Справа № 320/8316/24 Суддя першої інстанції: Дудін С.О.
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної служби здоров'я України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Національної служби здоров'я України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, -
У листопаді 2023 року Національна служба здоров'я України (далі - позивач, НСЗ України) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач; ВПВР ДДВС МЮ України), в якому просила: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Р.С. про накладення штрафу за виконавчим провадженням НОМЕР_1 від 12 жовтня 2023 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову НСЗ України.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року, 30 червня 2025 року НСЗ України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що фактично виконав рішення суду у справі № 640/14676/21 шляхом направлення відповіді запитувачу та інформування ДВС. Апелянт відмітив, що у запитах ОСОБА_1 до НСЗУ відсутній необхідний мінімум відомостей для здійснення пошуку, а відтак надати запитувану інформацію щодо нього, яка може міститися в реєстрах ЦБД ЕСОЗ на момент надходження відповідних запитів, було та є неможливим, що є об'єктивно непереборними обставинами, які не залежать від волевиявлення боржника (НСЗУ) та пов'язано з специфікою роботи самої ЦБД ЕСОЗ.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
11 липня 2025 року представник Міністерства юстиції України - Кушнір Людмила Володимирівна (особа, яка діє від імені Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України), подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року - без змін.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що боржником не було виконано судове рішення у відповідності до вимог виконавчого документа та таке рішення не оскаржувалось і набрало законної сили. Представник Міністерства юстиції України відмітив, що застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження та станом на момент винесення відповідної постанови існували підстави для накладення штрафу. Відповідач наголосив, що всі дії стосовно примусового виконання виконавчого документа №640/14676/21, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 03 червня 2022 року, здійснювалися державним виконавцем у відповідності до вимог законодавства.
17 липня 2025 року НСЗ України подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому просило прийняти заперечення на відзив на апеляційну скаргу та долучити його до матеріалів справи №320/8316/24.
Позивач зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження НСЗ України отримала 26 червня 2023 року, після чого, 13 липня 2023 року направила ОСОБА_1 лист №24472/2.2.1-08-23 з поясненням щодо неможливості надати запитувану інформацію у зв'язку з відсутністю в запитах мінімального набору ідентифікаційних даних, необхідних для пошуку в Центральній базі даних електронної системи охорони здоров'я та листом НСЗ України від 17 липня 2023 року №24785/2-16-23 повідомлено державного виконавця про вжиті заходи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі №640/14676/21 зобов'язано Національну службу здоров'я України надати відповідь ОСОБА_1 про запитувану ним інформацію відповідно до запитів від 05 березня 2021 року та від 18 квітня 2021 року.
16 червня 2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом Сергійовичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №640/14676/21, виданого 03 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Національної служби здоров'я України надати відповідь ОСОБА_1 про запитувану ним інформацію відповідно до запитів від 05 березня 2021 року та від 18 квітня 2021 року.
13 липня 2023 року НСЗ України листом №24472/2.2.1-08-23 повідомила ОСОБА_1 , що з метою встановлення загальних вимог до організаційних та технічних заходів захисту персональних даних під час їх обробки, в тому числі в реєстрах центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я НСЗ України розроблено та затверджено наказом НСЗ України від 02 вересня 2019 року №337 Порядок обробки персональних даних працівниками НСЗ України. Порядком, зокрема, затверджено Повідомлення про обробку персональних даних Національною службою здоров'я України, зі змісту якого ОСОБА_1 зможе отримати відповіді на питання, поставлені у запитах.
Щодо іншої запитуваної інформації НСЗ України повідомила, що відповідно до технічної побудови центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я (далі - ЦБД ЕСО3), а саме, функціональності електронного кабінету працівника НСЗУ, операція пошуку інформації про пацієнта в ЦБД ЕСОЗ може здійснюватися за мінімальним набором таких параметрів: або 1) РНОКПП; або 2) прізвище + ім'я + дата народження.
Тобто, наявність таких параметрів як РНОКПП або прізвище + ім'я + дата народження - для здійснення пошуку в ЦБД ЕСОЗ працівниками НСЗУ є обов'язковим.
Позивач зазначив, що з огляду на те, що у запитах до НСЗ України відсутній необхідний мінімум відомостей для здійснення пошуку, надати іншу запитувану інформацію щодо ОСОБА_1 , яка може міститися в реєстрах ЦБД ЕСОЗ, як на момент надходження відповідних запитів, чи то на момент набрання чинності рішенням суду, станом на дату надання відповіді, було та є неможливим.
До вказаного листа позивачем долучено Повідомлення про обробку персональних даних Національною службою здоров'я України (Додаток 4 до Порядку обробки персональних даних працівниками НСЗ України).
Листом від 17 липня 2023 року №24785/2-16-23 позивач повідомив відповідача про виконання судового рішення.
07 вересня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом Сергійовичем, в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, було прийнято постанову про накладення арешту, якою на позивача за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
12 жовтня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом Сергійовичем, в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, було прийнято постанову про накладення арешту, якою на позивача за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
Вважаючи постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величко Романа Сергійовича від 12 жовтня 2023 року у ВП НОМЕР_1 протиправною, НСЗ України звернулася в Київський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог НСЗ України, Київський окружний адміністративний суд 20 червня 2025 року дійшов висновку, що направлення позивачем ОСОБА_1 листа від 13 липня 2023 року №24472/2.2.1-08-23 не свідчить про належне виконання ним рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі №640/14676/21, а відтак відповідачем було правомірно винесено оспорювану постанову, якою на НСЗ України накладено штраф.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі- Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частинами другою-третьою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що обов'язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та практикою Європейського суду з прав людини.
Відтак, судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання визначені у Законі України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання судового рішення варто з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мала вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений їй строк.
У цьому взаємозв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Як вже було встановлено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі №640/14676/21 зобов'язано Національну службу здоров'я України надати відповідь ОСОБА_1 про запитувану ним інформацію відповідно до запитів від 05 березня 2021 року та від 18 квітня 2021 року.
У вказаному судовому рішенні Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив, що:
«Практика застосування Закону України «Про доступ до публічної інформації» вже досить давно визначила, що для розпорядника публічної інформації не важливо, хто саме запитує публічну інформацію. При розв'язанні питання щодо того, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь-який розпорядник інформації повинен не акцентувати увагу на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити з того, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб. Навіть більше, відповідно до законодавства у сфері доступу до публічної інформації розпорядник інформації не зобов'язаний ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій із перевірки особи запитувача, наприклад звіряння підпису зі зразком, надсилання уточнювальних запитань тощо.
У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» у пункті 9.6 зазначено таке: «Вимога зазначати у запиті ім'я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог закону. Обов'язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені, якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні».».
Колегія суддів акцентує увагу, що у згаданому вище судовому рішенні Окружним адміністративним судом міста Києва було надано оцінку достатності наданої заявником інформації та необхідності подання ним додаткової інформації для отримання запитуваної ним інформації.
16 червня 2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом Сергійовичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №640/14676/21, виданого 03 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва (а.с.8-9).
13 липня 2023 року НСЗ України листом №24472/2.2.1-08-23 (а.с.10) повідомила ОСОБА_1 , що:
«З метою встановлення загальних вимог до організаційних та технічних заходів захисту персональних даних під час їх обробки, в тому числі в реєстрах центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я НСЗУ розроблено та затверджено наказом НСЗУ від 02 вересня 2019 року №337 Порядок обробки персональних даних працівниками НСЗУ (далі - Порядок).
Порядком, зокрема, затверджено Повідомлення про обробку персональних даних Національною службою здоров'я України, зі змісту якого Ви зможе отримати відповіді на питання, поставлені у запитах (копія додається).
Щодо іншої запитуваної інформації НСЗ України повідомила, що відповідно до технічної побудови центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я (далі - ЦБД ЕСО3), а саме, функціональності електронного кабінету працівника НСЗУ, операція пошуку інформації про пацієнта в ЦБД ЕСОЗ може здійснюватися за мінімальним набором таких параметрів:
або 1) РНОКПП;
або 2) прізвище + ім'я + дата народження.
Тобто, наявність таких параметрів як РНОКПП або прізвище + ім'я + дата народження - для здійснення пошуку в ЦБД ЕСОЗ працівниками НСЗУ є обов'язковим.
З огляду на те, що у Ваших запитах до НСЗУ відсутній необхідний мінімум відомостей для здійснення пошуку, надати іншу запитувану інформацію щодо Вас, яка може міститися в реєстрах ЦБД ЕСОЗ, як на момент надходження відповідних запитів, чи то на момент набрання чинності рішенням суду, станом на дату надання відповіді, було та є неможливим».
До вказаного листа позивачем долучено Повідомлення про обробку персональних даних Національною службою здоров'я України (Додаток 4 до Порядку обробки персональних даних працівниками НСЗ України) (а.с.11 - зворот).
Викладене вище свідчить про обґрунтованість висновку Київського окружного адміністративного суду про те, що фактично позивачем у листі від 13 липня 2023 року №24472/2.2.1-08-23 було вказано в якості підстави для відмови у наданні ОСОБА_1 відповіді на запит ті самі підстави, які були ним зазначені вперше і оцінка яким вже була надана у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі №640/14676/21.
Листом від 17 липня 2023 року №24785/2-16-23 (а.с.15) позивач повідомив відповідача про виконання судового рішення.
З огляду на те, що позивачем не було виконано рішення Окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №640/14676/21, 07 вересня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом Сергійовичем, в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, було прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 5100,00 грн та повторно зобов'язано виконати рішення суду у 10-й строк з попередженням про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду без поважних причин (а.с.12 - зворот, 13 зворот).
У зв'язку з тим, що станом на 12 жовтня 2023 року божником не надано доказів виконання рішення суду, про наявність поважних причин невиконання такого не повідомлено, 12 жовтня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом Сергійовичем, в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, було прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 10200,00 грн та повторно зобов'язано виконати рішення суду у 10-й строк з попередженням про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду без поважних причин (а.с.16-17).
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та встановлені вище обставини справи, зокрема, відсутність факту виконання позивачем (боржником) судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови та як наслідок, відсутність підстав для її скасування.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року є обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в той час як доводи апеляційної скарги НСЗ України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Національної служби здоров'я України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 23 вересня 2025 року.