Справа № 240/10910/25
про відкриття апеляційного провадження
24 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів Грибан І.О. та Карпушової О.В., перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга подана у строк, встановлений ст. 295 КАС України, за своєю формою та змістом відповідає вимогам, що визначені ст. 296 КАС України.
Підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не встановлено.
Щодо сплати судового збору, колегія суддів дійшла таких висновків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року по справі № 170/129/21 відступила від висновку, висловленого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі № 805/168/18-а, відповідно до якого при передачі справи до іншого суду за підсудністю судовий збір підлягає сплаті на рахунок того суду, який фактично розглядає справу, а повернення вже сплаченого судового збору здійснюється відповідно до абзацу 2 пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 № 787 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У постанові в справі № 170/129/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що за приписами статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить по те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду. Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, враховуються по кожному суду, за їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України), а ДСА України - перед Державною службою статистики України (наказ Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2012 року № 172 (зі змінами) у редакції наказу ДСА України від 04 листопада 2022 року № 404). Однак це також не означає, що суди як органи судової влади, що здійснюють функції правосуддя, є автономними у цій своїй діяльності, оскільки кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу.
Отже, судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.
Судом встановлено, що при поданні до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року в справі №240/10910/25, ОСОБА_1 сплачено судовий збір в належному розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір".
З огляду на викладене, колегія суддів, використовуючи ці правові висновки Великої Палати Верховного Суду, дійшла висновку про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження та підготовки справи до апеляційного розгляду в порядку, встановленому ст. 306 КАС України, що зумовлює необхідність витребувати матеріали справи № 240/10910/25 із Житомирського окружного адміністративного суду.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що частиною першою статті 309 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Водночас, частиною другою статті 309 КАС України регламентовано повноваження суду продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.
При цьому, пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
У п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне для отримання матеріалів цієї справи із суду першої інстанції, в якому вони зберігаються, продовжити строк судового розгляду на розумний термін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 295, 296, 306 КАС України, колегія суддів,
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Встановити строк до 21.10.2025, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання (надання) іншим учасникам справи та заперечення проти заяв і клопотань, якщо такі містяться в апеляційній скарзі.
Роз'яснити учасникам справи, що у відзиві на апеляційну скаргу може міститися клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Витребувати із Житомирського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 240/10910/25.
Продовжити строк судового розгляду на розумний термін, необхідний для отримання матеріалів справи № 240/10910/25 із суду, в якому вони зберігаються.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: О.М. Кузьмишина
Судді: І.О. Грибан
О.В. Карпушова