Справа № 356/349/25 Суддя (судді) першої інстанції: Капшученко І.О.
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянт): не з'явився;
від відповідача: Батранча Д.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернулась до Березанського районного суду Київської області з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просила суд скасувати постанову серії 2КІ №0000807065 від 10 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Березанського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії 2КІ № 0000807065 від 10.04.2025 відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій остання зазначає, що рішення Березанського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та невірним застосуванням норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року та 10 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 23.09.2025 о 12:35, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Березанського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року залишити без змін посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Також, до апеляційного суду надійшло клопотання про приєднання письмових доказів від позивача.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги підтримала, наполягав на залишенні рішення Березанського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року без змін.
Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, що не заважає розгляду справи за наявною явкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу SMART FORFOUR, номерний знак НОМЕР_1 .
10.04.2025 головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Татленком В. С. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000807065 від 10.04.2025, згідно з якою 10.04.2025 о 13 год. 20 хв. у м. Києві на бульв. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) транспортний засіб SMART FORFOUR, номерний знак НОМЕР_1 , залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 152-1 КУпАП (а.с.15).
Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 700,00 грн.
У постанові зазначено, що технічним засобом, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення, є АРМ Інспектора. Адреса веб-сайту в мережі інтернет з матеріалами фото/відео фіксації: kyiv.digital/penalty/cheсk, ідентифікатор для доступу до інформації на веб сайті - номер постанови.
Відповідно до наказу директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.03.2021 № Н-67 (у редакції наказу від 02.09.2024 № Н-143) затверджено перелік відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва, згідно п. 248 на майданчику для платного паркування А1006 (інв. номер), облаштованого дорожніми знаками та розміткою на 262 машиномісця, обладнаний 34 місцями, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, розташованого на бульв. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві.
Окрім того, зона платного паркування відображена у схемі організації дорожнього руху на бульв. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві, затвердженої Департаментом транспортної інфраструктури, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 52-22 від 07.11.2022, погодженої управління патрульної поліції в м. Києві № 18485 від 04.11.2022.
Відповідно до наданих матеріалів фотофіксації оскаржуваної постанови, транспортний засіб позивача SMART FORFOUR, номерний знак НОМЕР_1 , розміщено на майданчику для платного паркування на бульв. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві.
На кожному фото наявні час та дата фото фіксації, а також GPS-координати, а саме на фотознімках: фото 1 (10.04.2025 о 13:31) - 50.43498917, 30.53009833, фото 2 (10.04.2025 о 13:32) - 50.43515833, 30.53001083, фото 3 (10.04.2025 о 13:32) - 50.43508056, 30.52983722, фото 4 від 10.04.2025 - 50.43498917, 30.53009833.
На фото 4 зафіксовано дорожній знак 5.43 разом з табличкою 7.14 «Платні послуги» та 7.6.1 (майданчики або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, п. 7 розділу ПДР). Також зазначено номер майданчику А1006 та вартість паркування за одну годину - 35 грн.
Крім того, факт несплати коштів за користування майданчиком для платного паркування також визнається позивачем.
Суд першої інстанції, опитавши свідків, заслухавши доводи учасників справи та дослідивши наявні докази, в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позивач не надала суду належних та достовірних доказів, що інформація про її чоловіка як належного користувача була внесена до Єдиного державного реєстру транспортних засобів в порядку, визначеному Постановою Кабінету міністрів України від 08.10.2022 № 1145, станом на момент вчинення адміністративного правопорушення. Натомість відповідачем надано належні та допустимі докази, які вказують на те, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3712824 від 23.12.2024 року відповідає вимогам норм чинного законодавства
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 КУаАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 122 (частини третя - восьма) та 152-1 КУпАП, мають право розглядати уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а у випадках, передбачених законодавством, - виносити постанови.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV) передбачено, що органи місцевого самоврядування забезпечують здійснення державної політики у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема шляхом встановлення та забезпечення дотримання правил благоустрою, до яких належать і вимоги щодо правил паркування, зупинки та стоянки транспортних засобів.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 30 Закон № 2807-IV до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, організація благоустрою територій населених пунктів, а також контроль за дотриманням відповідних правил.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 130 затверджено Порядок здійснення контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, пунктом 11 якого передбачено, що інспектор з паркування на підставі матеріалів фотофіксації правопорушення має право без складання протоколу винести постанову про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 283 КУпАП.
Таким чином, інспектори з паркування, які діють у межах відповідного підрозділу органу місцевого самоврядування (зокрема, Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради), є належними та уповноваженими суб'єктами владних повноважень на складення постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122 та 152-1 КУпАП, зокрема у разі фіксації таких порушень у режимі фотозйомки.
Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 152-1 КУпАП у зв'язку з паркуванням транспортного засобу на платному майданчику без оплати, чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху.
Згідно з підпунктом 5.43 пункту 5 «Інформаціно-вказівні знаки» розділу 33 Правил дорожнього руху дорожній знак «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
Відповідно до підпункту 7.14 пункту 7 «Таблички до дорожніх знаків» розділу 33 Правил дорожнього руху табличка до дорожніх знаків «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 затверджені Правила паркування транспортних засобів, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів (далі - Правила паркування).
Пункт 21 Правил паркування визначає, що на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати.
Відповідно до пункту 26 Правил паркування користувач зобов'язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
Пунктом 29 Правил паркування передбачено, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв'язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в'їзний та виїзний термінали.
Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв'язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп'ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.
Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частини першої статті 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Відповідачем в межах розгляду справи було надано докази перебування транспортного засобу SMART FORFOUR, номерний знак НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування без сплати, що не заперечувалось позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту апеляційної скарги, підставою для звернення до суду з цим позовом є наявність на думку позивачки відповідальної особи - ОСОБА_2 за відповідне адміністративне правопорушення.
Згідно з приміткою до статті 152-1 КУпАП, суб'єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
На обґрунтування доказів про наявність належного користувача транспортного засобу позивачка надала скріншот із застосунку «ДІЯ», з якого вбачається наявність інформації про належного користувача транспортного засобу SMART FORFOUR, номерний знак НОМЕР_1 , станом на 30.04.2025 (оновлено), поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/ 5954072 оформлений на ім'я ОСОБА_2 , крім того були опитані свідки.
Колегія суддів звертає увагу, що 18.07.2025 р. позивачем було направлено до суду відповідь Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області (філія ГСЦ МВС) територіального сервісного центру №3241 (ТСЦ МВС №3241) №32/33/3241/583-аз-596-2025 від 13.06.2025 зі змісту якої вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС України, 23.03.2024 було здійснено реєстраційну операцію, а саме: за транспортним засобом SMART FORFOUR на ОСОБА_3 оформлено належного користувача терміном до 30.01.2026.
Крім того, надано відповідь Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) територіального сервісного центру №3243 (ТСЦ МВС №3243) №31/33/3243/603-аз-621-2025 від 19.06.2025 зі змісту якої вбачається, до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, 23.03.2024 внесено відомості про належного користувача транспортного засобу SMART FORFOUR, н.з. НОМЕР_1 , бурова Андрія Олександровича, оформленого через електронний кабінет водія.
Обидві відповіді підписано електронним цифровим підписом уповноваженої особи.
Зазначені обставини залишились невстановленими під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням примітки до статті 152-1 КУпАП та частини 1 статті 14-2 КУпАП, оскаржувана постанова серії 2КІ № 0000807065 від 10.04.2025 підлягає скасуванню, з огляду на порушення уповноваженою особою - головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) положень ст. 280 КУпАП.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою відсутність доказів перебування транспортного засобу на майданчику для платного паркування більше 10 хвилин, натомість надані кадри фотофіксації на яких можливо ідентифікувати т.з. SMART FORFOUR, н.з. НОМЕР_1 зроблені: 10.04.2025 о 13:31:28; 10.04.2025 о 13:32:07.
Згідно з приміткою до ст.152-1 під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Суд першої інстанції, дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки не встановивши наявність належних та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, перейшов до стадії аналізу схем розміщення дорожніх знаків та інших доказів наданих сторонами.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу п.1ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до змісту ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та іншими доказами.
Згідно ч. 1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 КАС України.
В силу вимог ст. 77 зазначеного Закону в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем зазначеного правопорушення, натомість позивачкою доведено належними доказами відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення .
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови серії 2КІ №0000807065 від 10 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису)та, відповідно, наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд доходить до висновку, що доводи апелянта знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки містить посилання на обставини, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Підставою скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивачем було сплачено за подання позову 605,60 грн. та за подання апеляційної скарги 908,40 грн. Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1514,00 грн судового збору.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 242, 250, 272, 286, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Березанського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити.
Скасувати постанову серії 2КІ №0000807065 від 10 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису).
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 34926981, зареєстроване місце відповідача: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31) судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Б. Парінов
Судді О. О. Беспалов
В. Ю. Ключкович
(Повний текст судового рішення виготовлено 23 вересня 2025 року)