Справа № 320/19604/24 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
24 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (правонаступник Військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Військова частина НОМЕР_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
28 липня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_2 було подано заяву про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році" та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році" військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військових частин НОМЕР_2 , у зв'язку із переформуванням.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про заміну Військової частини НОМЕР_2 її правонаступником Військовою частиною НОМЕР_1 .
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 , звільненим у запас на підставі наказу від 27.03.2023 року №87 (по стройовій частині).
Як зазначає позивач у позовній заяві, під час безпосередньої участі у бойових діях він отримав поранення за наступних обставин.
" 14.07.2022 року позивач перебував на бойовому чергуванні на ротному опорному пункті " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в передмісті Бахмута Донецької області. Приблизно о 10 годині почався ворожий обстріл з боку російських збройних сил по позиції РОП. Після стрибку у бойовому спорядженні у бліндаж задля збереження життя та здоров?я, зазнав травму ноги, після чого був евакуйований до міста Бахмут задля надання невідкладної медичної допомоги, та згодом проходив тривале лікування"
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду довідку про обставини травмування (поранення, контузії, каліцтва) Nє7270/961 від 21.09.2022 року.
Також вказує, що "з березня 2022 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 та весь час до моменту поранення знаходився в зоні активних бойових дій, безпосередньо беручі участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій і Луганській областях"
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду довідку Nє7270/713 від 22.08.2022 року та Nє7270/712 від 22.08.2022 року.
Згідно висновку Центральної військово-лікарської комісії Nє688/19 від 07.02.2023 року (проведена 20.01.2023 року) позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 40-а графи ІІ Розкладу хвороб.
Також, відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ №259029 від 10.07.2023 року, позивачеві встановлена 3 група інвалідності у зв'язку із захистом Батьківщини.
Засобами поштового зв'язку позивач подав 11.02.2023 року рапорт через Міністерство Оборони України, для вручення командиру військової частини НОМЕР_2 , та звернення до міністерства Оборони України про нарахування йому належних коштів.
Також, під час розгляду справи, колегією суддів встановлено, що відповідно до довідки щодо нарахованого грошового забезпечення позивачеві у 2022 році, ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду (100 тисяч) у квітні 2022 року за березень 2022 року в розмірі 24193,55 грн, у травні 2022 року за квітень 2022 року в розмірі 30000 грн, у червні 2022 за травень 2022 року в розмірі 226451,61 грн (до якої увійшла доплата до додаткової винагороди з розрахунку до 100000 грн, а саме березень 2022 року - 56451,61 грн, за квітень 2022- 70000 грн, за травень 2022 - 100000 грн), у липні 2022 року за червень 2022 року в розмірі 100000 грн, у серпні за липень 2022 року в розмірі 61612,91 грн.
Крім того, пунктом 24 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.04.2024 року Nє31/975 солдату в запасі ОСОБА_1 , звільненому 27.03.2023 року, який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в сумі 671 000,00 грн.
Вказані обставини також підтверджуються листом Головного управління соціальної підтримки від 18.11.2024 року Nє 220/13/9519 з додатками, службовим листом від 25.11.2024 року Nє 986/13/15135 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до витягу із наказу від 30.04.2024 року Nє 386/ОГД та платіжної інструкції від 02.05.2024 року Nє141202.05.2024 призначена одноразова грошова допомога у повному розмірі була перерахована на особистий рахунок ОСОБА_1 , який він вказав у заяві.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно приписів частин 1, 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно із статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Законом України від 15.03.2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 год 30 хв 26.03.2022 року строком на 30 діб і до теперішнього часу.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" №168.
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції від 28.02.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України було надіслано (адресовано) військовому командуванню Збройних Сил України телеграму №248/1298 від 25.03.2022 року.
У пункті 1 вищезазначеної телеграми зазначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
07 липня 2022 року Урядом України була прийнята Постанова №793 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (набрала чинності 19.07.2022 року, оскільки вперше була опубліковано в газеті Урядовий кур'єр від 19.07.2022 року №156), згідно якою були внесені відповідні зміни до Постанови №168.
Так, згідно з пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції від 07.07.2022 року), порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Також, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України було видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року (далі - Окреме доручення Міністра).
Пунктом 13 Окремого доручення Міністра вважається такими, що не застосовуються з 01.06.2022 року телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 року № 248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 року № 248/1217, від 25.03.2022 року №248/1298, від 18.04.2022 року №248/1529.
Згідно пункту 1 Окремого доручення Міністра, під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Так, пунктом 2 Окремого доручення Міністра, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бонових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Пункт 3 Окремого доручення зазначає, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Окремим дорученням Міністра встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
В позовній заяві позивач, зокрема, зазначає, що він перебував безпосередньо в районах бойових дій у березні, квітні, травні, червні, липні 2022 року, де виконував обов'язки військової служби.
Поряд із тим, як зазначає відповідач у відзиві, останній не заперечує вказані обставини, крім того, вказує, що права позивача на отримання вказаної грошової допомоги не були порушені з огляду на здійснення військової частиною всіх належних виплат у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у березні, квітні, травні, червні, липні 2022 року, відповідно до Постанови №168.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано до суду довідку щодо нарахованих сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022 рік, яка була досліджена судом.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає вчинення відповідачем протиправної бездіяльності стосовно не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, за відповідні дні у березні, квітні, травні, червні, липні 2022 року, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачеві виплати за інвалідність в сумі 671000 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 16, п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684 грн.
Таким чином сума одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи складає 671000 грн.
Відповідно до п. 3, п. 6, п. 8, п. 11, 13 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медикосоціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 24 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.04.2024 року Nє31/975 солдату в запасі ОСОБА_1 , звільненому 27.03.2023 року, який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини - призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в сумі 671000,00 грн.
Вказані обставини також підтверджуються листом Головного управління соціальної підтримки від 18.11.2024 року Nє 220/13/9519 з додатками, службовим листом від 25.11.2024 Nє 986/13/15135.
Відповідно до витягу із наказу від 30.04.2024 року Nє 386/ОГД та платіжної інструкції від 02.05.2024 року Nє141202.05.2024 призначена одноразова грошова допомога у повному розмірі була перерахована на особистий рахунок ОСОБА_1 , який він вказав у заяві.
Таким чином, враховуючи, що адміністративний позов було подано позивачем 29.04.2024 року, а відповідне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято 19.04.2024 року, права позивача в цій частині не були порушені, а тому і відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачеві коштів за весь час перебування на стаціонарному лікуванні розладів стану здоров'я, пов'язаних із захистом Батьківщини, за період з 14.07.2022 року по 10.03.2023 рік, колегія суддів зазначає наступне.
01.04.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни до вказаної вище постанови КМУ №168, згідно яких до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період діі воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Як вбачається з довідки про обставини травмування від 21.09.2022 року №7270/961, виданої відповідачем, позивач - солдат ОСОБА_1 отримав травмування внаслідок небезпечного фактора, пов'язаного з обстрілами з боку країни агресора під час виконання бойового наказу командира ВЧ НОМЕР_3 ; в стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння не перебував.
Травмування ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Позивач безперервно перебував на стаціонарному лікуванні після отримання поранення (травми) за обставин при виконанні службових обов'язків із захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я.
Поряд із тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що 14.07.2022 року позивач отримав травму під час виконання ним обов'язків військової служби внаслідок особистої необережності і не пов'язане з ворожим впливом, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального розслідування" Nє332 від 27.06.2023 року та актами: акт Nє9 форма НВ-3 про нещасний випадок (зникнення, смерть) затверджений командиром військової частини НОМЕР_2 27.06.2023 року, акт Nє235 форма Н-2 проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) затверджений командиром військової частини НОМЕР_2 27.06.2023 року (копії додаються), оскільки вказані документи протилежні за змістом з довідкою про обставини травмування від 21.09.2022 року №7270/961, яка була складена також ВЧ НОМЕР_3 після 2 місяців після вказаного інциденту, також вказані акти складені майже через рік після згаданих подій.
Таким чином, вищевикладене свідчать про те, що позивач дійсно проходив лікування та перебував у відпустці за станом здоров'я, а саме через наявність у нього травми отриманої при виконанні службових обов'язків із захисту Батьківщини.
Отже, колегія суддів констатує, що обидві вищевказані умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними на ім'я позивача, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів робить висновок, що позивачеві підлягає донарахуванню та виплаті додаткова винагорода передбачена Постановою №168 за період з 14.07.2022 року по 10.03.2023 рік з розрахунку 100 000 грн.
Враховуючи встановлені обставини справи та викладені пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що відновленню підлягають права позивача, шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_3 нарахувати та виплатити позивачу за період з 14.07.2022 року по 10.03.2023 рік додаткову грошову винагороду на підставі Постанови №168 з розрахунку 100 000 гривень пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Щодо стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частин 1, 2, 3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 818/1434/17, від 19 жовтня 2020 року у справі 580/194/19.
З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені обставини справи та чинні положення законодавства, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 14.07.2022 року по 10.03.2023 рік додаткову грошову винагороду на підставі Постанови №168 з розрахунку 100 000 гривень пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 14.07.2022 року по 10.03.2023 рік додаткову грошову винагороду на підставі Постанови №168 з розрахунку 100 000 гривень пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини; в іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (правонаступник Військової частини НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.