24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 520/34081/24
адміністративне провадження № К/990/11647/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року (колегія у складі суддів Кузьмича С. М., Гудима Л.Я., Качмара В.Я.)
у справі № 520/34081/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Перша купецька гільдія"
до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
про визнання протиправною та скасування постанови.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Перша купецька гільдія" (далі - ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія", Товариство, позивач) звернулося до суду із позовною заявою до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі- НКЦПФР, відповідач, скаржник), в якій просило визнати протиправною і скасувати прийняту відносно ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" постанову НКЦПФР від 26.11.2024 №14/14/879/СОЗ про застосування заходів впливу контрольного характеру - анулювання Товариству ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), серії АЕ №185489, виданої рішенням Комісії від 20.03.2013 № 170 з необмеженим строком дії з 20.03.2013.
2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 25.02.2025 відмовив у задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" є професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків, здійснює професійну діяльність на ринках капіталу - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) на підставі ліцензії, виданої рішенням Комісії від 20.03.2013 №170 з необмеженим строком дії з 20.03.2013.
4. Щодо ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" було складено акт про вчинення порушення профільного законодавства від 03.10.2024 (№14/14/552/С03 від 03.10.2024), відповідно до якого ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" не виконало розпорядження про усунення порушень законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках від 06.03.2024 №166-КУА/ПІФ.
5. Розпорядження виносилось у зв'язку з порушенням ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" вимог пункту 1 глави 6 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами інституційних інвесторів, що затверджені рішенням Комісії від 03.02.2022 №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2022 за №465/37801, в частині ненадання до Комісії інформації/документів на запит (вимогу) уповноваженої особи Комісії №10/01/918 від 08.01.2024.
6. Відповідно запиту (вимоги) уповноваженої особи Комісії від 08.01.2024 №10/01/918, направленого до ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія", необхідно було надати до Комісії:
1) оригінал Звіту про незалежну оцінку цінних паперів інвестиційного сертифікату (в кількості 1 шт.) ПВІФ "Поларінвест" НВЗТ (ЄДРІСІ 23300212), емітентом якого є ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" (38003123) станом на 30.09.2023, (замовником є пайовий венчурний інвестиційний фонд "Поларінвест" недиверсифікованого виду закритого типу (реєстраційний код за ЄДРІСІ 23300212) (далі - Фонд) та виконавцем - ПП "Експертзабезпечення");
2) пояснення стосовно невідповідності інформації щодо вартості активів та зобов'язань Фонду станом на 30.09.2023, наданої ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" суб'єкту оціночної діяльності ПП "Експертзабезпечення" із інформацією, наданої на виконання вимог Положення про порядок складання та розкриття інформації компаніями з управління активами та особами, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів, та подання відповідних документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Комісії від 02.10.2012 №1343, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.2012 за № 1764/22076 (далі - Положення №1343);
3) інформацію щодо всіх надходжень, отриманих Фондом починаючи з 01.01.2022 по дату отримання запиту у форматі EXCEL;
4) інформацію щодо всіх витрат, оплачених Фондом починаючи з 01.01.2022 по дату отримання запиту у форматі EXCEL;
5) оборотно-сальдову відомість Фонду починаючи з 01.01.2022 по дату отримання запиту.
7. Розпорядженням про усунення порушень законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках №166-КУА/ПІФ від 06.03.2024 вимагалось протягом 15 робочих днів з дати отримання усунути зазначене в розпорядженні порушення законодавства шляхом подання до Комісії інформації/документів на запит (вимогу) уповноваженої особи Комісії №10/01/918 від 08.01.2024 та протягом 15 робочих днів з дати отримання розпорядження письмово проінформувати уповноважену особу Комісії та департамент нагляду з ринками капіталу про виконання цього розпорядження.
8. Зазначене Розпорядження направлено до ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" офіційним каналом зв'язку (засобами електронної пошти) на офіційну електронну адресу Товариства kua_pkg@ukr.net - 06.03.2024, та рекомендованим листом зі штрих-кодовим ідентифікатором 0600096055274 - 06.03.2024. Згідно з даними веб-сайту АТ "Укрпошта" (http://ukrposhta.ua) відправлення за № 0600096055274 вручено за довіреністю - 15.03.2024.
9. 25.03.2024 від ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" до Комісії надійшов лист № 220324-1 від 22.03.2024 (вх. Комісії №20/0110/9240 від 25.03.2024), в якому було зазначено про те, що відповідальна особа, яка відповідала за укладання вказаних у запиті договорів, наразі перебуває на лікарняному і не має можливості отримати доступ до них і дати пояснення по суті угод. Всю необхідну інформацію буде надано додатково після повернення на роботу та виконання своїх службових обов'язків цієї відповідальної особи.
10. Станом на 22.08.2024 ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" не усунуло порушення законодавства. Інформація про виконання розпорядження про усунення порушень законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках №166 - КУА/ПІФ від 06.03.2024 від Товариства до Комісії не надходила.
11. Після направлення Товариству постанови про початок фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства та проекту Акту про вчинення порушення профільного законодавства за № 14/14/301/С03 від 23.08.2024 ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" надало до Комісії листа від 06.09.2024 № 060924-1 (вх. Комісії від 06.09.2024 № 20/01-10/20832) (далі - Лист) на виконання розпорядження про усунення порушень законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках від 06.03.2024 № 166 - КУА/ПІФ.
12. Також ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" не виконало розпорядження про усунення порушення законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках №184-КУА/ПІФ від 19.10.2021 (далі - Розпорядження № 184-КУА/ПІФ), відповідно до якого ТОВ "КУА АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" необхідно було у термін до 19.03.2022 усунути порушення законодавства шляхом приведення структури власності професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків у відповідність до вимог Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затверджених рішенням Комісії від 14.05.2013 № 817, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2013 №854/23386 (зі змінами) або Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), що затверджені рішенням Комісії від 23.07.2013 № 1281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.09.2013 № 1576/24108 (із змінами та доповненнями) (далі - Ліцензійні умови №1281), та до 19.03.2022 письмово проінформувати уповноважену особу Комісії та департамент ліцензування та регулювання в сфері спільного інвестування, недержавного пенсійного забезпечення та управління ФОН та ФФБ про виконання цього розпорядження.
13. Рішенням Комісії від 07.11.2023 №1243 "Про внесення змін до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.03.2022 № 198" встановлено граничний термін для виконання професійними учасниками ринків капіталу розпоряджень щодо приведення структури власності у відповідність до вимог ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринках капіталу, винесених до введення воєнного стану в Україні, - 01.04.2024.
14. Розпорядженням №184-КУА/ПІФ встановлено, що в ТОВ "КУА АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" наявна непрозора структура власності, яка виникла внаслідок набуття ОСОБА_1 опосередкованої істотної участі в розмірі 79% статутного капіталу ТОВ "КУА АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" без отримання письмового погодження Комісії, що тягне за собою порушення норм абзацу 4 пункту 10 глави 1 розділу ІІ Ліцензійних умов №1281. 13.05.2022, відповідно до рішення НКЦПФР № 92 від 03.02.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2022 за № 465/37801, Ліцензійні умови № 1281 визнано таким, що втратили чинність та затверджено Ліцензійні умови № 92.
15. Отже, на 26.11.2024 (дату розгляду справи) ТОВ "КУА АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" не усунуло порушення профільного законодавства, а саме:
- не виконало розпорядження про усунення порушень законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках від 06.03.2024 №166 - КУА/ПІФ;
- не подало до Комісії у складі звітних даних довідку про розрахунок нормативу ліквідності активів за вересень 2024 року;
- не виконало розпорядження про усунення порушення законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках №184-КУА/ПІФ від 19.10.2021.
16. НКЦПФР 26.11.2024 винесла постанову №14/14/879/СОЗ про застосування заходів впливу контрольного характеру - анулювання Товариству ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), серії АЕ №185489, виданої рішенням Комісії від 20.03.2013 № 170 з необмеженим строком дії з 20.03.2013.
IІІ. ЗМІСТ ЗАЯВИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ
17. Товариство подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило суд зупинити дію індивідуального акта - оскаржуваної постанови НКЦПФР від 26.11.2024 №14/14/879/СОЗ.
18. На обґрунтування заяви позивач зауважив, що анулювання ліцензії повністю припиняє законну господарську діяльність юридичної особи, що призводить до її руйнації. Тому на період розгляду справи у суді слід зупинити дії такого анулювання. Також, в управлінні Товариства знаходиться чотири інвестиційні фонди і анулювання ліцензії призведе до порушення прав акціонерів цих фондів.
Зупинення дії оскаржуваного індивідуального акту відповідача спрямовано виключно на збереження існуючого становища позивача до вирішення спору по суті, і є тимчасовим заходом, покликаним запобігти виникнення ускладнень та докладанню значних та невиправданих зусиль для відновлення господарської діяльності позивача у разі ухвалення рішення на його користь.
Анулювання ліцензії призводить до припинення можливостей позивача провадити ліцензійну діяльність. Оскільки для позивача ліцензійна діяльність є виключною, то позивач упродовж розгляду справи буде позбавлений можливості отримувати доходи, а відтак підтримувати виплату заробітної плати працівникам та виконувати господарські зобов'язання (офіс, комп'ютери, охорона тощо). Тому Позивач як юридична особа буде зруйнований і тому, незважаючи на рішення суду, навіть позитивне для Позивача не відновить свою господарську діяльність, тобто невжиття заходів забезпечення може унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно ч. 4 ст. 66 Закону України «Про інститути спільного інвестування» припинення дії ліцензії компанії з управління активами є підставою для ліквідації пайового фонду. Однак у процесі ліквідації пайового фонду повинен здійснюватися продаж активів фонду, що під час війни вигідно зробити неможливо, отже вказана ситуація знецінює активи інвесторів фонду.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.12.2024 відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
20. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
21. Надалі Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.02.2025, задовольнивши апеляційну скаргу позивача, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 16.12.2024 та прийняв нове - про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови НКЦПФР від 26.11.2024 №14/14/879/СОЗ про застосування заходів впливу контрольного характеру - анулювання ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), серії АЕ №185489, виданої рішенням Комісії від 20.03.2013 №170 з необмеженим строком дії з 20.03.2013, до набрання рішенням законної сили у справі № 520/34081/24.
22. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач обрав спосіб забезпечення позову, який є співрозмірним до позовних вимог, що заявив позивач у цій справі, що забезпечить у подальшому виконання рішення, а застосовані судом заходи забезпечення адміністративного позову жодним чином не порушують прав та інтересів осіб, які беруть участь у розгляді даної адміністративної справи, та третіх осіб.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. 18.02.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 залишити в силі.
24. Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, мотивуючи його порушенням судом апеляційної інстанції приписів п. 1 ч. 2 ст. 150, ст. 151 КАС України при перегляді ухвали Харківський окружний адміністративний суд від 16.12.2024 про забезпечення позову. При цьому, покликаючись на висновки з постанов Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №320/31816/24, від 16.11.2022 у справі №640/7523/22, від 21.09.2023 у справі №600/1531/23-а, від 28.03.2020 у справі №800/521/17, скаржник зазначив, що, ухваливши оскаржувану постанову від 19.02.2025, суд апеляційної інстанції:
- відновив господарську діяльність позивача та створив правовий ефект рішення по суті;
- не обґрунтував наявність реальної загрози, яка б унеможливила виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, оскільки використав загальні твердження без посилання на докази;
- не встановив наявність підстав для анулювання ліцензії, передбачених ст. 66 Закону України "Про інститут спільного інвестування";
- не оцінив наслідки зупинення дії постанови НКЦПФР від 26.11.2024 №14/14/879/СОЗ для держави, третіх осіб та ринку капіталів.
Крім того, скаржник вказує на неспівмірність у цьому випадку застосованого апеляційним судом заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії вищезазначеної постанови НКЦПФР від 26.11.2024 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/34081/24 із заявленими позовними вимогами.
25. Ухвалою від 07.05.2025 Верховний Суд відкрив провадження у справі для перевірки заявлених скаржником аргументів.
26. 26.05.2025 надійшов відзив від позивача, в якому ТОВ "КУА-АНПФ "ФК "Перша купецька гільдія" покликалося на правомірність рішення суду апеляційної інстанції з огляду на те, що анулювання ліцензії призводить до фактичного припинення його можливостей для здійснення ліцензійної діяльності. Позивач як юридична особа буде зруйнований і, незважаючи на рішення суду, навіть позитивне для позивача, не відновить господарську діяльність. Тобто невжиття заходів забезпечення може унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Суд дійшов такого висновку.
28. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
29. Відповідно до ст. 150 КАС України Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
30. Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
31. За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
32. Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
33. Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
34. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
35. Згідно з Рекомендаціями №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
36. Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
37. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
38. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
39. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 №320/31816/24,, на яку в касаційній скарзі покликається сам відповідач.
40. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
41. У постанові від 22.12.2022 у справі №640/31815/21 Верховний Суд виснував:
"30. Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
31. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
32. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними".
42. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач покликався на те, що своєчасне невжиття заходів забезпечення позову у межах зазначеного ним способу призведе до порушення його прав, створить негативні наслідки, які буде не можливо усунути після набрання законної сили рішенням суду у цій справі, або для усунення цих наслідків буде необхідно докласти значних зусиль.
43. Щодо оцінки невідворотності наслідків для позивача під час вирішення питання про забезпечення позову, то в постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виснувала:
"42. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
43. Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.
44. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
45. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
46. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
…
48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
51. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти".
44. Суд вважає зазначений висновок застосовним і до цієї справи.
45. Згідно зі ст. 66 Закону України "Про інститути спільного інвестування" діяльність з управління активами інституту спільного інвестування провадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією в порядку, встановленому законодавством.
Саморегулівна організація професійних учасників ринків капіталу - об'єднання учасників ринків капіталу, що провадять професійну діяльність на ринках капіталу - діяльність з управління активами інституційних інвесторів, має право одержувати звітність, складену в порядку, встановленому Комісією, з метою її контролю, узагальнення та аналізу.
Комісія має право прийняти рішення про припинення дії ліцензії компанії з управління активами з підстав, встановлених законодавством, а також у разі:
- провадження компанією з управління активами іншої діяльності, ніж діяльність з управління активами інституційних інвесторів, крім випадків, передбачених законом;
- неодноразового порушення вимог цього Закону чи нормативно-правових актів Комісії, що заподіяло шкоду учасникам інституту спільного інвестування, якщо факт її заподіяння встановлено судом;
- непровадження компанією з управління активами діяльності з управління активами інституту спільного інвестування протягом двох років.
Припинення дії ліцензії компанії з управління активами є підставою для ліквідації пайового фонду.
46. Судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на отримання прибутку, з огляду на те, що діяльність компанії з управління активами є основним видом діяльності позивача, можлива лише за наявності відповідної ліценції.
Також суд апеляційної інстанції відзначив, що в управлінні Товариства знаходиться чотири інвестиційні фонди, тому анулювання ліцензії призведе до порушення прав акціонерів цих фондів.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливості отримання нею відповідного відшкодування.
47. Відповідач у касаційній скарзі покликається на те, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувана постанова фактично робить неможливим здійснення ним господарської діяльності, що призведе до неможливості виконання господарських зобов'язань, неможливості виплати заробітної плати працівникам та неможливості своєчасно сплачувати податки та інші обов'язкові платежі та збори, суперечить висновку Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №320/31816/24.
48. У зазначеній постанові від 16.04.2025 у справі №320/31816/24 наведено такий висновок:
« 24. Із змісту заяви про забезпечення позову видно, що Товариство вважає співмірними та адекватними заходи забезпечення позову про застосування яких подано заяву, оскільки оспорюване у цій справі рішення Нацкомісії є очевидно протиправним та порушує його права та інтереси, а також інтереси третіх осіб, з якими воно має договірні зобов'язання. На думку заявника, існує очевидна небезпека заподіяння майнової шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення судом в адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому.
25. Тобто доводи заявника зводяться до безпідставності, необґрунтованості та неспівмірності, на думку позивача, анулювання ліцензії, що становить предмет доказування у цій справі, який має досліджуватись під час розгляду справи по суті.
26. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
27. При цьому забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Нацкомісії від 05.06.2024 №14/01/10/СОЗ до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду пред'явленого Товариством позову, не відповідає меті інституту забезпечення позову, оскільки фактично легалізує продовження ліцензійної діяльності позивача.
28. Щодо посилання позивача на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, Верховний Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
29. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
30. Також колегія суддів звертає увагу, що ні позивачем, ні судом апеляційної інстанції не зазначено, в чому полягає неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
31. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову не можна вважати обґрунтованими, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Нацкомісії від 05.06.2024 № 14/01/10/СОЗ до набрання законної сили рішенням у цій справі є вочевидь неспівмірним із заявленими позовними вимогами.
32. Застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд апеляційної інстанції фактично втрутився у компетенцію Нацкомісії.»
49. Суд вважає цей висновок застосовним до справи, що розглядається, а тому не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції та вважає застосовані заходи забезпечення позову неспівмірними та такими, що фактично скасовують оскаржуване рішення відповідача й дозволяють продовження ліцензійної діяльності позивача.
50. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції про забезпечення позову та залишення в силі ухвали суду першої інстанції від 16.12.2024.
51. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
52. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
53. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
54. Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
55. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 150, 151, 345, 349, 350, 353, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі №520/34081/24 скасувати.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №520/34081/24 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб