Справа № 580/10754/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.
судді: Беспалов О.О.
Грибан І.О.
при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянт): Краснікова Я.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ" до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство "Азот", про скасування індивідуального акта та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 за зведеним виконавчим провадженням №59959397;
- зняти арешт з земельних ділянок з кадастровим № 7110136400:05:009:0154 площею 0,4581 га і кадастровим №7110136400:05:009:0161 площею 1,6425 га, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та невірним застосуванням норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню.
Апелянт звертає увагу на те, що судом під час розгляду справи не було встановлено та враховано факт приналежності та зв'язку нерухомості з відповідною земельною ділянкою, на якій ця нерухомість розміщена, що могло вплинути на результати розгляду справи. Зазначає, що постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 ЗВП № 59959397 винесена відносно майна іншої особи, якій таке майно належить на праві приватної власності і яка не є боржником по ЗВП № 59959397.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ" до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство "Азот", про скасування індивідуального акта та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 23.09.2025 о 12:10, продовживши строк розгляду справи.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року без змін.
Також, від третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Азот" до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення, де товариство зазначило, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач (апелянт) вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, що не заважає розгляду справи за наявною явкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 59959397, боржником за яким є ПрАТ «АЗОТ».
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав від 22.12.2023 ТОВ “Ліквід Карго Термінал» є власником нежитлових будівель з реєстраційними номерами 905500771101 та 287507771101, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вулиця Героїв Холодного Яру (Першотравнева), 72, придбаних з прилюдних торгів (аукціонів), що підтверджується свідоцтвами про придбання майна з прилюдних торгів №1586 та №1587 від 22.12.2023.
Відповідно до договорів оренди №110/ЛКТ-23 та №1101/ЛКТ-23 від 22.12.2023, укладених між ТОВ “Ліквід Карго Термінал» (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством “Азот» (орендар) орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вулиця Героїв Холодного Яру (Першотравнева), 72.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 05.03.2025 власником земельних ділянок з кадастровими номерами №7110136400:05:009:0154 та №7110136400:05:009:0161, які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вулиця Першотравнева, 72 - є юридична особа - Публічне акціонерне товариство “Азот».
Згідно доручення від 07.08.2024 №59959397/10(20.1) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 08.10.2024 головним державним виконавцем відділу здійснено опис та арешт земельної ділянки 72, загальною площею 1,6425 га, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру (Першотравнева), кадастровий номер: 7110136400:05:009:0161 та земельної ділянки 72, загальною площею 0,4581 га, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру (Першотравнева), кадастровий номер: 7110136400:05:009:0154.
08 жовтня 2024 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворським О.М. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 за зведеним виконавчим провадженням №59959397, відповідно до якої накладено арешт на майно, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами №7110136400:05:009:0154 та №7110136400:05:009:0161, на яких розташоване майно - об'єкти нерухомості з реєстраційними номерами 284710071101 та 283251671101, які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вулиця Першотравнева, 72.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку із набуттям права власності на ці об'єкти, однак протоколи від 06.12.2023 №600676, №600881 про проведення електронного аукціону (торгів) не містять такої істотної умови як кадастрові номери земельних ділянок, право на які переходить у зв'язку із набуттям права власності на об'єкти. Станом на 05.03.2025 власником земельних ділянок з кадастровими номерами №7110136400:05:009:0154 та №7110136400:05:009:0161- є Публічне акціонерне товариство “Азот».
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із частинами першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС також передбачено і частиною ст. 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною ст.5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст.18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов'язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема, юридичних осіб.
Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктами 5, 6 частиною 3 ст.18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною першою, п'ятою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем
Згідно з частиною шостою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
В силу вимог частини першої, другої, п'ятої статті 56 Закону №№ 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;
Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт майна (коштів) боржника.
Предметом даного позову є оскарження позивачем до суду дій державного виконавця стосовно винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 та зняття арешту з такого майна, спрямоване на захист майнових прав ТОВ «Ліквід Карго Термінал», яка вважає себе його законним власником.
Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 59 Закону №№ 1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Відповідно до статті 4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Стаття 120 Земельного кодексу України регулює питання перехіду права на земельну ділянку у разі набуття права власності, господарського відання, оперативного управління на об'єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), об'єкт незавершеного будівництва, спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Частинами 7, 8 статті 120 Земельного кодексу України У випадках та порядку, визначених частинами першою і другою, абзацами першим і другим частини третьої, частиною четвертою, абзацами першим і другим частини п'ятої цієї статті, документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об'єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об'єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт
Істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на такий об'єкт.
Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 120 Земельного кодексу України вимоги частин першої, другої, четвертої, шостої - восьмої цієї статті не поширюються на випадки переходу права власності або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію на земельну ділянку, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна (жилий будинок, інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва, у разі якщо земельна ділянка не перебувала у власності або оренді, у користуванні на правах емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника) об'єкта нерухомого майна (жилого будинку, іншої будівлі або споруди), об'єкта незавершеного будівництва.
Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об'єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об'єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об'єкта (частки у праві спільної власності на неї) - (частина 16 ст. 120 ЗК України).
Під час судового засідання представник апелянта , відповідаючи на запитання колегіії суддів, повідомила про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» не оформлювало право власності на земельну ділянку з технічних та юридичних причин, враховуючи що чинне законодавство не передбачає строків для здійснення відповідного правочину.
Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за результатами проведення електронного аукціону (торгів) оформленими протоколами №600676 від 06.12.2023 року та №600881 від 06.12.2023, вбачається, що ТОВ «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» визнано переможцем проведених торгів з придбання нерухомого майна, а саме: комплексу, що складається з заводуправління з прохідною, коридору 101, 1364, пл. (кв. м) 2999,0; заводуправління, корп.120, 1365 пл. (кв .м) 6416,5; гараж спецмашин для 2-х машин, 1366 пл. (кв. м) 83,7: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72; нежитлової будівлі, Центральна лабораторія хімічного комбінату, K-112 загальною площею (кв. м): 7975.3: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72.
Проте, відповідні протоколи не містять такої істотної умови, як кадастрові номери земельних ділянок, право на які переходить у зв'язку із набуттям права власності на вказані об'єкти, а саме №7110136400:05:009:0154 площею 0,4581 га і кадастровим №7110136400:05:009:0161 площею 1,6425 га.
Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 05.03.2025 власником земельних ділянок з кадастровими номерами №7110136400:05:009:0154 та №7110136400:05:009:0161, які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вулиця Першотравнева, 72 - є юридична особа - Публічне акціонерне товариство “Азот».
Колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи не було встановлено, порушень прав позивача з боку відповідача під час винесення постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 за зведеним виконавчим провадженням №59959397.
При цьому, як вже зазначалось, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Оскільки позивачем не було надано суду документи про право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами №7110136400:05:009:0154 площею 0,4581 га і №7110136400:05:009:0161 площею 1,6425 га, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, як і не було надано договору з відповідною істотною умовою.
Згідно ч. 1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 КАС України.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 77, 242, 250, 286, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 328 - 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач А. Б. Парінов
Судді О. О. Беспалов
І. О. Грибан
(Повний текст судового рішення виготовлено 23 вересня 2025 року)