Справа № 320/125/24 Головуючий у І інстанції - Донець В.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
24 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25.08.2023 № 104550006312;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати Позивачу до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1985 по 01.03.1994 згідно до записів трудової книжки від 01.08.1985 № НОМЕР_1 та періоди роботи з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996, з 18.02.1996 по 05.03.1997 та призначити пенсію починаючи з 18.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ним подано всі необхідні документи для призначення пенсії за віком, проте Відповідачем у зарахуванні періоду трудової діяльності з 01.08.1985 по 01.03.1994 року відмовлено, оскільки на титульній сторінці дата народження виправлена з порушенням вимог. Також, не зараховано періоди роботи з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996, з 18.02.1996 по 05.03.1997, оскільки відсутні назви підприємств, куди було прийнято Позивача на роботу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25.08.2023 № 104550006312 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.08.1985 по 02.08.1986, з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996 та з 18.02.1996 по 05.03.1997.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.08.2023, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга Позивача мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено наступні періоди роботи Позивача, а саме: з 15.09.1986 по 30.09.1987 року, з 01.10.1987 по 30.12.1988 року, з 02.01.1989 по 30.12.1992 року, з 31.12.1992 по 01.03.1994 року.
Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що до страхового стажу Позивача правомірно не зараховано період роботи, оскільки на титульній сторінці дата народження Позивача виправлена з порушенням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110. Крім того, Відповідач зазначає, що потребують уточнення періоди роботи Позивача з 01.08.1985 по 02.08.1986 року, з 05.03.1994 по 01.03.1995 року, з 03.03.0995 по 01.02.1996 року та з 18.02.1996 по 05.03.1997, оскільки відсутні назви підприємств, куди було прийнято Позивача.
Відзиви на апеляційні скарги від Сторін на адресу суду апеляційної інстанції не надходили, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 60 річного віку, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії за віком.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 18.08.2023 про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25.08.2023 № 104550006312 Позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
В рішенні зазначено, що до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки від 01.08.1985 НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці дата народження Позивача виправлена з порушенням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (не вказано на підставі якого документу було зроблено виправлення).
Для зарахування спірного періоду роботи Позивачу необхідно надати до територіальних органів Пенсійного фонду України уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію підприємств або внести зміни відповідно до п. 2.13 вищевказаної Інструкції.
Також зазначено, що потребують уточнення періоди роботи, з 01.08.1985 по 02.08.1986 у колгоспі «Прогрес», оскільки відсутні довідки про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі, довідка про реорганізацію та періоди роботи з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996 та з 18.02.1996 по 05.03.1997, оскільки відсутні назви підприємств куди було прийнято Позивача на роботу. Однак, уточнюючих довідок про періоди вищезазначеної роботи Позивачем Головному управлінню не надано.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про період роботи на підприємстві на Позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Трудова книжка Позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, а саме відомості про підприємства, дати прийняття Позивача на посади, назви цих посад, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу (номера наказів, числа і місяці їх видачі) та звільнення з роботи.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не довело правомірності своїх дій щодо незарахування періодів з 01.08.1985 по 02.08.1986, з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996 та з 18.02.1996 по 05.03.1997, тому позовні вимоги в частині зарахування вказаного періоду до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З метою ефективного захисту прав Позивача суд вважав за необхідне, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25.08.2023 № 104550006312 про відмову у призначенні Позивачу пенсії за віком, оскільки вказаним Відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди.
При цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком задоволенню не підлягають, оскільки призначення пенсії є дискреційними повноваженнями вказаного Відповідача.
З урахуванням зазначеного, наведена вимога підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Пенсійного фонду повторно розглянути заяву Позивача про призначення пенсії за віком, оскільки в рамках цієї адміністративної справи судом встановлювались обставини щодо наявності підстав для зарахування до загального стажу окремих періодів роботи Позивача.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви Позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд врахував висновки Верховного Суду, відповідно до яких дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності.
З урахуванням зазначеного, наведена вимога підлягає задоволенню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути заяву Позивача від 18.08.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Положеннями частини 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці Позивача від 01.08.1985 НОМЕР_2 містяться наступні записи про роботу: з 01.08.1985 по 02.08.1986 працював електриком у колгоспі «Прогрес»; з 15.09.1986 по 30.09.1987 працював електриком 5 розряду у колгоспі «Прогрес»; з 15.09.1986 по 30.09.1987 працював електромонтажником 5 розряду у Трест «Леглищемашстрой» РСУ-6; з 01.10.1987 по 30.12.1988 - працював електромонтажником 4 розрядку у Вишневському Спецремстройуправлінні Київського облрембудтреста; з 02.01.1989 по 30.12.1992 працював електромонтажником 5 розряду в Будівельно-монтажному кооперативі «Енергетик»; з 31.12.1992 по 01.03.1994 працював майстром будівельної дільниці в Будівельно-монтажному кооперативі «Енергетик»; з 05.03.1994 по 01.03.1995 працював електромонтажником 5 розряду в Будівельно-монтажном кооперативі «Енергетик»; з 03.03.1995 по 01.02.1996 працював електромонтажником 5 розряду в Малому приватному підприємстві «Енергія-1»; з 18.02.1996 по 05.03.1997 працював майстром електродільниці в Приватному підприємстві Виробничо-комерційна фірма «Десна»; з 13.03.1997 по 03.03.1998 працював електромонтажником 5 розряду в Товаристві з обмеженою відповідальністю Бізнес-клуб «Олімп»; з 06.03.1998 по 24.05.2000 (зараховано ПФУ) працював електромонтажником 6-го розряду в Товаристві з обмеженою відповідальністю «РД ЛТД»; з 01.11.2000 по 31.10.2001 (зараховано ПФУ по 31.11.2001) працював електромонтажником в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Архі»; з 01.10.2002 по 13.03.2014 (зараховано ПФУ) працював електромонтажником в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Архі».
В оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії від 25.08.2023 № 104550006312 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області зазначено, що до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки від 01.08.1985 НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці дата народження Позивача виправлена з порушенням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (не вказано на підставі якого документу було зроблено виправлення).
Для зарахування спірного періоду роботи Позивачу необхідно надати до територіальних органів Пенсійного фонду України уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію підприємств або внести зміни відповідно до п. 2.13 вищевказаної Інструкції.
Також зазначено, що потребують уточнення періоди роботи:
- з 01.08.1985 по 02.08.1986 у колгоспі «Прогрес», оскільки відсутні довідки про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі, довідка про реорганізацію;
- з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996 та з 18.02.1996 по 05.03.1997, оскільки відсутні назви підприємств куди було прийнято на роботу Позивача.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що у вказаній вище трудовій книжці Позивача від 01.08.1985 НОМЕР_2 зазначені номери наказів, а також містяться мокрі печатки з назвою Підприємств на записах про прийом на роботу та про звільнення з цієї роботи.
Крім того, відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 (далі - Постанова № 301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити Позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не довело правомірності своїх дій щодо незарахування періодів з 01.08.1985 по 02.08.1986, з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996 та з 18.02.1996 по 05.03.1997, тому позовні вимоги в частині зарахування вказаного періоду до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з чим погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Позивач в позовній заяві просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати Позивачу до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1985 по 01.03.1994 згідно до записів трудової книжки від 01.08.1985 № 0459391 та періоди роботи з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996, з 18.02.1996 по 05.03.1997 та призначити пенсію починаючи з 18.08.2023.
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25.08.2023 № 104550006312, страховий стаж роботи Позивача становить 19 років 5 місяців 18 днів, який складається з наступних періодів: з 01.09.1980 по 25.04.1983 - навчання у вищих/середн. навч. закладах; з 03.05.1983 по 05.06.1985 - військова строкова служба; а також періоди роботи: з 06.03.1998 по 24.05.2000; з 01.11.2000 по 30.11.2001; з 01.10.2002 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 13.03.2014; з 01.06.2023 по 04.06.2023.
В оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25.08.2023 № 104550006312 зазначено, що для зарахування спірного періоду роботи Позивачу необхідно надати до територіальних органів Пенсійного фонду України уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію підприємств або внести зміни відповідно до п. 2.13 вищевказаної Інструкції.
Колегія суддів звертає увагу, що період роботи: з 15.09.1986 по 30.09.1987 електриком 5 розряду у колгоспі «Прогрес»; з 15.09.1986 по 30.09.1987 електромонтажником 5 розряду у Трест «Леглищемашстрой» РСУ-6; з 01.10.1987 по 30.12.1988 - електромонтажником 4 розрядку у Вишневському Спецремстройуправлінні Київського облрембудтреста; з 02.01.1989 по 30.12.1992 електромонтажником 5 розряду в Будівельно-монтажному кооперативі «Енергетик»; з 31.12.1992 по 01.03.1994 майстром будівельної дільниці в Будівельно-монтажному кооперативі «Енергетик» підтверджується записами у трудовій книжці Позивача від 01.08.1985 НОМЕР_2 , а тому Позивач має право на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 Порядку № 22-1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що якщо поданих Позивачем разом із заявою про підтвердження стажу роботи документів було недостатньо, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мало всі правові підстави, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу Позивача, провести перевірку для з'ясування вказаних обставини, в тому числі, запропонувати Позивачу надати інформацію щодо щонайменше двох свідків, які б знали Заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу Заявника.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не було вжито всіх належних заходів щодо перевірки та підтвердження факту роботи Позивача з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 01.10.1987 по 30.12.1988; з 02.01.1989 по 30.12.1992; з 31.12.1992 по 01.03.1994, та не було запропоновано Позивачу усі можливі способи для підтвердження страхового стажу, законні та обґрунтовані підстави для відмови вказаним Пенсійним фондом у підтвердженні вказаного стажу Позивачу були відсутні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, у тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер.
Потрібно відрізняти пенсію за віком, яка призначається довічно, та пенсії, які можуть мати термін дії (наприклад, пенсія по інвалідності - на період встановлення інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника дітям померлого годувальника призначається до досягнення 18 річного віку, а тим, що навчаються у вищому навчальному закладі - до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення 23 років).
Отже, пенсія за віком - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом.
Також колегія суддів зазначає, що Україна, ставши 09 листопада 1995 членом Ради Європи, взяла на себе зобов'язання дотримуватися положень Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Зазначена стаття містить три окремі норми.
Перша - має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам: ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети: попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Так, право на пенсію включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з'ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.
Крім того, у звіті Комітету міністрів Ради Європи у справі «Міллер проти Австрії» зазначено, що за певних обставин внесення обов'язкових внесків, наприклад, до пенсійного фонду чи схеми соціального страхування, може створити право власності, захищене статтею 1 Протоколу № 1, навіть до того, як виникне право фактично отримувати пенсію чи іншу виплату; це той випадок, коли існує прямий зв'язок між рівнем внесків та правом на пенсію; сплата внесків до пенсійного фонду може за певних обставин створити право власності на частину такого фонду, і зміна пенсійних прав за такою системою може, в принципі, порушити питання відповідно до статті 1 Протоколу № 1 (Mьller v. Austria, № 5849/72, п. 25).
Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (щодо прийнятності заяви у справі Broniowski v. Poland, заява № 31443/96, пункт 98, «Сук проти України», заява № 10972/05, пункт 22).
Справа «Пічкур проти України» - якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (Заява № 10441/06, пункт 41).
Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права: справа «Суханов та Ільченко проти України» - якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Таким чином, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Отже, є підстави стверджувати про наявність «законних сподівань» у особи при призначенні пенсії, оскільки останні підпадають під дію статті 1 Першого протоколу, при умові наявного «чіткого і недвозначного» закону, який гарантує право на отримання пенсії у визначеному розмірі та у встановлені строки.
Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності.
Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява № 45701/99).
Отже, неправомірне позбавлення особи пенсії або права на пенсію не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється виключно шляхом прийняття закону, змінювати розміри пенсії та періодичність її виплати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 227/4223/16-а, від 31 березня 2020 року у справі № 826/14837/16, від 16 квітня 2020 року у справі № 212/4165/17, від 05 травня 2022 року у справі № 520/9776/19.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, враховуючи стаж, який вона заробила на законних підставах.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області як суб'єкт владних повноважень не довело суду правомірності своїх доводів в оскаржуваній частині.
Оскільки трудова книжка Позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу Позивача, а зазначені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області обставини не можуть позбавити останнього його конституційного права на соціальний захист, тому зазначені вище періоди мають бути зараховані до страхового стажу Позивача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25 серпня 2023 року № 104550006312 про відмову у призначенні Позивачу пенсії за віком, оскільки вказаним Відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди.
Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву Позивача про призначення пенсії за віком, оскільки в рамках цієї адміністративної справи судом встановлювались обставини щодо наявності підстав для зарахування до загального стажу окремих періодів роботи Позивача, з чим погоджується і колегія суддів.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви Позивача з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно з п.п. 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Отже, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв.
Позивач 18.08.2023 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем його проживання - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду вказаної заяви прийнято оскаржуване рішення від 25 серпня 2023 року № 104550006312 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві лише прийнято від Позивача документи.
Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 140/14380/23 зазначено, що дії зобов'язального характеру щодо призначення Позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07 травня 2024 року у справі № 460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі № 460/17257/22, від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23, від 19 травня 2025 року у справі № 240/505/24
Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, належним способом захисту порушеного права Позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.08.1985 по 02.08.1986, з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 01.10.1987 по 30.12.1988; з 02.01.1989 по 30.12.1992; з 31.12.1992 по 01.03.1994, з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996 та з 18.02.1996 по 05.03.1997.
Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з'ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, тому наявні підстави для його скасування в частині відмови задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди його роботи з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 01.10.1987 по 30.12.1988; з 02.01.1989 по 30.12.1992; з 31.12.1992 по 01.03.1994, ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог в даній частині шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу оскаржувані періоди роботи, а в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди його роботи з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 01.10.1987 по 30.12.1988; з 02.01.1989 по 30.12.1992; з 31.12.1992 по 01.03.1994, прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги в даній частині задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.08.1985 по 02.08.1986, з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 15.09.1986 по 30.09.1987; з 01.10.1987 по 30.12.1988; з 02.01.1989 по 30.12.1992; з 31.12.1992 по 01.03.1994, з 05.03.1994 по 01.03.1995, з 03.03.1995 по 01.02.1996 та з 18.02.1996 по 05.03.1997.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко