(про призначення судового розгляду та об'єднання кримінальних проваджень)
Справа №348/2343/25
Провадження № 1-кп/348/314/25
19 вересня 2025 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
потерпілого: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду обвинувальний акт від 16.09.2025 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091200000208 відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,-
Обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 194 КК України, надійшов до суду 17.09.2025 із Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області.
В ході досудового розслідування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, термін якого закінчується 20.09.2025.
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17.09.2025 призначено підготовче судове засідання.
Від прокурора поступило письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання мотивує тим, що 28.06.2025 на підставі ст.ст. 276, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 29.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 22.08.2025, з визначенням застави в розмірі 151400,00 грн.
Ухвалою слідчого судді від 22.08.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до 20.09.2025. Заставу у розмірі 151400,00 грн залишено без змін.
17.09.2025 скеровано до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Зокрема ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду підтверджується тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, він усвідомлює неминучість покарання за вчинення злочину, що може спонукати його переховуватися від суду. Також на користь вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_7 не має постійного місця праці та постійного джерела доходів, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, підтверджується тим, що він знає повні анкетні дані потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, тому він, перебуваючи на волі, об'єктивно матиме можливість вчиняти на них тиск.
Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що останній вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, має непогашену судимість за вчинення умисних злочинів, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
Вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, та з огляду на наявність у кримінальному провадженні вищевказаних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також обставин, визначених ст. 178 КПК України, унеможливлюють застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Тому наявні підстави для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, враховуючи вартість пошкодженого майна, просить визначити обвинуваченому ОСОБА_5 максимальний розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Від потерпілого ОСОБА_4 поступив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити судовий розгляд кримінального провадження, вважає, що обвинувальний акт складений з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, внесення подання про визначення підсудності немає. Також прокурор підтримала подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, та просила його задоволити.
Також від прокурора поступило клопотання про об'єднання даного кримінального провадження з обвинувальним актом від 30.04.2025 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025091200000104 відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки по цих провадженнях підозрюється одна і та ж особа - ОСОБА_7 .
Потерпілий ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечив проти призначення справи до судового розгляду. Також не заперечив проти задоволення клопотань прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та про об'єднання кримінальних проваджень. Поданий ним цивільний позов просив прийняти до розгляду, визнати його цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_5 цивільним відповідачем.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник-адвокат ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні не заперечили проти призначення справи до судового розгляду. Також не заперечили проти прийняття до розгляду цивільного позову потерпілого, та проти об'єднання кримінальних проваджень. У вирішенні клопототання прокурора про продовження щодо обвинуваченого строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою поклались на розсуд суду. При цьому обвинувачений зазначив, що застосування до нього максимального розміру застави є для нього надміним тягарем.
Вивчивши обвинувальний акт та додатки до нього, розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про об'єднання кримінальних проваджень, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступних висновків.
Кримінальне провадження підсудне Надвірнянському районному суду Івано-Франківської області.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено.
Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК України, та не підлягає поверненню прокурору.
За таких обставин є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
З врахуванням думки учасників, та вимог КПК України, судовий розгляд провести у відкритому судовому засіданні.
Цивільний позов подано в строк, встановлений ст. 128 КПК України.
Тому цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно прийняти до розгляду. Потерпілого ОСОБА_4 необхідно визнати цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_5 -цивільним відповідачем.
Крім того враховуючи, що по кримінальних провадженнях № 12025091200000208 та № 12025091200000104 обвинувачується одна і та ж особа - ОСОБА_7 , враховуючи положення ст. 334 КПК України, суд вважає за необхідне об'єднати дані кримінальні провадження, що буде сприяти більш повному та об'єктивному їх розгляду.
Також згідно вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно із положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 183 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме у вчиненні умисних дій, які виразились в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу. Санкція вказаного кримінального правопорушення передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_7 має статус обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу. Також до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.01.2025 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 09.03.2025.
Ухвалою слідчого судді від 29.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 22.08.2025, з визначенням застави в розмірі 151400,00 грн.
Ухвалою слідчого судді від 22.08.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до 20.09.2025. Заставу у розмірі 151400,00 грн залишено без змін.
У вказаній ухвалі слідчого судді визнано доведеним існування ризиків переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу ним на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд вважає, що з врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема ризик переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», за якими при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, тобто санкція за вчинене кримінальне правопорушення має бути важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу, який підлягає застосуванню. За таких обставин, у разі доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі у межах зазначеного вище строку, що може бути мотивом для його переховування від суду. При цьому в світлі наведених актуальних даних про існування ризику переховування, родина та житло не можуть бути вирішальними факторами, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення. Також суд враховує, що ОСОБА_7 не має постійного місця роботи та постійного джерела доходів.
Ризик переховування від правосуддя суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 (особливості поведінки, сімейний стан, роботу, місце проживання, засоби до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання.
Ризик впливу на потерпілого та свідків по даному кримінальному провадженні є вагомим та продовжує існувати, оскільки обвинуваченому ОСОБА_5 відомі особи та анкетні дані потерпілого та свідків по кримінальному провадженні, судовий розгляд кримінального провадження лише розпочався, потерпілий та свідки ще не були допитані в ході судового розгляду, тому перебуваючи на волі та не будучи обмеженим у вільному спілкуванні із потерпілим та свідками, і маючи в результаті цього реальну можливість пересуватися, а також користуватися засобами зв'язку, обвинувачений ОСОБА_7 може здійснювати вплив на потерпілого та свідків з метою спонукання їх до зміни показань, перекручування або спотворення відомих їм обставин щодо вчинення кримінального правопорушення.
Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що він, маючи непогашену судимість за вчинення умисних злочинів, повторно обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, що свідчить про його суспільну небезпеку та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
Таким чином прокурором наведено достатні та переконливі докази того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність в ОСОБА_5 статусу обвинуваченого у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, та доведених ризиків, відомостей щодо особу обвинуваченого, застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою суд дійшов висновку, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів (особистого зобов'язання; особистої поруки; застави; домашнього арешту) не зможе запобігти ризику можливої позапроцесуальної поведінки обвинуваченого.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд вважає недостатнім, оскільки враховує характер обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення проти власності, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а так само особу обвинуваченого ОСОБА_5 , та наявність ризиків переховування, незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, та вчинення іншого кримінального правопорушення, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені ризики переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілого та свідків по кримінальному провадженню, та вчинення іншого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що ці обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Щодо розміру застави суд зазначає, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).
Отже розмір застави відповідно до статті 183 КПК України встановлюється за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на наведені норми законодавства, ураховуючи: тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , обставини вчинення правопорушення та розмір завданої шкоди, вид і розмір покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, сімейний та майновий стан обвинуваченого ОСОБА_5 , суд дійшов переконання, що розмір застави, раніше визначений ухвалою слідчого судді, в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400,00 грн, необхідно залишити без змін.
На думку слідчого судді такий розмір застави визначений в межах, передбачених ст. 182 КПК України за вказане кримінальне правопорушення, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_5 суд не вбачає. Натоміть визначення максимального розміру застави за дане кримінальне правопорушення, запропонованого прокурором, суд вважає непомірним для обвинуваченого та становитиме для нього надмірний тягар.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: -прибувати до прокурора або суду за викликом; -не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Надвірна Івано-Франківської області), без дозволу прокурора або суду; -повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; -утримуватися від спілкування зі всіма потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженні; -здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України і в'їзд в Україну, зобов'язавши Управління ДМС України в Івано-Франківській області прийняти відповідний паспорт на зберігання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задоволити частково, та з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно продовжити щодо нього застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк на 60 днів, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись ст.ст. 42, 176, 177, 183, 314, 315, 334, 369, 372, 376 КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта від 16.09.2025 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091200000208 відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області (м. Надвірна, вул. Мазепи, буд. 35, Івано-Франківської області) на 02 жовтня 2025 року о 15:00 год.
Об'єднати обвинувальний акт від 16.09.2025 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091200000208 відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, та обвинувальний акт від 30.04.2025 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091200000104 відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, присвоївши справі загальний номер № 348/1078/25.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
Про час та місце розгляду справи повідомити учасників процесу.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - прийняти до розгляду.
Потерпілого ОСОБА_4 визнати цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_5 - цивільним відповідачем по кримінальному провадженні.
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовільнити частково.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12 год. 00 хв. 14 листопада 2025 року, з визначенням розміру застави.
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.
Розмір застави, визначний ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.08.2025 у межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить сумі 151400,00 грн (сто п'ятдсят одну тисячу чотириста гривень), яка може бути внесена підозрюваним чи іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA158201720355259002000002265, МФО 820172, код отримувача 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ - залишити без змін.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати до прокурора або суду за викликом;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Надвірна Івано-Франківської області), без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування зі всіма потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України і в'їзд в Україну, зобов'язавши Управління ДМС України в Івано-Франківській області прийняти відповідний паспорт на зберігання.
Порушення вище викладених умов запобіжного заходу у вигляді застави має наслідком звернення застави в дохід держави та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя/ суд вирішуватиме питання про застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Якщо підозрюваний/обвинувачений виконає всі покладені на нього цією ухвалою зобов'язання, застава повертається підозрюваному/обвинуваченому/заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1