Справа № 212/6140/25
2/212/3512/25
19 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок
встановив:
У травні 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу, через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Бондаренко Д.В., до Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем було прийнято спадщину після померлого чоловіка своєчасно у встановлений законом строк. На земельну ділянку 0,395 га кадастровий номер 1420988400:03:000:0240, місце розташування: АДРЕСА_1 позивач вже отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. 05 квітня 2025 року позивач подала документи до Другої Слов?янської державної нотаріальної контори Донецької області для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але отримала постанову про відмову вчинені нотаріальної дії, оскільки спадкоємцем надано договір купівлі-продажу вказаного будинку, посвідчений 20.10.1983 роком секретарем виконкому Різниківської сільської ради народних депутатів за реєстровим №33, в тексті якого відсутня інформація про продавця, підписи продавця та покупця. Підпис є невід?ємним, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів підтверджувати наміри та волевиявлень учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Тобто позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю належних чином оформлених правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця.
На підставі викладеного, представник позивача просив суд визнати право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ОСОБА_1 на житловий будинок, літера A-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 82,8 кв.м.; житловою площею 60,1 кв.м.; сарай літера Б, гараж літера В, погріб літера Г1, колодязь літера № 1.
Ухвалою суду від 30 травня 2025 року у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Другої слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
На підставі ухвали суду від 21 липня 2025 року зарито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, у подальшому надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно статей 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15 вересня 1977 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу. (а.с. 34)
Відповідно до копії Договору купівлі-продажу від 20 жовтня 1983 року за реєстровим №33, ОСОБА_2 отримав від Різниківської сільської ради народних депутатів житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 26-27)
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с. 30)
Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 було відкрито спадкову справу за №305/2024, номер у Спадковому реєстрі за №73078545. (а.с. 11)
Позивачу ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , Другою слов'янською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,3950 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , номер у Спадковому реєстрі - 73904045. (а.с. 20)
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав за №421686201 від 08.04.2025 року, земельна ділянка площею 0,395 га, кадастровий номер 1420988400:03:000:0240, належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності. (а.с. 21)
Відповідно до копії Державного акта на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Різниківською сільською Радою народних депутатів 22 листопада 1995 року ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку 0,395 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 , для ведення особистого підсобного господарства. (а.с. 7-8)
Згідно з Довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 19 травня 2025 року, оціночна вартість об'єкта оцінки - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,80 кв.м, житловою площею 60,10 кв.м, введений в експлуатацію 1987 року, склала 151201,42 грн; оціночна вартість поліпшень - 71545,03 грн; оціночна вартість земельної ділянки площею 3950,00 кв.м, з кадастровим номером 1420988400:03:000:0240, склала 79656,39 грн. (а.с. 22-23)
Технічні характеристики житлового будинку підтверджуються технічним паспортом на нерухоме майно, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який було виготовлено 07.02.2025 року ФОП ОСОБА_4 , реєстраційний номер в реєстрі будівельної діяльності: TI01:2661-2285-7886-6368. Рік завершення будівництва - 1987. (а.с. 12-18)
Також в матеріалах справи міститься довідка-характеристика, надана ФОП ОСОБА_4 , в якій зазначено, що нерухоме майно за вищевказаною адресою станом на момент інвентаризації 24.08.1989 року загальною площею 82,80 кв.м, житловою площею 60,10 кв.м, складається з житлового будинку літ. «А», сараю літ. «Б», гаражу літ. «В», погрібу літ. «Г», колодязю №1. У примітці зазначено, що житловий будинок літ. «А» (41-1, а2, а3), сарай літ. «Б», гараж літ. «В» побудовані до 05.08.1992 року і згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (зі змінами) не є самовільними і дозволу та прийняття в експлуатацію не потребують. Погріб літ. «Г» та колодязь «№l» є тимчасовими спорудами і згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. №40б не потребують дозвільних документів і не підлягають прийняттю в експлуатацію. Загальна та житлові площі житлового будинку літ. «А» змінились є результаті реконструкції, яка була проведена до 05.08.1992 року і згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (зі змінами) не є самовільною і дозволу та прийняття в експлуатацію не потребує. (а.с. 29)
На підтвердження позовних вимог в матеріалах справи також міститься копія Технічного паспорта на житловий будинок від 24.08.1989 року, що розташований АДРЕСА_1 , реєстровий №1-96, де власником будинку зазначений ОСОБА_2 , та копія технічного паспорта на нерухоме майно від 07.02.2025 року. (а.с. 31-33, 36-37)
Згідно з довідкою КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 07.03.2025 року за №02/53, за обліковими даними КП «Бахмутське БТІ» станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок загальною площею - 82,7 кв.м., житловою площею - 60,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого секретарем виконавчого комітету Різниківської сільської ради народних депутатів за реєстром №33 від 20.10.1983 року, про що зроблено запис в реєстровій книзі №1-96, дата реєстрації - 24.09.1989 року. (а.с. 19)
З відомостей з архівної довідки Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області від 26.05.2025 року за №01-16/128, відповідно до погосподарського обліку Різниківської сільської ради, Артемівського району, Донецької області за період 2011-2015 років (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею у домогосподарстві зареєстрований - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначений, як голова домогосподарства. (а.с. 24)
На земельну ділянку 0,395 га кадастровий номер 1420988400:03:000:0240, місце розташування: АДРЕСА_1 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.04.2025 року, що підтверджується його копією, наявною в матеріалах справи. (а.с. 46)
Згідно з копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 квітня 2025 року, державним нотаріусом Другої слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області Грецька Т.П. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцем надано договір купівлі-продажу вказаного будинку, посвідченого 20.10.1983 року секретарем виконкому Різниківської сільської ради народних депутатів Шпортько Т.I. за реєстром №33, в тексті якого відсутня інформація про продавця, підписи продавця та покупця, підстава для продажу. Підпис є невід?ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. (а.с. 29)
Вищевказані відомості підтверджується наданою до суду копією Спадкової справи №305/2024 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 63-80)
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК Україна).
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1261 ЦК України)
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на покупку і будівництво індивідуальних житлових будинків» передбачалося право кожного громадянина на купівлю або побудову для себе на праві особистій власності житловий будинок, як в місті так і поза містом.
Постановою Ради Міністрів РСР №3211 від 26 серпня 1948 року. «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на покупку і будівництво індивідуальних житлових будинків» передбачалося відвід земельних ділянок за рахунок земель міст, селищ, держземфонду та земель держлісфонду в безстрокове користування, розмір ділянок у кожному окремому випадку визначався виконкомами обласних, міських і районних Рад депутатів трудящих, в залежності від розміру будинку і місцевих умов, в межах наступних норм: в містах від 300 до 600 кв.м; поза містом від 700 до 1200 кв.м.
На час побудови домоволодіння, питання набуття права власності регулювалися Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ), який Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ був визнаний таким, що втратив чинність, і прийнятою на підставі Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Постанова), які визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пункт 2 Постанови визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок визнавався сам факт спорудження або купівлі ним нерухомого майна з додержанням вимог цих актів законодавства.
На час купівлі будинку та введення в експлуатацію, державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.
Зазначений нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п.1 розділу 1 Інструкції, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводило бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.
Пунктом 4 розділу 1 Інструкції встановлено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Згідно з пунктом 7 Інструкції, реєстрація здійснювалась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік (далі - Перелік) яких додано до вказаної Інструкції).
За пунктом 10 Переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.
Оскільки державна реєстрація нерухомого майна в сільській місцевості в період чинності Інструкції від 31 січня 1966 року не проводилась, то документами, що підтверджують право спадкодавця на будинки, збудовані після видання Указу від 26 серпня 1948 року та в період дії Інструкції від 31 січня 1966 року, можуть бути довідки виконавчого комітету відповідної місцевої ради, виписки з господарської книги відповідної місцевої ради щодо належності будинку, ухвалені органом місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічні паспорти на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо, що відповідало діючому на той час законодавству.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13, постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2018 року у справі № 3466/996/16-ц, інформаційному листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедури введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов'язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.
Документом, що засвідчував факт існування об'єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Відповідна правова позиція є сталою в практиці Верховного Суду (див., наприклад постанови від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18 (провадження № 61-12451св19), від 10 серпня 2022 року у справі № 175/2629/18 (провадження № 61-17998св21), від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18 (провадження № 61-12451св19).
Отже, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Звертаючись до суду з позовом, позивач просила суд визнати за нею право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ОСОБА_1 на житловий будинок, літера A-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 82,8 кв.м.; житловою площею 60,1 кв.м.; сарай літера Б, гараж літера В, погріб літера Г1, колодязь літера № 1.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок за вищевказаною адресою належав її чоловіку - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 1983 року за реєстровим №33. (а.с. 26-27) Вказане також підтверджується іншими доказами у справі, зокрема копією Державного акта на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Різниківською сільською Радою народних депутатів 22 листопада 1995 року (а.с. 7-8); копією Технічного паспорта на житловий будинок від 24.08.1989 року, реєстровий №1-96, де власником будинку зазначений ОСОБА_2 (а.с. 31-33); довідкою КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 07.03.2025 року за №02/53,в якій зазначено, що за обліковими даними КП «Бахмутське БТІ» станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок загальною площею - 82,7 кв.м., житловою площею - 60,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу за реєстром №33 від 20.10.1983 року (а.с. 19); архівною довідкою Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області від 26.05.2025 року за №01-16/128, де вказано, що відповідно до погосподарського обліку Різниківської сільської ради, Артемівського району, Донецької області за період 2011-2015 років (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею у домогосподарстві зареєстрований - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначений, як голова домогосподарства (а.с. 24).
З огляду на встановлені судом обставини, а також на позицію відповідача Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, суд вважає, що наявні достатні підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на житловий будинок, літера A-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 82,8 кв.м.; житловою площею 60,1 кв.м.; сарай літера Б, гараж літера В, погріб літера Г1, колодязь літера № 1.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1223, 1258, 1261 ЦК України, ст.ст. 2, 11, 12, 13, 43, 81, 82, 141, 178, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок - задовольнити.
Визнати право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на житловий будинок, літера A-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 82,8 кв.м.; житловою площею 60,1 кв.м.; сарай літера Б, гараж літера В, погріб літера Г1, колодязь літера № 1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ЄДРПОУ 44762032, місцезнаходження: 84522, Донецька область, Бахмутський район, м. Сіверськ, вул. Центральна, буд. 8.
Повний текст рішення суду складений та підписаний 25 вересня 2025 року.
Суддя: О. Н. Борис