Справа № 580/5576/25
24 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року, суддя Гайдаш В.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання рішення протиправним,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», в якому просить визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, яким є Довідка про невизнання інвалідом від 13.12.2024.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позовні вимоги залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду для продовження розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевірившин матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судді вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Із оскаржуваної ухвали убачається, що суд, залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 , послався на наявність рішення Черкаського окружного адміністративнолго суду від 21.04.2025 у справі №580/1677/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зообов'язання вчинити певні дії, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
На даний час у Шостому апеляційному адміністративному суді на розгляді перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на вищезазначене судове рішення.
Оскільки позивачем у цій справі заявлені такі ж самі позовні вимоги до того ж самого відповідача, з одних і тих же підстав, тому позовну заяву слід залишити без розгляду.
Скаржник в апеляційній скарзі вказує на помилковість ухвали суду першої інстанції та звертає увагу, що у справі №580/5576/25 наведені інші правові підстави, які не є тотожніми з підставами, що викладені у справі № 580/1677/25.
З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Із адміністративного позову вбачається, що відповідач, у порушення вимог рішення РНБО України від 22.10.2022 та Положення №1317, зокрема положень абз. 10 п. 13, без повідомлення про перегляд рішення МСЕК №2 та без повного медичного обстеження і проведення необхідних доліджень визнав позивача таким, що не є інвалідом про що оформив відповідну довідку до акта огляду медико-соціальною експетрною комісією.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки інвалідність встановлена йому задовго до 22.03.2022, без врахування тієї обставини, що чинним законодавством не передбачено переогляд рішень МСЕК про встановлення інвалідності безтерміново до 24.02.2022, без його опитування, без наявних медичних досліджень, заочно, а тому просить суд визнати провиправною та скасувати довідку від 13.12.2023 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
Із рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі №580/1677/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, убачається, що позивач звернувся до суду з аналогічним позовом, мотивуючи тим, що довідка від 13.12.2024 про невизнання його особою з інвалідністю прийнята відповідачем з порушенням абз.10 п.13 Положення №1317, без повідомлення його про перегляд рішення обласної МСЕК №2 та без повторного медичного обстеження і проведення необхідних обстежень. Тому ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною та скасувати рішення відповідача Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», яке оформлене довідкою без номера і дати про невизнання його інвалідом.
Отже, як встановлено колегією суддів предметом спору у справі № 580/1677/25 та у даній справі є оскарження акту індивідуальної дії, а саме довідки Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», про невизнання позивача ОСОБА_1 інвалідом.
Таким чином, зазначені спори стосуються одного і того ж позивача та одного і того ж відповідача.
Окрім того, колегія судді ввважає, що підстави, на які позивач посилається у цій справі, та у справі №580/1677/25, є тотожніми, а саме: прийняття Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», довідки від 13.12.2024 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з порушенням абз. 10 п. 13 Положення №1317, без повідомлення його про перегляд рішення обласної МСЕК №2 та без повторного медичного обстеження і проведення необхідних обстежень.
Та обставина, що у даному позові позивач послався на рішення РНБО від 22.10.2024, колегія суддів вважає, не є новою підставою для звернення до суду з аналогічним позовом, оскільки, в зазначеному судовому рішенні суд першої інстанції надав оцінку зазначеному рішенню РНБО та прийнятій на його виконання постанові КМ України від 25 жовтня 2024 №1207 та від 08 листопада 2024 №1276, а також наказу МОЗ від 26.10.2024 №1809 «Про покладення прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ», відповідно до якого права та обов'язки покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України.
Доводи скаржника про те, що при порівлянні текстів позовних заяв, можна зробити висновок, що наведені в них підстави є різними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зміна тексту позовних вимог не змінює підстав, предмету і сторін такого позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.