Справа № 580/7242/24 Суддя (судді) першої інстанції: Геращенко В.В.
24 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 09.05.2023 по 28.08.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн. 00 коп., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 09.05.2023 по 28.08.2023.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку з отриманням бойового поранення позивач проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах в тому числі з 09.05.2023 по 28.08.2023 та за цей період йому не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі, збільшеному до 100000 гривень за період з 13 червня 2023 року по 19 липня 2023 року включно, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування тяжкого поранення, одержаного при захисті Батьківщини;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі, збільшеному до 100000 гривень за період з 13 червня 2023 року по 19 липня 2023 року включно, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування тяжкого поранення, одержаного при захисті Батьківщини;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції помилково прирівняв захворювання, яке лікував позивач до категорії «тяжких». У зв'язку з цим, апелянт вважає, що Військова частина НОМЕР_1 діяла виключно в межах чинного законодавства та не повинна була виплачувати позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 грн за час лікування позивача.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 13.04.2022 призваний на військову службу по мобілізації, у зв'язку зі збройною агресією РФ, відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію».
На підставі наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №49 від 17.02.2023 вирішено вважати такими, що прибули до складу сил та засобів, які залучаються та приймають безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій - молодшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта 2 розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно відомостей, які містяться в довідці №368 від 25.06.2023 про обставини травми, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , виконуючи бойове завдання 09.05.2023 в населеному пункті Бахмут, під час евакуації поранених, внаслідок артилерійського обстрілу, отримав вогнепальне осколкове поранення правого стегна. Поранення отримане під час виконання бойового завдання у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач доставлений до військової частини НОМЕР_2 , звідки евакуйований до ПГТ Дружківка, де 09.05.2023 виконано ПХО вогнепальної рани, видалення металевого осколка. В подальшому лікувався на етапах медичної евакуації в військовій частині НОМЕР_3 , ВМКЦ Північного регіону. За рішенням ВЛК військової частини НОМЕР_4 надана та реалізована відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Довідкою від 12.06.2023 №1176, яка видана госпітальною ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_4 встановлено, що стан позивача після операції - ПХО ран правого стегна (09.05.2023), ВХО ран, видалення металевих осколків правого стегна (10.06.2023). Поранення, Так, пов'язане з проходженням військової служби. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 - травма легка. Потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів.
Прибувши 13 червня 2023 року до розташування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 написав рапорт на відпустку у зв'язку з проведеним медичним оглядом ВЛК після поранення у відпустці за станом здоров'я знаходився з 14 червня по 13 липня 2023 року.
З 03.07.2023 по 11.07.2023 лікувався стаціонарно в умовах КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. С. Бобринської» з приводу посттравматичної (09.05.2023) нейропатії правого стегнового нерву, посттравматичної комбінованої нестійкої контрактури правого кульшового суглобу. За рішенням ВЛК КНП «Смілянська міська лікарня» СМР надано відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів.
11 липня 2024 року згідно направлення командира військової частини НОМЕР_1 №409 від 11 липня 2023 року ОСОБА_1 повторно направлений на проходження військово-лікарської комісії та згідно довідки військово-лікарської комісії №207 від 12 липня 2023 року ОСОБА_1 потребував відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів у відпустці, в якій він перебував з 14 липня 2023 року.
Під час перебування у відпустці ОСОБА_1 отримав направлення до КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» (направлення №422 від 18 липня 2023 року), де знаходився з 20 липня по 28 серпня 2023 року звідки виписався самостійно (виписка №933 від 28 серпня 2023 року) з подальшим проханням про надання йому направлення на військово-лікарську комісію для подальшого визначення придатності до служби, військово-лікарську комісію ОСОБА_1 проходив в період з 29 серпня по 22 вересня 2023 року (довідка №17991 від 22 вересня 2023 року).
22.09.2023 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд гарнізонної ВЛК НВМКЦ «ГВКГ». На підставі-статей 17-б, 61-б графи II Розкладу хворого визнаний обмежено придатним до військової служби.
В подальшому неодноразою лікувався стаціонарно: в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР», КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни ЧОР» з діагнозом: «Помірний антено-невротичний, синдромом».
З 08.11.2023 лікувався стаціонарно в умовах ДУ «Національний науковий, центр радіаційної медицини НАМН України» з діагнозом: Посттравматичний стресовий розлад, змішаний варіант, тривожно-депресивний синдром». Незважаючи на проведене,. лікування, стійкого покращення самопочуття не відмічає.
Згідно з розпорядженням №732 від 09.12.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 направлений до НВМКЦ «ГВКГ» на медичний огляд ВЛК з метою визначенню ступеня придатності до військової служби.
Згідно з постановою штатної госпітальної ВЛК психоневрологічного профілю при національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» №168/23 від 09.01.2024 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №2021-п від 18.12.2023 госпітальної ВЛК психоневрологічного профілю при національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва:
- наслідки вогнепального сліпого осколкового поранення м'яких тканин, верхньої третини правого стегна (09.05.2023), лікованого хірургічними обробками, з наявністю сторонніх тіл (металевих уламків), у вигляді посттравматичної нейропатії правого стегнового нерва, стійкого вираженого нейропатичного больового синдрому, помірного проксимального парезу правої нижньої кінцівки, трофічних порушень при помірному порушенні функції правої нижньої кінцівки, стійкої комбінованої контрактури правого кульшового суглобу при незначному порушенні функцій:
За наказом МОЗ від 04.07.2007 № 370 - Травма, поранення тяжкого ступеня. Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
На адвокатський запит представника позивача, листом №161 від 18.05.2024 військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди позивачу в збільшеному розмірі, у зв'язку з тим, що травма позивача кваліфікується як легка.
Вважаючи неправомірною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100000 грн. на місяць за період з 09.05.2023 по 28.08.2023, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 2статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Наказ № 260).
Пунктом 2 Наказу № 260 вказано, що включає в себе грошове забезпечення, зокрема винагороди.
Відповідно до пункту 3 Наказу № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
-штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
-накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
-накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
-накази про присвоєння військових звань;
-грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 3 Наказу № 260, визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Згідно пункту 8 Наказу № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Пунктами 8 та 9 розділу XXXIV Наказу № 260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 розділу XXXIV Наказу № 260, визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто, з аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається, що встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, окремою підставою для виплати додаткової винагороди є період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, військовослужбовці, які перебувань у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, мають право на виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.
Наразі, з матеріалів справи встановлено, що згідно з довідкою від 12.06.2023 №1176, яка видана госпітальною ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_4 отримане 09.05.2023 позивачем поранення віднесено до категорії легких.
Однак, відповідно до свідоцтва про хворобу №2021-п від 18.12.2023 госпітальної ВЛК психоневрологічного профілю при національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» отримане 09.05.2023 позивачем поранення віднесено до категорії тяжких. Поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Тобто, з наведеного вбачається суперечність двох висновків ВЛК щодо тяжкості отриманого 09.05.2023 позивачем поранення.
Разом з тим, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що постанова госпітальної ВЛК психоневрологічного профілю при національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» затверджена 09.01.2024 Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України, про що на свідоцтві про хворобу №2021-п від 09.01.2022 проставлено відповідний штамп та печатку ЦВЛК Збройних Сил України.
У відповідності до п. 2.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом від 14.08.2008 № 402 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
Таким чином, вищевикладене свідчать про те, що Центральна військово-лікарська комісія, якій підпорядковані усі штатні ВЛК підтвердила правомірність висновків госпітальної ВЛК про тяжкість травми позивача.
Отже, отримана позивачем травма віднесена до категорії тяжких.
За таких обставин, за період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування тяжкого поранення, позивач має право на виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого з 09 травня по 13 червня 2023 року йому нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн., що підтверджується доданою до позовної заяви довідкою про доходи, яка видана військовою частиною НОМЕР_5 від 10 травня 2024 року № 1073, а також випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , в якій зазначено отримання нарахування додаткової винагороди згідно постанови Кабінет Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в червні 2023 року на суму 98 500 грн. та в липні 2023 року на суму 42 683 грн. 33 коп.
Однак, період лікування позивача з 20.07.2023 не пов'язаний із вогнепальним сліпим осколковим поранення м'яких тканин, верхньої третини правого стегна, оскільки надані позивачем медичні документи таких відомостей не містять. Як наслідок, подальший період перебування на лікуванні, в тому числі на стаціонарному, не підлягає оплаті з розрахунку додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, військова частина НОМЕР_1 зобов'язана нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду з 13 червня 2023 року по 19 липня 2023 року включно, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування тяжкого поранення, одержаного при захисті Батьківщини.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення та підстави його скасування відсутні.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 24.09.2025р.)