Справа № 725/3426/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стоцька Л.А.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
24 вересня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці про скасування постанови,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Чернівецької митниці, в якому просила:
-визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №059/40800/24 від 16.04.2025, а провадження у справі закрити.
Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24.07.2025 позов задоволено частково:
-скасовано постанову в справі про порушення митних правил №0529/40800/24 від 16.04.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом НБУ на день вчинення порушення митних правил, а саме: 1 055 670,92 грн. та справу надіслати на новий розгляд до Чернівецької митниці ДФС.
У іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням в частині задоволенні позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2023 Чернівецькою митницею отримано відомості щодо можливих фактів вивезення за межі митної території України валютних коштів з порушеннями митних правил, а саме ввезення до Республіки Румунія валютних коштів в сумі, що перевищує 100 000 євро.
З метою перевірки наданої інформації та отримання документів, що підтверджують факт ввезення на митну територію Румунії валютних коштів, Чернівецькою митницею через Департамент міжнародної взаємодії Держмитслужби направлено відповідний запит до митних органів Республіки Румунія (вих. №7.2/7.2-20-03/26/9917 від 15.12.2023).
На запит митниці листом Держмитслужби від 02.02.2024 №26/26-04/7.2/301 (ax. №1533/4 від 02.02.2024) отримано відповідь митних органів Румунії з наданням копій митних декларацій та інших документів, які підтверджують факт ввезення валюти громадянами в Республіку Румунія.
Згідно з отриманою інформацією встановлено, що 17.07.2022 року під час в'їзду на митну територію Румунії (п/п «Сірет-Порубне») транспортним засобом р/н НОМЕР_1 гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт НОМЕР_2 від 07.04.2016, задекларовано валютні цінності в сумі 190 300 (сто дев'яносто тисяч триста) євро. Грошові кошти були задекларовані на бланку встановленої форми декларації (declaratie de numerar articolul 3 din regulamentul (UE) 2018/1672) №511/17.07.2022.
За результатами перевірки інформації, що міститься у базі даних АСМО «Інспектор» встановлено, що гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт НОМЕР_2 , транспортним засобом LAND ROVER DISCOVERY, р/н НОМЕР_1 здійснила перетин кордону 17.07.2022 року за межі України через пункт пропуску «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці в якості водія. Згідно інформації модуля «Облік валютних цінностей» АСМО «Інспектор», гр. ОСОБА_1 не декларувала при переміщенні через митний кордон України в напрямку «виїзд з України» валютні цінності 17.07.2022 року.
Оскільки зазначені дії підпадають під ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, посадовою особою відповідача винесено постанову в справі про порушення митних правил від 16 квітня 2025 року №059/40800/24, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом НБУ на день вчинення порушення митних правил, а саме: 1 055 670,92 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Частиною четвертою статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Частиною першою статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За приписами частини першої статті 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є:
1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;
2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю;
3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Згідно із статтею 558 МК України правоохоронні органи зобов'язані письмово повідомляти митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.
Відповідно до частини третьої статті 197 Митного кодексу України (далі-МК України) переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».
За змістом положень частини першої статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За частиною третьою цієї статті закону порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.
Пунктом 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3, передбачено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей» від 27 лютого 2019 року № 203 особа повинна заповнити бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у випадку здійснення транскордонного переміщення валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро.
Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, встановлено, що фізичні особи резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/ пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/ пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/ пересилання в еквіваленті 10 000 євро.
Таким чином, запровадження в Україні обмежень щодо вільного транскордонного переміщення валютних цінностей на суму понад 10 000 євро без їх письмового декларування є частиною програми фінансового моніторингу та заходом валютного контролю, направленим на забезпечення економічної безпеки країни, а також запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
У частині першій статті 471 МК України закріплено, що недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.
Примітка до статті 471 МК України визначає, що недекларуванням у цій статті вважається не заявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).
За приписами частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей (частина перша статті 266 МК України).
В той же час ст.268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У п. 3 ч.1 ст. 278 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих статтею 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.
При цьому, згідно викладених вище норм, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності лише у випадку своєчасного сповіщення особи про місце і час розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 676/752/17 зазначив, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Так, відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що листом Чернівецької митниці від 02.04.2025 року №7.2-3/20-03/10/2217, який відправлено із повідомленням про вручення поштового відправлення, повідомлено гр. ОСОБА_1 та її представника адвоката Веретенка Є.О. про призначення до розгляду справи про порушення митних правил №0529/40800/24 на 16.04.2025 року о 10.30 год.
Вищезазначений лист вручено 08.04.2025 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, номер відправлення 0601130697546, яке наявне в матеріалах справи.
Однак, на розгляд справи про порушення митних правил гр. ОСОБА_1 та (або) її представник, не з'явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. За результатами нового розгляду винесена постанова Чернівецької митниці від 16.04.2025.
В свою чергу, колегією суддів з'ясовано, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 0601130697546, останнє отримане 08.04.2025 лише адвокатом Веретенка Є.О.
При цьому, відповідач не пересвідчився чи представляв адвокат Веретенком Є.О. станом на час розгляду справи про порушення митних правил, інтереси ОСОБА_1 .
Варто звернути увагу, що як свідчить наявний у справі ордер про надання правничої допомоги №1089805, правнича допомога позивачу з 13.03.2024 надається адвокатом Бошелюк Ю.М., яка окрім іншого подала позов у цій справі в інтересах ОСОБА_1 .
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що в даному випадку розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідачем відбувся не у належний спосіб та порядку повідомлення, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи, а саме позивача не було своєчасно сповіщено про розгляд справи.
Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
У цьому випадку позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про роз'яснення позивачу його прав, визначених статтею 268 КУпАП та статті 63 Конституції України під час розгляду відповідачем безпосередньо справи про адміністративне правопорушення.
Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомлено про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови у справі про порушення митних правил №0529/40800/24 від 16.04.2025 року, та направлення справи на новий розгляд до Чернівецької митниці ДФС.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.