Справа № 560/5313/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
24 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю. ,
за участю:секретаря судового засідання: Човган А. В.,
представника відповідача: Лічман Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:
-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 453796-2405-2209 від 08.06.2021 та № 940668-2409-2209 від 16.09.2022.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позовні вимоги задоволено:
-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №453796-2405-2209 від 08.06.2021;
-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №940668-2409-2209 від 16.09.2022.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасовано, а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 04.03.2025 скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ХМ №047364 від 26.12.2001, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1719 кв.м. належить ОСОБА_1 на праві власності.
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення- рішення №453796-2405-2209 від 08.06.2021 та №940668-2409-2209 від 16.09.2022, якими ОСОБА_1 нараховано земельний податок за 2021 рік в сумі 13425,22 грн. та за 2022 рік в сумі 14767,59 грн. за земельну ділянку яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтовність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 04.03.2025 у даній справі, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини третьої статті 123 КАС України, а також згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».
Таким чином, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.
У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Отже, з урахуванням зміни судової практики, платник податків може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк оскарження податкового повідомлення-рішення з урахуванням приписів пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України становить 1095 днів.
Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 12 липня 2024 року у справі № 440/3740/23.
Верховний Суд у постанові від 04 березня 2025 року у даній справі погодився з позицією суду апеляційної інстанції, викладеної у постанові від 18.11.2024 про те, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 та від 27.01.2022 № 160/11673/20.
В той же час, суд касаційної інстанції у вищезазначеній постанові зазначив, що у доводах касаційної скарги позивач зазначає, що 08.06.2021 та 16.09.2022 це дати прийняття оскаржуваних рішень, дата їх направлення йому невідома і не вказана, а довідка Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не може бути доказом отримання ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та свідчити про день, коли він дізнався про порушення його права.
При цьому, Верховний Суд в своєму рішенні звернув увагу, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
У справі, що розглядається питання направлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та часу їх отримання позивачем судом апеляційної інстанції не з'ясовувалось, тоді як зазначені обставини входять до предмету доказування і підлягають обов'язковому встановленню судом.
Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2025, а також зважаючи на необхідність забезпечення додержання вимог ч.2 ст.2 КАС України щодо всебічного та об'єктивного розгляду адміністративної справи, колегія суддів ухвалою від 29 травня 2025 року зобов'язала Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати інформацію щодо дати направлення позивачу податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області №453796-2405-2209 від 08.06.2021 та №940668-2409-2209 від 16.09.2022, а також наявні у останнього відомості про дату отримання ОСОБА_1 , вказаних документів.
На виконання вказаної ухвали, відповідач надіслав до суду заяву, в якій вказав, що відповідно до наявної в інформаційних базах Головного управління ДПС у Хмельницькій області інформації податкове повідомлення-рішення №453796-2405-2209 від 08.06.2021 направлено ОСОБА_1 02.08.2021, а ППР №940668-2409-2209 від 16.09.2022-24.10.2022.
В той же час відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження вищенаведеного, а тому колегією суддів ухвалою від 17.06.2025 повторно зобов'язано Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати суду інформацію щодо дати направлення ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області №453796-2405-2209 від 08.06.2021 та №940668-2409-2209 від 16.09.2022, з документальним підтвердженням їх направлення.
18.06.2025 від ГУ ДПС у Хмельницькій області надійшла заява про виконання ухвали, до якої долучено копії корінців оскаржуваних податкових повідомлень рішень та фіскальних чеків Укрпошти.
Проте, колегією суддів при дослідженні копій фіскальних чеків з'ясовано, що останні містять дефекти і дата направлення останніх на адресу позивача є нечитабельною, а відтак колегія суддів вважає, що надані відповідачем чеки, є недостаніми доказами направлення податкових повідомлень-рішень.
З огляду на те, що ГУ ДПС у Хмельницькій області не підтвердило належними та допустимими доказами направлення ОСОБА_1 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 453796-2405-2209 від 08.06.2021 та № 940668-2409-2209 від 16.09.2022, то наявні підстави вважати, що строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин.
Надаючи правову оцінку вказаним повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до пункту "а" статті 80 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.
У статті 96 Земельного кодексу України закріплено, що землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.
Відносини, що виникають у сфері справлянь податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю врегульовані розділом XI Податкового кодексу України.
Пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.
Згідно з пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За визначенням, наведеним у пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок- обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
П.269.1 ст.269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Стаття 271 ПК України унормовано, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Згідно з матеріалами справи, дія технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Жванець Жванецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, яка була проведена в 2010 році, закінчилась 16.12.2017.
Отже, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1719 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на праві власності, є земельною ділянкою нормативно-грошову оцінку якої не проведено.
П.277.1 ст.277 ПК України унормовано, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
П.286.5 ст.286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем помилково встановлено (визначено) нормативно грошову оцінку земельної ділянки (кінцевий термін дії технічної документації з нормативно грошової оцінки закінчився 16.12.2017) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1719 кв.м. в розмірі 260,33 грн. за кв.м., оскільки дана земельна ділянка відноситься до земель, нормативно-грошову оцінку яких не проведено.
Крім того, з матеріалів справи з'ясовано, що позивач 20.03.2023 звернувся з листом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання інформації про дату затвердження та термін дії технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель с.Жванець, Жванецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, вартість земель житлової та громадської забудови.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21.03.2023 №506/291-23 технічна документація з нормативно-грошової оцінки по с.Жванець введена в дію рішенням Жванецької сільської ради 14 від 16.12.2010 на підставі висновку державної експертизи землевпорядної документації 901 від 13.12.2010.
З урахуванням зазначеного, нормативно-грошова оцінка земель в с.Жванець, яка була введена в дію рішенням Жванецької сільської ради 14 від 16.12.2010, була дійсна до 2017 року, та на час складання спірних податкових повідомлень-рішень, проведена не була.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 453796-2405-2209 від 08.06.2021 та № 940668-2409-2209 від 16.09.2022 прийняті відповідачем без дотримання положень ст.277 ПК України.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Гонтарук В. М. Сторчак В. Ю.