Справа № 752/3080/25 Суддя першої інстанції: Перепелиця А.М.
23 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - Заступник начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м. Києві Олександр Парамонов, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
17 січня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач; ДПП), третя особа - Заступник начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м. Києві Олександр Парамонов (далі - третя особа; начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві Олександр Парамонов), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції відносно не оцінки відповідності дій водія ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху України;
- зобов'язання Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції розглянути заяву ОСОБА_1 щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні водія ОСОБА_2 за фактом дорожньо-транспортної пригоди 11 грудня 2024 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року адміністративну справу передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду за підсудністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у даній справі не є адміністративним, оскільки відповідач при вирішенні питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року, 18 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вимога заявника зводилась не до складання протоколу (що є дискреційним), а до розгляду заяви відповідно до чинного законодавства, зокрема надання належної та вмотивованої відповіді. Апелянт зазначив, що відсутність будь-якої відповіді або перевірки є ознакою неправомірної бездіяльності, що підлягає судовому контролю. ОСОБА_1 наголосила, що орган поліції, як суб'єкт владних повноважень, не виконав встановлений законом обов'язок - розглянути заяву особи належним чином.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
06 червня 2025 року Департамент патрульної поліції подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року - без змін.
В обґрунтування своїх вимог, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 в позовній заяві просить суд розглянути її заяву щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні водія ОСОБА_2 за фактом дорожньо-транспортної пригоди 11 грудня 2024 року, а в апеляційній скарзі вже зазначає, що вимога заявника зводилась не до складання протоколу (що є дискреційним), а до розгляду заяви відповідно до чинного законодавства, зокрема надання належної та вмотивованої відповіді. ДПП відмітив, що суд не може зобов'язувати поліцію скласти протокол, оскільки протоколи за порушення ПДР, згідно статті 255 КУпАП, складає уповноважений працівник поліції за наявності на те відповідних підстав. Інші доводи апеляційної скарги стосуються самої суті спору, а не правової позиції сторони щодо оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт 3 частини другої статті 19 КАС України).
Відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Порядок і підстави притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень визначено в КУпАП.
Частиною першою статті 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з частиною першою статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними у статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема, уповноважені особи органів Національної поліції (стаття 130 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Частиною першою статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Отже, складення протоколу про адміністративні правопорушення, направлення його до органу, уповноваженого здійснювати розгляд справи про адміністративне правопорушення є процесуальними діями суб'єктів владних повноважень у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17, вирішуючи питання юрисдикції спору, предметом якого були дії щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення та подання цих матеріалів до суду, зазначила, що складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, у зв'язку з чим вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Зазначена правова позиція також була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 та від 22 січня 2020 року у справі №2-а/489/7/2016.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , які стосуються, зокрема складання протоколу, у значенні КАС України, не є публічно-правовим спором, що може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.
Під час складання протоколу, направлення його до суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідні посадові особи Національної поліції України здійснюють не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються й з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 07 березня 2025 року у справі №200/5854/24.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та їх правове регулювання, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.
Інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи або стосуються питань, які вирішуються під час розгляду справи по суті та не є предметом розгляду у випадку оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 170, 242-244, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Епель
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 23 вересня 2025 року.