви. Крім того надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачі, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Ураховуючи вимоги частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд спарви без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Як установлено судом, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.05.2024 року НВ-00011242462024, земельна ділянка, площею 0,0684 га, з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008, яка розташована на АДРЕСА_1 віднесена до комунальної форми власності територіальної громади міста Кривого Рогу, є сформованою з 24.10.2002 року. (а.с.13-18).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та з Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 розташований об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, який з 31.10.2009 на праві приватної спільної часткової власності належить : ОСОБА_2 - частки, ОСОБА_1 - частки. (а.с.19-21).
Вказаний об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008 власником якої є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. (а.с.25)
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за зщемлю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу», яким установлено, у тому числі, ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 26.05.2021 №506 (додаток 2 до рішення), та яке набрало чинності з 01.01.2022 року. (а.с.26-31).
За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від -21.05.2024 НВ-00011242462024, земельна ділянка, площею 0,0684 га, з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008, що використовується відповідачами за адресою, яка розташована на АДРЕСА_1 віднесено о секції 03.07, отже річний розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою складає 1,2 % від нормативної грошової оцінки земель міста.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ualпублікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008 є у 2023 році становить 6 500 093,04 грн., а у 2022 році 5652 254,82 грн.
Згідно інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є платниками за землю за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .
За період з 01.01.2022 по 01.06.2023 за Відповідачами збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008 в розмірі 100 544,18 грн., з яких:
частка ОСОБА_1 складає 75 408,14 грн. (100 544,18:4х3 частка власності)
частка ОСОБА_2 складає 25 136,04 грн. (100 544,18:4х1 частка власності)
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Конституційним Судом України у Рішенні від 01 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу Українивстановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина другастатті 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу Україниє відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентуєтьсяЗемельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина другастатті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першоїстатті 141 цього Кодексу).
За змістом глави 15 Земельного кодексу Україниправо користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу Українивстановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першоїстатті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачам на праві приватної спільної часткової власності з 31.10.2009 року належить : ОСОБА_2 - частки, ОСОБА_1 - частки належить земельна ділянка 0,0684 га, кадастровий номер 1211000000:06:136:0008, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є сформовано з 24.10.2002, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.05.2024 №НВ-0001242462024.
Таким чином, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01.01.2022 до 01.06.2023 здійснював фактичне користування земельною ділянкою, без достатньої правової підстави, а тому є такими, що за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, й зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України), а тому колегія судідв не прйимає доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було сплачено податок на землю, згідно податкових декларацій.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 року у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 року у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 року у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Нікопольська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17.
В постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №922/3361/19 зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.
Таким чином, позивачем доведено обґрунтованість підстав для стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:136:0008 за період з 01.01.2022 до 01.06.2023 року.
Доводи відповідачів про те, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , займає набагато меншу площу ніж земельна ділянка на якій воно знаходиться, а також що це незакінчене будівництво , готовністю 95 % і за цільовим призначенням не використовувалася, а тому орендна плата повинна бути меншою не знайшла свого підтвердження під час дослідження доказів, та не є підставою для відмови у позові.
Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -
Позов Криворізької міської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 1211000000:06:136:0008 за період з 01.01.2022 по 01.06.2023 у сумі 75 408 гривень 14 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2271 гривні 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 1211000000:06:136:0008 за період з 01.01.2022 по 01.06.2023 у сумі 25 136 гривень 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Криворізької міської ради у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 757 гривні 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. . Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відомості щодо сторін:
Позивач Криворізька міська рада, код ЄДРПОУ 33874388, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, пл.. Молодіжна,1.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 16 вересня 2025 року.
Суддя Ковтун Н.Г.