про повернення касаційної скарги
24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 160/20856/24
адміністративне провадження № К/990/38422/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 160/20856/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіберіус Плюс», третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору - Служба Безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіберіус Плюс» (далі - ТОВ «Тіберіус Плюс»), Служба Безпеки України, у якому просило:
визнати протиправною бездіяльність Держгеонадра щодо ухилення від розгляду заяви ТОВ«Тіберіус Плюс» від 17.07.2024 № 1707/24-1 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3640 із доданими до неї документами;
зобов'язати розглянути заяву ТОВ «Тіберіус Плюс» від 17.07.2024 № 1707/24-1 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3640 із доданими до неї документами;
зобов'язати відповідача видати наказ про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3640 в частині власника спецдозволу на підставі поданої ТОВ «Тіберіус Плюс» заяви від 17.07.2024 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3640.
03.09.2024 третя особа ТОВ «Тіберіус Плюс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Держгеонадра, в якій просить: визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра від 29.08.2024 № 394 про відмову у внесенні змін до спеціального дозволу на користуванння надрами від 31.12.2004 № 3640 за заявою ТОВ «Тіберіус Плюс» від 02.08.2024; зобов'язати Держгеонадра прийняти рішення у формі наказу про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 № 3640 в частині власника спецдозволу на підставі поданої ТОВ «Тіберіус Плюс» заяви від 02.08.2024 № 3007/24-2 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами № 364; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення; стягнути судові витрати з відповідача; в задоволенні позовної заяви ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» в частині зобов'язання Держгеонадра розглянути по суті заяву ТОВ «Тіберіус Плюс» від 17.07.2024 №1707/24-1 з доданими документами про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 № 3640 відмовити.
Дніпропетровський окружний адміністративний суду рішенням від 07.05.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025, у задоволенні позову відмовив. Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «Тіберіус Плюс» задовольнив. Визнав протиправним та скасувати наказ Держгеонадра від 29.08.2024 №394 про відмову у внесені змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3640 за заявою ТОВ «Тіберіус Плюс» від 02.08.2024. Зобов'язав Держгеонадра прийняти рішення у формі наказу про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3640 в частині власника спецдозволу на підставі поданої ТОВ «Тіберіус Плюс» заяви від 02.08.2024 №3007/24-2 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3640 та внести відповідні зміни до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Тіберіус Плюс» відмовити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Суд першої інстанції відповідно до частини 6 статті 260 КАС України вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу від 17.09.2024 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанції судові рішення ухвалені за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник у касаційній скарзі посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми частини третьої статті 5 Закону України «Про санкції», в частині набрання чинності рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024, а саме з моменту видання указу Президента України від 24.06.2024 № 376/2024, з метою захисту національних інтересів щодо блокування активів в частині відчуження ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» права на користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3640 та обов'язковості виконання указу Президента України, не зазначає, які саме норми права порушили суди першої та апеляційної інстанції та не наводить змістовних обґрунтувань своєї позиції.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Однак, всупереч такими вимогам КАС України, скаржником не наведено чіткого переліку норм, які судами застосовані неправильно.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України,
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 160/20856/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ «Тіберіус Плюс», третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору - Служба Безпеки України повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров