П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 487/2705/25
Перша інстанція: суддя Скоринчук К.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
22 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №256 від 10 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваною постановою накладено стягнення за фактом неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом по повістці на 24.01.2025 року, однак вказану повістку не отримував, місце проживання не змінював. За таких обставин в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення.
Відповідно до відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача було належним чином повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Повістку надіслано на адресу останнього відомого зареєстрованого місця проживання. Згідно руху повістки видно, що працівник поштового відділення здійснив кілька спроб, щоб вручити повістку, однак вона повернута з відповідною відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», що є підтвердженням належного повідомлення адресата. За цих обставин позивач зобов'язаний був, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з'явитися до РТЦК на призначену дату.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводу позивача, що ним не отримувалось жодної кореспонденції від відповідача, хоча він постійно проживає за місцем реєстрації.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечував проти її задоволення та просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
10.04.2025 року щодо ОСОБА_1 винесено постанову №256 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не з'явився 24.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив причин неприбуття чи поважності таких причин, чим порушив п. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та аб. 4 п. 21 та п. 34 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.202 року (а.с.44-45).
Відповідач надіслав ОСОБА_1 повістку №1909494 від 14.01.2025 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.00 год 24.01.2025 року за його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . На конверті міститься відмітка «Повістка ТЦК». Рекомендоване поштове повідомлення 06 102 2281 25 96 повернуто відправникові з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.46, 47).
Вказана адреса зареєстрованого місця проживання позивача підтверджена витягом з реєстру територіальної громади міста Миколаєва (а.с.15).
Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в скасуванні постанови №256 від 10.04.2025 року, суд виходив з належного повідомлення позивача про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення даних, що є підставою для накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.5 ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В силу ч.1 ст.210-1 КУпАП Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже стаття 210-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення положень законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та визначає підвищену відповідальність у разі вчинення адміністративного правопорушення в особливий період.
Згідно з абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022 затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до ч. якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши повістку №1909494, якою ОСОБА_2 зобов'язано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 24 січня 2025 року о 14:00 для уточнення даних, колегія суддів встановила, що дану повістку направлено засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням № 0610222812596 та повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 46, 47).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі-Порядок №560)
Пунктом 41 Порядку №560 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
За таких правового регулювання повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.
Разом з тим, відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15 березня 2009 року, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Колегія суддів, дослідивши конверт, у якому позивачу направлена повістка, встановила, що номер телефону адресата на конверті не вказаний. Згідно витягу з електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в Україні, інформація щодо номеру телефону позивача відсутня, дані оновлено 20.12.2014 року (а.с.48).
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належне повідомлення відповідачем ОСОБА_1 про виклик за повісткою на 24.01.2025 року та невжиття позивачем заходів щодо отримання поштової кореспонденції за своїм зареєстрованим місце проживання.
Також апелянт наголошує, що постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 , на яку направлено повістку, однак повідомлення про надходження повістки не отримував.
Проте колегія суддів не приймає відповідні доводи апелянта, оскільки жодних доказів неналежного виконання працівником поштового зв'язку своїх обов'язків та дотримання ним порядку щодо вручення надісланої повістки ТЦК до суду не надано, а факт належного надсилання повістки відповідачем встановлено за наслідком розгляду даної справи.
Отже, встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини вказають на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення (умисної протиправної бездіяльності), тому відсутні підстави для скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №256 від 10 квітня 2025 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно приписів ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст.286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 272 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.В. Вербицька
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: К.В. Кравченко