про повернення позовної заяви
23 вересня 2025 року
м. Київ
справа №990/426/25
адміністративне провадження № П/990/426/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А.,
суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25,
08.09.2025 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, Комісія), в якій просив:
визнати протиправним та нечинним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25 «Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами)»;
зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного господарського суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами)» та повторно розглянути питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, з урахуванням висновків суду.
Позивач у позові зазначив, що ним не попущено строк звернення до суду, оскільки оскаржуване рішення було завантажено до кабінету суддівської кар'єри лише 01.09.2025, позивач ознайомився з цим рішенням 07.08.2025, після отримання рішення на адвокатський запит.
Верховний Суд цим доводам позивача надав правову оцінку і ухвалою від 10.09.2025 залишив цю позовну заяву без руху та надав позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом із відповідними обґрунтуваннями та доказами.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 10.09.2025) доставлена в Електронний кабінет ОСОБА_1 10.09.2025 о 22 год 35 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
На виконання вимог цієї ухвали Суду позивач 19.09.2025 надав до суду заяву про поновлення процесуального строку, в якій просить поновити строк звернення до суду. На обґрунтування вимог поданої заяви позивач зазначає, що 10.07.2025 Вища комісія суддів України ухвалила рішення №155/ас-25, яким вирішила визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 набрав 425,8 бала та визнати ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді, це рішення набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Позивач зазначає, що повний текст рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 10.07.2025 №155/ас-25 він отримав 06.08.2025 на адвокатський запит. Звертає увагу на те, що правові підстави для оскарження вищевказаного рішення, стали відомі останньому лише з мотивувальної частини повного тексту рішення Комісії.
Оцінюючи мотиви заяви позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить із такого.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною восьмою статті 122 КАС України установлено, що для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною восьмою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 24.10.2024 у справі № 990/277/24, від 14.11.2024 у справі № 990/240/24.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Також варто зазначити, що дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів не завжди співпадає з датою, коли особа ознайомилася зі змістом оскарженого документа, оскільки строк звернення до суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася про порушення, а не з моменту ознайомлення з документом, який це порушення містить.
Велика Палата Верховного Суду у межах розгляду справи № 990/14/25, з-поміж іншого, вказала, що у проблемних питаннях застосування інституту строків в адміністративному процесі не можна оминати увагою не менш важливі, змістовно-логічні, глибокі юридичні аспекти правильного розуміння та застосування правил цього інституту права. Йдеться про ті з них, в юридичній площині яких відбувається визначення:
- моменту настання події, з якої має починатися відлік процесуального строку оскарження її протиправності;
- правничої ситуації, яка би дозволяла уяснити, чи знав той, чиє право порушене, або мав би знати (дізнатися) про ухвалення, зокрема, певного рішення, яке спонукає до активних дій, до поведінки, націленої на своєчасний вибір форми та способу виправлення й усунення шкідливої дії цього рішення, але свідомо нічого не робить або сподівається на виправлення помилки тим, хто її допустив;
- умов, за яких мають чинитися вольові дії, спрямовані на реалізацію права на оскарження дій, бездіяльності чи рішення того, хто діями, бездіяльністю чи певним рішенням порушив права, свободи чи зачепив інтереси того, хто про це стверджує, а також відбуватися своєчасне звернення за захистом порушеного права (пункт 25 постанови від 15.05.2025 у справі №990/14/25).
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.02.2024 у справі №990/270/23.
Судом встановлено, що позивач був обізнаний про засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії 10.07.2025, на якому з ним проводилася співбесіда, оскільки зі змісту спірного рішення вбачається, що позивач брав участь у засіданні, яке відбулося, надавав пояснення та обговорював, зокрема, висновок ГРД, пояснення, інші обставини, документи та матеріали, а також, відповідно, був обізнаний з висновками, прийнятими відповідачем за результатами співбесіди.
Сам факт участі позивача у співбесіді та оголошення результатів цього засідання свідчить, що вже з 10.07.2025 він об'єктивно знав про результати кваліфікаційного оцінювання та можливе порушення своїх прав. Саме з цієї дати починається перебіг місячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України, і ця обставина не залежить від моменту виготовлення технічного файлу рішення чи факту отримання його копії позивачем.
Відповідно до пункту 107 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 №81/зп-16 (у редакції рішення від 19.10.2023 №119/зп-23, зі змінами), копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
Таким чином, Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає рішення лише у випадку, якщо особа звернулася з проханням про його надання.
З наданої позивачем копії скріншота з поштової скриньки вбачається, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України 06.08.2025 надала відповідь на адвокатський запит стосовно ОСОБА_1 . Однак з наданих доказів не вбачається, коли позивач звернувся із запитом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із проханням отримати оспорюване рішення Комісії.
Пояснень або доказів того, чому позивач не цікавився наявністю повного тексту рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25 з моменту його ухвалення, ані позовна заява, ані заява про поновлення строку не містять. При цьому рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ККС України від 10.07.2025 №155/ас-25 було опубліковане на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і доступ до такої інформації є вільним та відкритим.
Також у заяві про поновлення строку позивач, обґрунтовуючи поважність причин його пропуску, посилається на те, що повний текст оскаржуваного рішення у своїх властивостях містить дату завантаження - 01.09.2025, що, на його думку, свідчить про неможливість його оприлюднення раніше цієї дати.
Однак Суд відхиляє ці доводи, оскільки характеристики електронного файлу (дата його створення чи редагування) не є юридичним фактом, що підтверджує момент ухвалення або оприлюднення рішення. Належним доказом є офіційні реквізити рішення та факт його оприлюднення на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Протилежний підхід означав би заміну встановленого законом способу підтвердження моменту ухвалення чи оприлюднення рішення технічними характеристиками електронного файлу, що є неприпустимим у правозастосуванні. При цьому позивач ще під час засідання 10.07.2025 був ознайомлений із результатами співбесіди та висновками Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що надавало йому реальну можливість своєчасно вжити заходів для захисту своїх прав. Більше того, зі своїх же пояснень позивач фактично визнає, що мав можливість звернутися до Комісії із заявою про надання копії рішення раніше, однак вчинив такі дії через значний час після ухвалення спірного рішення. Жодних об'єктивних причин, які б виправдовували таку зволікальну поведінку, позивачем не наведено. Зазначені аргументи зводяться виключно до суб'єктивного тлумачення ним технічних деталей документа та не підтверджують наявність поважних причин пропуску процесуального строку. І цим аргументам Верховний Суд надавав оцінку в ухвалі від 10.09.2025, якою залишив цей позов без руху. Інших причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не наводить.
Таким чином, пропуск строку на звернення до адміністративного суду обумовлений не існуванням непереборних перешкод, а виключно пасивною поведінкою позивача, що виключає можливість визнання причин пропуску строку поважними.
Безпідставне поновлення строків суперечить принципу юридичної визначеності, який є складовою верховенства права, та підриває засади res judicata. Адміністративне судочинство покликане забезпечувати стабільність публічно-правових відносин, а визнання «пасивної поведінки» достатньою підставою для поновлення строків створило б ризик фактичної безстроковості оскарження рішень, що неприпустимо.
Ураховуючи викладене вище, Верховний Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість позивач у заяві про усунення недоліків не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача.
У цьому випадку пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду із відповідним позовом.
Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 990/12/24, від 14.11.2024 у справі № 990/241/24 та ухвалах Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №990/287/25, від 22.07.2025 у справі №990/312/25, від 22.07.2025 у справі №990/294/25, від 19.08.2025 у справі №990/368/25, від 09.09.2025 у справі №990/342/25.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2024 у справі № 990/53/24 наголосила на необхідності наведення змістовних і вагомих доводів щодо вчинення усіх необхідних і можливих дій, які б указували на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку, зазначивши при цьому, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав не є поважною причиною для його поновлення.
Вирішуючи питання поновлення строку на звернення до Суду із позовом у цій справі, колегія суддів не встановила обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування недотримання ним строків звернення до суду, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.
Заява позивача про усунення недоліків обґрунтована аналогічними доводами, які викладені у позовній заяві, і яким Судом була надана відповідна правова оцінка та визнано такі доводи необґрунтованими.
Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2024 у справі №990/236/24, від 19.12.2024 у справі № 990/303/24 вказала, що якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені мотиви, підстави, якими позивач обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, не є поважними, а тому подана ним позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Керуючись статтями 22, 123, 169, 243, 248, 266, 295 КАС України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення з доданими до неї документами повернути позивачеві.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.М. Чиркін