Справа № 620/3689/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дар'я ВИНОГРАДОВА
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
11 березня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач; ГУ ПФ України в Чернігівській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання:
1) з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, встановленого на 1 січня 2021 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 108960,00 грн;
2) з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн, встановленого на 1 січня 2022 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 119088,00 грн;
3) з 1 січня 2023 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн, встановленого на 1 січня 2023 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 128832,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням раніше виплачених сум):
1) за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, встановленого на 1 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 108960,00 грн;
2) за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн, встановленого на 1 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 119088,00 грн;
3) за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 гри, встановленого на 1 січня 2023 року Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік», та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 128832,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання: з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 1 січня 2021 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 1 січня 2022 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік», з 01.01.2023 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 1 січня 2023 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік».
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання за період: з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 1 січня 2021 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 1 січня 2022 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік», з 01.01.2023 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 1 січня 2023 року абзацом четвертим статті7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, ГУ ПФ України в Чернігівській області просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
11 липня 2024 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14 вересня 2024 року ОСОБА_1 подано клопотання про долучення доказів, в якому позивач просив врахувати правову позицію Верховного Суду викладену у подібних правовідносинах у справі №580/2522/24.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів».
23 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням раніше виплачених сум), у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої:
1) за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» у значенні 2270,00 грн;
2) за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» у значенні 2481,00 грн;
3) за період з 01 січня 2023 року - виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік'у значенні 2684,00 грн, та виплатити заборгованість з щомісячного довічного грошового утримання за 2021-2023 роки (а.с.10-14 та їх зворот).
Відповідач листом від 19 грудня 2023 року №21118-20505/К-02/8-2500/23 повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 15-16).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , Чернігівський окружний адміністративний суд 25 квітня 2024 року дійшов висновку, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2021-2023 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), 01 січня 2022 року (2481,00 грн), 01 січня 2023 року (2684,00 грн). При цьому, у задоволенні вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці у розмірах суддівської винагороди судді у сумі 108960,00 грн за 2021 рік, у сумі 119088,00 грн за 2022 рік, у сумі 128832,00 грн за 2023 рік слід відмовити, зважаючи на той факт, що повноваження щодо обрахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулює Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років, за наявності стажу роботи, у розмірі:
- більше 3 років - 15 відсотків;
- більше 5 років - 20 відсотків;
- більше 10 років - 30 відсотків;
- більше 15 років - 40 відсотків;
- більше 20 років - 50 відсотків;
- більше 25 років - 60 відсотків;
- більше 30 років - 70 відсотків;
- більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Закон України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі- Закон № 966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Зокрема, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо правомірності застосування для розрахунку посадового окладу судді прожиткового мінімуму, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 2021 року, такої величини як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», неодноразово було предметом розгляду Касаційним адміністративним судом України.
Разом з тим, з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Разом з тим, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Колегія суддів зазначає, що у вказаній вище постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, та інших, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2021-2024 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), 01 січня 2022 року (2481,00 грн), 01 січня 2023 року (2684,00 грн), 01 січня 2024 року (3028,00 грн) суперечать наведеній вище правовій позицій Верховного Суду.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з врахуванням існуючої на час прийняття рішення сталої судової практики.
Разом з тим, оскільки Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС відступила від своїх висновків, і підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору у суду апеляційної інстанції немає, то позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на зміну ВП ВС правової позиції.
Твердження позивача про те, що пенсійний орган зобов'язаний здійснити йому відповідний перерахунок довічного грошового утримання незалежно від подачі довідки про суддівську винагороду, складеної уповноваженим органом станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року також не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування норм права у цьому питанні.
Так, згідно з частинами третьої-четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Колегія суддів враховує, що процедура перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці Законом № 1402-VIII не врегульована.
Водночас, на підзаконному рівні в розділі IV Порядку № 3-1 конкретизовано механізм реалізації цього права.
Так, відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пунктом 2 розділу IV Порядку встановлено, що Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи) (пункт 3 розділу IV Порядку).
Згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку (пункт 5 розділу IV Порядку).
Водночас, згідно із пунктом 6 розділу IV Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Отже, зміст наведених норм дає підстави вважати, що у разі звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, він повинен подати заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідку про суддівську винагороду судді у відставці.
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 лютого 2025 року у справі №620/1515/24 в аналогічних правовідносинах.
У справі, що розглядається, встановлено, що позивач звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, відповідну довідку про суддівську винагороду (про зміну суддівської винагороди працюючого судді), що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання до відповідача, як того вимагає Порядок № 3-1, не подавав.
Своєю чергою обставин, які б ускладнювали чи унеможливлювали отримання позивачем оновленої довідки, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відповідача, з урахуванням вказаних вище норм, не виникло обов'язку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2025 року у справі №420/6951/24, яка є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 (постанова від 30 січня 2019 року) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Щодо посилань суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі №540/7777/21 та від 28 листопада 2023 року у справі №640/16655/21, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що викладена Верховним Судом у постановах від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 та від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21 правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки сформована за інших фактичних обставин справи, що не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правову позицію у справі, що розглядається.
Так, у справах № 640/10564/21 та № 540/7777/21 Верховний Суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Отже, висновки Верховного Суду у справах № 640/10564/21 та № 540/7777/21 про можливість здійснення автоматичного перерахунку довічного грошового утримання суддів незалежно від подання довідки стосувались особливостей правового статусу колишніх суддів Верховного Суду України.
Колегія суддів також не вбачає підстав для застосування у спірних правовідносинах правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.11.2023 у справі № 640/16655/21, оскільки такі стосувалася особливостей правового статусу колишніх суддів Верховного Суду України.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги Порядку №3-1, а саме: під час звернення за перерахунком довічного грошового утримання не надано довідку про суддівську винагороду судді у відставці.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо подібних у цій справі правовідносин, дії органу Пенсійного фонду є правомірні, а підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 відсутні.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.