24 вересня 2025 року
м. Київ
справа №320/19843/23
адміністративне провадження №Зі/990/160/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Білак М. В. від участі у розгляді справи №320/19843/23 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року визнано заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля Михайла Івановича, Бужак Наталії Петрівни, Файдюка Віталія Васильовича необґрунтованим.
Передано справу №320/19843/23 для вирішення питання про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля Михайла Івановича, Бужак Наталії Петрівни, Файдюка Віталія Васильовича, суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля Михайла Івановича, Бужак Наталії Петрівни, Файдюка Віталія Васильовича від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
27 травня 2025 року о 09:45 год на електронну пошту суду надійшла заява позивача про уточнення дати подання апеляційної скарги та виправлення відомостей в ухвалі суду від 15 квітня 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року.
Не погодившись із зазначеною ухвалою апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №320/19843/23 залишено без руху.
01 вересня 2025 року Верховним Судом зареєстровано заяву позивача про поновлення строку, яка надіслана на електронну пошту Верховного Суду.
Також 01 вересня 2025 року Верховним Судом зареєстровано заяву позивача, яка надіслана на електронну пошту Верховного Суду, про відвід судді Білак М. В. від розгляду справи №320/19843/23.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді і передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Білак М. В. від участі у розгляді справи №320/19843/23 передано для вирішення судді Соколову В. М.
Обґрунтовуючи відвід судді Білак М. В. позивач зазначає, що 15 червня 2025 року заявником було подано письмову заяву щодо процедури визначення складу суду. На день подання цієї заяви минув значний строк, однак станом на 01 вересня 2025 року жодної ухвали Верховного Суду за результатами її розгляду не існує, що підтверджується відсутністю відповідного процесуального рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень та у матеріалах справи.
Позивач вказує, що відповідно до статті 167 КАС України суд, отримавши заяву учасника процесу, зобов'язаний або: прийняти її до розгляду й вирішити питання по суті; або у разі недоліків - повернути заявнику ухвалу без розгляду. Вважає, що суддя Білак М. В. не здійснила жодної з передбачених процесуальних дій: заява не була ані розглянута, ані повернута.
Також скаржник вказує, що ця заява не стверджує про особисту зацікавленість судді в результаті справи чи незгоду з будь-яким судовим рішенням. Підставою для відводу є виключно обґрунтовані сумніви в неупередженості судді Білак М. В., спричинені недотриманням суддею правил статті 167 КАС України та неналежним виконанням обов'язків судді-доповідача.
У заяві про відвід судді вказано, що вона подана на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді).
Розглянувши цю заяву, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У цьому зв'язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді, а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45 - 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Зі змісту заяви про відвід судді слідує, що необхідність відводу судді Білак М. В. у розгляді справи №320/19843/23 позивач мотивує відсутністю процесуальної реакції на його заяву від 15 червня 2025 року.
12 червня 2025 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №320/19843/23, яка подана на електронну пошту суду (касаційне провадження №К/990/24491/25).
16 червня 2025 року Верховним Судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 15 червня 2025 року щодо процедури визначення складу суду як додатковий документ на №К/990/24491/25-Д3.
19 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 , зареєстровану в автоматизованій системі документообігу суду 16 червня 2025 року як додатковий документ на №К/990/24491/25-Д3, передано до служби розгляду звернень та надання інформації (на правах відділу) для надання відповіді заявнику. У службовій записці суддею Білак В. М. було зазначено, що порушені у заяві позивача питання не можуть бути вирішені суддею-доповідачем у процесуальному порядку в межах розгляду касаційної скарги позивача.
Листом від 21 липня 2025 року №1219/0/58/25 позивачу надано відповідь на заяву від 15 червня 2025 року (вхідний №410/0/65-25 від 23 червня 2025 року) щодо процедури визначення складу суду.
З огляду на зазначене, обставини, наведені у заяві ОСОБА_1 про відвід судді Білак М. В. від участі у розгляді цієї справи, не знаходять свого підтвердження, і заявлений відвід не може вважатися вмотивованим.
Отже, мотиви, наведені у поданій заяві, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ'єктивність судді та не можуть слугувати підставою для відведення судді Білак М. В. оскільки фактично зводяться до припущень позивача.
Понад те, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Більше того, з предмета та меж перегляду в цій справі не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ'єктивність судді Білак М. В. при касаційному розгляді справи №320/19843/23.
За таких обставин, заява про відвід судді Білак М. В. є необґрунтованою.
У частині четвертій статті 40 КАС України закріплено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Білак М. В. від участі у розгляді справи №320/19843/23 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов