Справа № 580/1746/22
24 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів Карпушової О.В. Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Мєзєнцева Є.І., Карпушової О.В. та Файдюка В.В. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме зобов'язано Черкаський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату (суддівську винагороду) за час вимушеного прогулу з 21.03.2013 по 16.06.2015 в сумі 467 291,52 (чотириста шістдесят сім тисяч двісті дев'яносто одна) грн 52 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
24 вересня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Мєзєнцева Є.І., Карпушової О.В. та Файдюка В.В. від розгляду адміністративної справи №580/1746/22.
Вимоги вказаної заяви мотивовано тим, що 26 травня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу по справі № 580/1746/22 про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, а також ухвалу від 03 вересня 2025 року про відмову у закритті апеляційного провадження у зв'язку із пропуском строку звернення з апеляційною скаргою, що на думку заявника викликає сумніви у безсторонності та об'єктивності колегії суддів та справедливому розгляду справи. Крім того, позивачка зазначила, що суддя Карпушова О.В. приймала участь у розгляді справи №826/14440/15 за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, за результатами розгляду якої, апеляційний суд залишив без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, чим на її думку позбавив позивачку на реалізацію її права доступу до професії після поновлення на посаді судді.
Розглянувши вказану заяву про відвід суддів Мєзєнцева Є.І., Карпушової О.В. та Файдюка В.В. від участі у розгляді справи № 580/1746/22, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом частини першої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Згідно пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Оскільки йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04), рішення від 15.07.2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності».
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийнятими суддями рішень.
Відповідно до положень частини 3 статті 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частиною четвертою статті 36 КАС України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. При цьому, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними належними та допустимими доказами.
Мотивуючи відвід в заяві від 24.09.2025, заявник фактично не погоджується із процесуальними рішеннями суду, а саме ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та 03 вересня 2025 року у справі №580/1746/22, а також ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі №826/14440/15.
Позивачка зазначила, що приймаючи судове рішення у справі №826/14440/15, на суддю Карпушову О.В. здійснювався тиск.
Водночас, суд звертає увагу, що вказана заява містить лише припущення позивачки про існування відповідних обставин, не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.
Крім того, незгода учасника процесу із прийнятими процесуальними рішеннями судді, у тому числі вищезазначених ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та 03 вересня 2025 року, в силу імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС не може бути підставою для відводу судді.
Отже, заявлений позивачем відвід є очевидно необґрунтованим та заявленим по підставах, що прямо суперечать процесуальному закону, а визначені підстави відводу не є такими, що свідчать про пряму чи опосередковану заінтересованість судді у результаті розгляду справи, чи про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких правових підстав, передбачених ст. 36, 37 КАС України, для відводу суддів Мєзєнцева Є.І., Карпушової О.В. та Файдюка В.В. у справі №580/1746/22 та вважає, що в даному випадку заявником не доведено порушення його права на розгляд справи незалежним та безстороннім судом, у зв'язку з чим заява про відвід визнається необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись статтями 31, 34, 35, 36, 37, 39, 40 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 від 24.09.2025 про відвід суддів Мєзєнцева Є.І., Карпушової О.В. та Файдюка В.В. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 від 24.09.2025 про відвід суддів Мєзєнцева Є.І., Карпушової О.В. та Файдюка В.В. від участі у розгляді адміністративної справи №580/1746/22 для вирішення відповідного питання суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та буде визначений у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Карпушова
суддя В.В.Файдюк