Справа № 757/11695/25-а Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Ключковича В.Ю.
Кузьмишиної О.М.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила скасувати постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Лебедюка Андрія Володимировича серії 2КІ №0000164523 від 04.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що не порушувала Правила дорожнього руху, оскільки, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де із дотриманням підпункту «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху здійснила стоянку належного їй легкового автомобіля.
12 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою головного спеціаліста-інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лебедюка А.В. від 04 березня 2024 року серії 2КІ № 0000164523 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 15.10 Правил дорожнього руху передбачено, що стоянка забороняється:
а) у місцях, де заборонена зупинка;
б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);
в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;
г) ближче 50 м від залізничних переїздів;
ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;
д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;
е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства;
є) на газонах.
Згідно пункту 15.6 Правил дорожнього руху, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.6 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями частини 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Отже, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного спеціаліста-інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лебедюка А.В. від 04 березня 2024 року серії 2КІ № 0000164523 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до оскаржуваної постанови, відповідальна особа здійснила стоянку транспортного засобу Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , на тротуарі, де немає місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушила підпункт «б» пункту 15.10 Правил дорожнього руху.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стоянка безпосередньо на тротуарі дозволяється у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличками 7.6.1.-7.6.6.
Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів розміщення транспортного засобу позивача на відведених місцях, спеціально обладнаних місцях, а також на відведених майданчиках для паркування.
Також, суд першої інстанції вказав, що транспортний засіб позивача розміщений безпосередньо на тротуарі, оскільки, між місцем розміщення транспортного засобу та проїзною частиною знаходиться газон та металевий паркан (огорожа), при цьому, будь-які «дозволяючі» знаки відсутні, а тому порушення вимог пп. б) п. 15.10 Правил є очевидним та беззаперечним.
В свою чергу, апелянт зазначає, що не порушувала Правила дорожнього руху, оскільки, проживає за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, буд.10 кв. 103, де із дотриманням підпункту «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху здійснила стоянку належного їй легкового автомобіля.
Надаючи оцінку вищевказаним висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 травня 2018 року у справі №750/3679/17 зазначив наступне: «…Аналіз положень пункту 15.10 у взаємодії з пунктом 15.6 Правил дорожнього руху України дає підстави для висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках:
А) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці;
Б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.».
Отже, приписи пп. «б» п. 15.10 ПДР України визначають, що стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками. Разом з тим, за правилами пп. «в» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Таким чином, хоча за загальним правилом стоянка забороняється на тротуарах крім визначених для цього місць, законодавець допускає можливість стоянки легкових автомобілів на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
Тобто, підпункт «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» пункту 15.10 Правил дорожнього руху, аналогічно, як і при застосуванні табличок 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43.
Матеріали справи свідчать, що при складенні оскаржуваної постанови інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки приладом: АРМ Інспектора.
Оскаржувана постанова місить посилання на веб-сайт: kyiv.digital/penalty/check, на якому через ідентифікатор доступу номер постанови, відображаються матеріали фотофіксації правопорушення - 6 фотознімків транспортного засобу Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , виконаних з різних ракурсів.
З вказаних фотознімків вбачається, що автомобіль позивача розташований на краю тротуару, який прилягає до газону, що відділяє тротуар від проїзної частини, а для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Натомість, доказів того, що відповідачем здійснювався замір відстані від місця стоянки автомобіля позивача до краю тротуару, де здійснюють рух пішоходи, за допомогою якого можливо було б встановити, що на тротуарі для руху пішоходів залишилося менше 2 метрів, матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача було припарковано на краю тротуару, який примикає до газону, що відділяє тротуар від проїзної частини, та розташовано таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 здійснила стоянку транспортного засобу з дотриманням Правил дорожнього руху.
Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що між місцем розміщення транспортного засобу та проїзною частиною знаходиться газон та металевий паркан (огорожа) колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, нормативного визначення краю тротуару правила дорожнього руху та чинне законодавство не містить
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, оскільки, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку, що колегія суддів вважає, що постанова інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лебедюка Андрія Володимировича про накладення адміністративного стягнення від 04 березня 2024 року серії 2КІ № 0000164523 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП підлягає закриттю.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лебедюка Андрія Володимировича про накладення адміністративного стягнення від 04 березня 2024 року серії 2КІ № 0000164523.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2, ЄДРПОУ 34926981) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати пов'язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 2 670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 16 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.