П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15096/25
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року, якою повернуто позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
14 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із наявністю матері з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, яка не має інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу від час мобілізації від 19 червня 2024 року (отриману відповідачем 25.06.2024 року) на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка має мати інваліда ІІ групи та у зв'язку із відсутністю інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати, та надати мені відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року позовну заяву залишено без руху через пропуск строку звернення до суду та для усунення недоліків 10 днів з дня отримання копії ухвали, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання доказів поважності причин його пропуску.
09.06.2025 року позивач подав заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначено, що заява позивача про надання відстрочки від призову від час мобілізації була отримана відповідачем 25.06.2024 року та не розглянута відповідачем на час звернення до суду, про мотиви нерозгляду позивача також до теперішнього часу не повідомлено. Таким чином, бездіяльність відповідача є триваючим правопорушенням.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у поновлення строку, посилався на п.60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, який встановлює 7-денний термін для розгляду заяв про надання відстрочки. На переконання суду першої інстанції, позивача після спливу 7-денного строку мав бути обізнаний про порушення своїх прави та, відповідно, з вказаної дати розпочав свій відлік строк звернення до суду.
Апелянт вважає хибним висновок суду, оскільки п.60 Порядку встановлює строк для розгляду заяви у сім днів, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити від органів державної влади. Тобто з приписів цього пункту випливає, що термін розгляду зави може бути і більшим ніж 7 днів, оскільки він залежить не тільки від бажання відповідача розглянути заяву, але і від одержання відповідної інформації від органів державної влади (яка необхідна для розгляду заяви і одержання якої могло потребувати деякого часу). Отже суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що відлік строку на оскарження необхідно обраховувати з кінця липня 2024 року.
Більш того, комісії з розгляду питань надання відстрочок були створені при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки не відразу після прийняття постанови КМУ № 560, а їх формування зайняло тривалий час, про що вказували посадові особи відповідача при особистому спілкуванні, пояснюючи причини, по яким могла мати місце затримка з розглядом заяви. На переконання апелянта, позов подано у встановлений законом строк, перебіг якого не закінчився, оскільки відповідачем допущено триваючу бездіяльність.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Про розгляд справи повідомлений належним чином..
Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції визнав необґрунтованими та безпідставними доводи позивача стосовно необізнаності про порушення права та наявності об'єктивних причин, які перешкоджали дотриманню строку звернення до суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, 19 червня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з письмовою заявою про надання відстрочки від призову.
Зазначена заява була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з описом вкладення) та отримана ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно відмітці на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 25.06.2024 року.
Відповідно до п. 60 постанови КМУ № 560 від 16 травня 2024 р., комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний розглянути отримані 25.06.2024 заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з отримання заяви, а у разі направлення запитів до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів.
Однак, враховуючи те, що в цій справі оскаржується саме протиправна бездіяльність ТЦК щодо розгляду заяви, рішення по якій відповідач має прийняти 15-ти денний строк, то предметом спору в цій справі є триваюче порушення прав позивача у виді невиконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку протягом законодавчо визначеного строку.
Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Разом із цим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 06 лютого 2025 року у справі №990/29/22, строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
В даному випадку, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення передчасної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст.308, 312, 320, 322, 328,329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко