Справа № 640/8802/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Бідонько А.В.
Іменем України
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії прокуратури Київської області з безпідставної невиплати заробітної плати у 2016 і 2017 роках та стягнути на його користь 4 719 грн 87 коп заборгованої заробітної плати та 1 029 грн 68 коп компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, а всього 5 749 грн 55 коп;
- зобов'язати прокуратуру Київської області нарахувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, та виплатити на мою користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.03.2020 до дня фактичного розрахунку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Київської обласної прокуратури щодо утримання із заробітної плати ОСОБА_1 за 2016 та 2017 рік профспілкових внесків у розмірі 4 719,87 грн;
- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 частину заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків за 2016 та 2017 рік у загальному розмірі 4 719,87 грн;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для стягнення спірних сум відсутні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом прокурора Київської області від 19.07.2016 позивача, ОСОБА_1 з 20.07.2016 призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області в порядку переведення із Генеральної прокуратури України.
У позовній заяві позивачем вказано, що у грудні 2017 року йому стало відомо про включення його до числа членів Професійної спілки працівників державних установ України, до складу якої входила Первинна профспілкова організація прокуратури Київської області. Зазначає, що будь-яких заяв про вступ до цієї профспілкової організації не подавав.
Відповідно до розрахункового листа за 2016 рік із заробітної плати позивача за період з липня по грудень 2016 року утримано, серед іншого профспілкові внески у загальній сумі 1013,30 грн. Відповідно до розрахункового листа за 2017 рік із заробітної плати позивача за період з січня по грудень 2017 року утримано, серед іншого профспілкові внески у загальній сумі 3706,57 грн.
Розмір грошових утримань із заробітної плати ОСОБА_2 за 2016 та 2017 рік у сумі 4719, 87 грн. також підтверджується заступника головного бухгалтера прокуратури Київської області №18-1вн-19 від 26.11.2019.
Позивач 19.12.2017 звернувся до Голови профспілкового комітету прокуратури області з заявою про виключення його з числа членів профспілки та припинення відрахування з його заробітної плати членських внесків.
Наказом прокурора Київської області від 18.03.2020 № 95к ОСОБА_2 з 20.03.2020 звільнено з посади прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ст. 40 К3пП України у зв?язку з реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України не доведено, що утримання ним як роботодавцем із заробітної плати позивача членських профспілкових внесків здійснювалось на підставі письмової заяви позивача, як члена профспілки, як це передбачено частиною 3 статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно частини першої статті 25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.
Так, частиною третьою статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників.
За змістом статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).
Відповідно до частин першої-третьої статті 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в закладі освіти.
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.
Аналіз викладеного свідчить, що як вступ до профспілки, так і відрахування із заробітної плати членських внесків на користь профспілки здійснюється виключно за письмовою заявою працівника про це.
Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідно до розрахункових листів за 2016 та 2017 рік із заробітної плати позивача утримано профспілкові внески у загальній сумі 1013,30 грн за 2016 та 3706,57 грн за 2017 рік.
Водночас, доказів подання позивачем заяви про вступ до профспілки, а також заяви про щомісячне утримання із заробітної плати коштів в якості членських профспілкових внесків, відповідачем не надано. При цьому, факт написання вказаних заяв позивач заперечує.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність утримання відповідачем членських внесків на користь профспілки із заробітної плати позивача.
Подібну позицію судів попередніх інстанцій у аналогічних правовідносинах підтримав Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 у справі № 807/618/16.
Посилання відповідача на обізнаність позивача про свою участь у профспілці у зв'язку із поданням відповідних списків її членів, користування її «благами» а також і усвідомленням здійснення відповідних відрахувань, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини жодним чином не виправдовують неправомірності спірних утримань із заробітної плати позивача.
Посилання скаржника на відсутність обов'язку зі зберігання заяв про вступ до профспілки, а також заяв про утримання членських внесків, не звільняє відповідача від обов'язку доказування обставин, які мають суттєве значення у даному спорі.
Щодо посилань на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів звертає увагу на таке.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, встановлений місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС).
Водночас, у зазначених положеннях КАС відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 807/363/18, викладено висновок, відповідно до якого перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Верховний Суд вказував, що оскільки позовна заява містить вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ, слід керуватися, в тому числі, положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9-рп/2013.
Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, оскільки у даній справі розглядається спір, пов'язаний із порушенням законодавства про оплату праці, то подаючи позову у 2020 році позивач не порушив строк звернення до адміністративного суду, оскільки такий строк не був обмежений.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку
Повний текст постанови складений 22.09.2025.