Справа № 620/12711/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
24 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати накази Військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2024 112 (основної діяльності) та від 31.07.2024 № 461 (адміністративно-господарської діяльності) в частині щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ОСОБА_1 премію за липень 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що матеріали службового розслідування не містять належних на допустимих доказів на підтвердження того, що під час ДТП 24.06.2024 позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому підстави для прийняття спірних наказів відсутні.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивач на момент ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується матеріалами службового розслідування та відповідними документами медичної установи, а тому спірні рішення є правомірними.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 04.07.2022 №900/в.
25.06.2024 командиру В/Ч НОМЕР_1 т.в.о. командира мінометної батареї В/Ч НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_2 подано рапорт про те, що 24.06.2024 ОСОБА_1 залишив місце дислокації та потрапив у ДТП з візуальними ознаками стану алкогольного сп'яніння.
25.06.2024 наказом командира В/Ч НОМЕР_1 призначено службове розслідування за фактом ДТП, скоєним солдатом ОСОБА_3 .
За результатами службового розслідування складено акт № 87/24 від 23.07.2024.
У висновку акту службового розслідування зазначено, що «…За результатами службового розслідування вбачається, що солдат ОСОБА_1 , порушив вимоги статей 11, 13, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому, в ході розслідування встановлено обставини, які обтяжують відповідальність солдата ОСОБА_1 , зокрема вчинення правопорушення в умовах воєнного стану. Виходячи із вище викладеного, запропоновано наступне: 1) Проведення службового розслідування по факту солдата ОСОБА_1 завершити; 2) За порушення вимог статей 11,13,49,241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдата ОСОБА_1 , у відповідності до вимог пункту «в» статті 48, на підставі статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана»; 3) На підставі абзацу 4 пункту 10 телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 прийняти рішення не нараховувати в повному обсязі солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за червень 2024 року; 4) Відповідно до вимог абзацу 1 пункту 6 розділу ХХХІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» прийняти рішення не нараховувати в повному обсязі солдату ОСОБА_1 премію за червень 2024 року».
23.07.2024 відповідачем видано наказ № 112 про результати службового розслідування по факту ДТП, яким наказано:
« 1. За порушення вимог статей 11,13,49,241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдата ОСОБА_1 , у відповідності до вимог пункту «в» статті 48, на підставі статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана»;
2. На підставі абзацу 4 пункту 10 телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 прийняти рішення не нараховувати в повному обсязі солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за червень 2024 року;
3. Відповідно до вимог абзацу 1 пункту 6 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» прийняти рішення не нараховувати в повному обсязі солдату ОСОБА_1 премію за червень 2024 року».
31.07.2024 відповідачем видано наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності № 461, в якому наказано:
«За порушення вимог статей 11, 13,16,49,241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, виконання обов'язків військової служби в стані сп'яніння, у відповідності до вимог пункту «в» статті 48 на підставі етапі 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на солдата ОСОБА_1 водія-електрика І взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана», (підстава: протокол НОМЕР_1 №14 про військове адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 172-20 КУпАП від 11.07.2024). Відповідно до пункту 10 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 до наказів про виплату додаткової винагороди, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», солдата ОСОБА_1 за липень місяць 2024 року не включати. Відповідно до пункту 5 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами) «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» солдату ОСОБА_1 щомісячну премію за липень 2024 року не виплачувати в повному обсязі. ( п. 1, 3.1, 3.2 вказаного наказу)».
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 вказаного Закону).
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (далі - Статут).
Згідно ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст.13 Статуту військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Згідно з ст. 49 Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Статтею 241 цього Статуту визначено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Кожний командир (начальник) зобов'язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання військовослужбовцями правил особистої і громадської гігієни.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваних наказів, позивача притягнуто д дисциплінарної відповідальності за порушення ст. 11, 13,16,49,241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наразі в чому конкретно полягали порушення зазначених приписів а ні в акті службового розслідування, а ні в оскаржуваних наказах не зазначено.
Апелянт вказує на самовільне залишення позивачем місця дислокації військового підрозділу. Разом з тим, згідно акту службового розслідування вина позивача полягає у тому, що він порушив правила дорожнього руху та вживав алкогольні напої під час виконання службових обов'язків в умовах особливого періоду. Тобто, факт самовільного залишення військової частини службовим розслідуванням не встановлено.
Крім того, в оскаржуваних наказах робиться посилання на порушення позивачем вимог ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України) затверджено Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551- XIV від 24.03.1999, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Також, статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з статтею 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 (далі - Порядок №608).
Пунктами 1,3 розділу ІV Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного, а також об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або ж спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, з-поміж іншого, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про права та обов'язки під час проведення службового розслідування; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, а також вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Згідно з пунктом 1 розділу VІ Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом (п.2 розділу VІ Порядку №608).
Таким чином, системний аналіз наведених вище правових норм чітко дає підстави для висновку, що рішення про притягнення особи до матеріальної відповідальності приймається виключно у тому випадку, коли вину військовослужбовця повністю доведено.
У свою чергу, колегія суддів враховує, що акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких військовослужбовець скоїв відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення.
Відповідно до пункту 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Отже, до військовослужбовця висуваються підвищені вимоги, що пов'язано з особливим статусом Збройних Сил України та державною службою особливого характеру, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У свою чергу, недотримання військовослужбовцем зазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Суд, із урахуванням того, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності (у вигляді суворої догани), зазначає, що адміністративний суд, під час розгляду справи, зобов'язаний самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності ознак правопорушення і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.02.2021 у справі №817/1071/16.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для проведення службового розслідування слугував рапорт ОСОБА_4 про самовільне залишення ОСОБА_1 24.06.2024 місця дислокації мінометної батареї у н.п. Усок та скоєння ДТП з візуальними ознаками стану алкогольного сп'яніння.
В акті службового розслідування від 23.07.2024 зокрема зазначено, що допущене солдатом ОСОБА_1 правопорушення містить ознаки адміністративного порушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, а вина його виразилась у порушенні правил дорожнього руху в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків в умовах особового періоду. В матеріалах перевірки наявний результат аналізу на наявність етилового спирту, виданого КНП «Шосткинська центральна районна лікарня» № 340 від 29.06.2024, в якому вказано в рідкій частині крові ОСОБА_1 етиловий спирт 0,5%0.
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31.07.2024 №751/6221/24, яка набрала законної сили (13.08.2024), закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень Інструкції «Про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення», у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об'єктів, або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об'єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров'я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння уповноваженої посадової особи.
Згідно з частиною п'ятою статті 266-1 КУпАП, складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Наразі, висновок лікаря - нарколога, отриманий за результатами проведеного медичного огляду позивача в порядку, визначеному статтею 266 -1 КУпАП,в матеріалах справи відсутній, а результат аналізу на наявність етилового спирту № 340 від 29.06.2024 не є, в розумінні частини другої статті 74 КАС України, допустимим доказом.
Щодо висновків, викладених в акті службового розслідування від 23.07.2024, що допущене позивачем правопорушення містить ознаки адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як на підставу правомірності спірних рішень, то суд зазначає таке.
Так, підставою для притягнення позивача до дисциплінарного стягнення відповідач у наказі від 31.07.2024 № 461 зазначає протокол про військове адміністративне правопорушення від 11.07.2024 серії НОМЕР_1 № 14 за частиною третьою статті 172-20 КУпАП.
Водночас, як правильно було враховано судом першої інстанції, що у постанові Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31.07.2024 у справі №751/6221/24 суд зазначив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 11.07.2024 серії НОМЕР_1 № 14 позивач свою вину не визнав, від підписання протоколу відмовився, в присутності свідків. Матеріали справи не містять будь-якого відеозапису правопорушення, зробленого за допомогою спеціальних технічних засобів, пояснення свідків з приводу відмови позивача від підпису в протоколі відсутні і до матеріалів справи не долучені. Відомостей про ДТП за участю позивача, складання відносно нього будь-якого протоколу працівниками поліції за фактом ДТП суду не надані. Після появи ОСОБА_1 на території місця дислокації військової частини після ДТП 24.06.2024, ознак будь-якого сп'яніння у нього встановлено не було і такого підтвердження протокол не містить. Справу про адміністративне правопорушення у відношенні позивача за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Отже, судом першої інстанції правомірно взято до уваг постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31.07.2024 у справі №751/6221/24, яка набрала законної сили, та якою встановлено відсутність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, правильним є висновок, що спірні накази відповідача від 23.07.2024 №112 та від 31.07.2024 № 461 в частині притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани є протиправними і підлягають скасуванню.
Стосовно невиплати позивачу грошового забезпечення в повному обсязі, зокрема додаткової винагороди та премії за липень 2024 року, як зазначено у п. 3.1, 3.2 наказу від 31.07.2024 № 461, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 17 розділу І Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра Оборони України доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 (застосувалось до 01.06.2022) та Окремим дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/а/29 (застосовується після 01.06.2023).
Пунктом 10 вказаного рішення від 25.03.2022 № 248/1298 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн. не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
При цьому, аналогічні положення містяться у пункту 4 розділу ХУІ Порядку № 260.
Отже, враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що відповідачем не доведено допустимими доказами стан сп'яніння позивача під час ДТП 24.06.2024 і, відповідно, склад правопорушення, тому в цій частині наказ від 31.07.2024 № 461 стосовно позивача є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстави його скасування відсутні.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 24.09.2025р.)