23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 420/14982/21
адміністративне провадження № К/990/33786/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Коваленко Н. В., Стеценка С. Г.
перевірив касаційну скаргу Приватного підприємства «РЕТРОГРАД-ПЛЮС» (далі ? Підприємство) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 , про скасування містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва, і
Управління звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва № 01-07/347 від 07 вересня 2020 року на «Реконструкція павільйону, який розміщений внутрішньоквартально, без зміни геометричних розмірів фундаменту в плані, з внутрішнім переплануванням та улаштуванні додаткових приміщень в межах фундаментів, з реконструкцією існуючого вхідного вузла та улаштування додаткового вхідного вузла з улаштуванням вхідних груп до них, з пристосуванням під житлові приміщення», які видані ОСОБА_1 .
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 травня 2022 року позовні вимоги задовольнив.
ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду першої інстанції і подала апеляційну скаргу.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 липня 2024 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Скасував містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва «Реконструкція павільйону, який розміщений внутрішньоквартально, без зміни геометричних розмірів фундаменту в плані, з внутрішнім переплануванням та улаштуванні додаткових приміщень в межах фундаментів, з реконструкцією існуючого вхідного вузла та улаштування додаткового вхідного вузла з улаштуванням вхідних груп до них, з пристосуванням під житлові приміщення», які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 07 вересня 2020 року №01-07/347, та видані ОСОБА_1
ОСОБА_1 не примирилась з рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 листопада 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
16 травня 2025 року Підприємство також подало апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року.
Вимоги апелянт мотивував тим, що 06 січня 2022 року на підставі Договору про передачу авторських прав № 06-01/22 Підприємство набуло всі майнові і немайнові права, пов'язані зі створенням і використанням науково-проєктної документації: «Реконструкція павільйону, який розміщений внутрішньоквартально, без зміни геометричних розмірів фундаменту в плані, з внутрішнім переплануванням та улаштуванні додаткових приміщень в межах фундаментів, з реконструкцією існуючого вхідного вузла та улаштування додаткового вхідного вузла з улаштуванням вхідних груп до них, з пристосуванням під житлові приміщення. Протягом 2022-2024 років Підприємство виконало роботи щодо проєктної документації на цей об'єкт будівництва, однак ОСОБА_1 відмовилася їх оплатити з посиланням на встановлені судом у цій справі порушення чинного законодавства під час розроблення проєктної документації. Зазначив, що висновки суду про незаконність спірних містобудівних умов та обмежень презюмують незаконність виконаного проєктантом містобудівного розрахунку, на підставі якого розроблені містобудівні умови та обмеження, та проєктної документації, яка розроблялась на підставі таких умов та обмежень. Наслідком таких висновків є не лише відмова у проведенні розрахунків, а й безумовна підстава для притягнення апелянта до відповідальності.
Щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції Підприємство зазначило, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки правилам статей 2, 5 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та під час вирішення справи помилково не зважив на те, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не має повноважень (компетенції) на звернення з цим адміністративним позовом. Гадає також, що суд хибно проігнорував те, що в контексті спірної ситуації, коли відносно містобудівних умов та обмежень дотримані вимоги в частині зазначення необхідних відомостей щодо об'єкта будівництва, зокрема й у випадку реконструкції об'єкта будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, не потребується підтвердження права власності чи користування земельною ділянкою.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 травня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі статті 323 КАС України. Суд виходив з того, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яким не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка звернулась із скаргою. Такі обставини апелянт не обґрунтував і в апеляційній скарзі, а щодо доводів про відповідність містобудівних умов та обмежень чинному законодавству та наявність повноважень Управління на звернення з цим адміністративним позовом, то їм була надана правнича оцінка під час вирішення справи по суті.
Підприємство не погодилося з ухвалою суду апеляційної інстанції і 25 червня 2025 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати.
Серед іншого, скаржник не заперечує, що звертається до Суду з касаційною скаргою несвоєчасно, через що й клопоче про поновлення строку на касаційне оскарження. Пояснює, що за наслідками апеляційного розгляду апеляційної скарги Підприємства П'ятий апеляційний адміністративний суд свою ухвалу виніс 26 травня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. 25 червня 2025 року, тобто з дотриманням встановленого процесуальним законом тридцятиденного строку, Підприємство подало касаційну скаргу на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2025 року повернув цю касаційну скаргу її автору, оскільки вона не відповідала вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України ? у касаційній скарзі не були викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Цю ухвалу Підприємство отримало 15 липня 2025 року і 10 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подало нову касаційну скаргу.
У відображеному в тексті касаційної скарги клопотанні про поновлення строку автор скарги звертає увагу на продемонстроване Підприємством добросовісне ставлення до реалізації права на касаційне оскарження, на невеликий відтинок строку, який минув від дати поданої своєчасно первинної касаційної скарги до цієї, нової касаційної скарги, та з посиланням на прописані в Основному Законі та КАС України гарантії забезпечення права на касаційне оскарження, на сталу практику Європейського суду з прав людини просить визнати описані обставини поважними причинами для поновлення строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд названі в новій касаційній скарзі Підприємства причини пропуску строку визнав неповажними і ухвалою від 18 серпня 2025 року залишив касаційну скаргу без руху з наданням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржник мав назвати інші підстави або доповнити значеннєві властивості зазначених підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надати документ на підтвердження сплати судового збору або документи / докази, які б були (можуть бути) вагомими підставами для оптимізації чи навіть для звільнення від сплати цього платежу.
28 серпня 2025 року Підприємство через підсистему «Електронний суд» подало заяву про усунення недоліків касаційної скарги, яку Верховний Суд отримав та зареєстрував 29 серпня 2025 року.
Скаржник покликався на те, що своєчасно подав [первинну] касаційну скаргу на оскаржені рішення судів попередніх інстанцій. Подання нової касаційної скарги поза загальним тридцятиденним строком на касаційне оскарження не вважає таким, що відбулося несвоєчасно, оскільки повторне подання скарги було зумовлене виконанням приписів ухвали Верховного Суду від 15 липня 2025 року про повернення касаційної скарги. Щодо цього зазначає, що на виконання вимог пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України Підприємство у новій касаційній скарзі мало відобразити передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, які не були викладені в первинній скарзі; до того ж, Верховний Суд не заборонив подати повторну касаційну скаргу на загальних підставах. Підсумовує, що всі ці обставини є такими, аби їх визнати поважними причинами для поновлення строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд розглянув наведені скаржником причини пропуску строку звернення до суду і дійшов висновку, що нема підстав для визнання їх поважними й поновлення цього строку з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із частиною другою цієї статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, причиною пропуску строку касаційного оскарження є недотримання Підприємством вимог КАС України під час подання первинної касаційної скарги (зокрема, щодо її змісту в частині наведення підстав касаційного оскарження та їх обґрунтування в розумінні процесуальних норм частини 4 статті 328 КАС України), що мало наслідком її повернення.
Верховний Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Отож, зміст наведених обставин, їх фактична та правнича природа дають привід вважати, що підстав для визнання пропуску строку касаційного оскарження з поважних причин скаржник не пред'явив.
За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 329 та 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
У задоволенні клопотання Приватного підприємства «РЕТРОГРАД-ПЛЮС» про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «РЕТРОГРАД-ПЛЮС» на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 , про скасування містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді Н. В. Коваленко
С. Г. Стеценко