Справа № 320/62443/24 Суддя першої інстанції: Терлецька О.О.
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за позовом Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Ставищенської селищної ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
25 грудня 2024 року Білоцерківська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (далі - позивач, Білоцерківська окружна прокуратура) звернулася до Ставищенської селищної ради Київської області (далі - відповідач, Ставищенська сільрада), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Ставищенської селищної ради щодо невинесення на розгляд сесії Ставищенської селищної ради подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 17 червня 2024 року №04-17/617 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, його розгляду та прийняття рішення у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України;
- зобов'язати Ставищенську селищну раду розглянути на сесії Ставищенської селищної ради подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 17 червня 2024 року №04-17/617 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху на підставі пункту 2 частини сьомої статті 6 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», відповідно до якого у разі подання позову немайнового характеру одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
04 березня 2025 року представник Білоцерківської окружної прокуратури подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій просив прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі. В обґрунтування своїх вимог зазначив про те, що враховуючи приписи законодавства на момент подання позовної заяви та висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14 березня 2017 року у справі №П/800/559/16, в позовній заяві заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру та сплаті підлягає судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, докази сплати якого наявні в матеріалах справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позовну заяву повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, тобто у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення останньої без руху.
Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року, 19 травня 2025 року представник Білоцерківської окружної прокуратури - Маційчук Олександр Анатолійович, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскільки позов подавався прокурором, то судовий збір сплачено прокуратурою одним платіжним документом у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», що не потребувало розподілу цієї суми на двох позивачів. Апелянт також повторно звернув увагу, що враховуючи приписи законодавства на момент подання позовної заяви та висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14 березня 2017 року у справі №П/800/559/16, в позовній заяві заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру та сплаті підлягає судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, докази сплати якого наявні в матеріалах справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною четвертою статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Отже, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу(-ів), уповноваженого(-их) здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений(-і) орган(-и) набуває(-ють) статусу позивача(-ів).
Як встановлено вище, та не заперечується сторонами, Білоцерківська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі двох державних органів - Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, звернулася до Ставищенської селищної ради Київської області.
Підставою для звернення представника окружної прокуратури до суду слугувала бездіяльність держаних органів, уповноважених на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, яка виражалася у нездійсненні органами такого захисту.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в позовній заяві окружною прокуратурою не зазначалося про відсутність органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутність у органів повноважень щодо звернення до суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у разі відкриття провадження за цією позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, зазначені органи набувають статусу (двох) позивачів.
За приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2024 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
При цьому в силу норм частини третьої статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання позовної заяви на рішення суду першої інстанції складає 4844,80 грн (2 * 3028,00 грн х 0,8), тобто по 2422,40 грн з кожного позивача (3028,00 грн х 0,8).
З наявної в матеріалах справи квитанції від 11 листопада 2024 року вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 3028,00 грн, тобто лише одним позивачем.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Як встановлено вище, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху на підставі пункту 2 частини сьомої статті 6 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», відповідно до якого у разі подання позову немайнового характеру одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року ухвалена з додержанням норм процесуального права, а відтак скасуванню не підлягає.
Перевіривши доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 23 вересня 2025 року.