П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 947/1249/25
Перша інстанція: суддя Петренко В.С.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2025 року у справі № 947/1249/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив:
- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення № 2908 від 21.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №2908 від 21.12.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.
Зазначає, що вважає вказану вище постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що спірну постанову було прийнято на підставі складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення №2908 від 21.12.2024, який складений з порушеннями, а саме зазначено два правопорушення, відсутні посилання на докази, протокол не містить відомостей про час та місце вчинення позивачем порушення правил військового обліку, крім того позивач не отримував повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та відомості про це відсутні.
Також вказує, що позивачем при складанні протоколу представнику ТЦК було надано довідку про звільнення 10.09.2024 з місць позбавлення волі, в якій вказано, що останній відбував покарання в Одеській виправній колонії №14 з 10.07.2019 по 10.09.2024.
Крім того, 26.09.2024 Київським районним судом м. Одеси було ухвалено постанову №947/2947/24 про встановлення адміністративного нагляду відносно ОСОБА_1 строком на 1 рік.
Відповідач порти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №2908 від 21.12.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. Позивач звільнився з місць позбавлення волі 10.09.2024, отже не пізніше 17.09.2024 він повинен був стати на військовий облік як військовозобов'язаний за його особистої присутності. Матеріали справи не містять відомостей про наявність якихось об'єктивних перешкод, що унеможливили позивача виконати обов'язок та стати на військовий облік як військовозобов'язаний в межах нормативно допустимого строку, це залежало виключно від волевиявлення та заінтересованості позивача. Позивач не заперечував факту особистого неприбуття до 17.09.2024 для постановки на військовий облік військовозобов'язаних. Разом з тим, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за те, що він не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних, а не за не оновлення/невчасне оновлення даних. Водночас, оновлення даних не свідчить про те, що особа стоїть на військовому обліку. Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а позивач правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності. Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини викладені в оскаржуваній постанові.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 30 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції проігнорував, що у протоколі № 2908 від 21.12.2024 зазначено, що позивач не перебував на військовому обліку та не пред'явив військово-обліковий документ під час мобілізації, що нібито порушує абз. 8 ч. З ст. 1 Закона України «Про військовий обов'язок і військову службу», проте в зазначеній статті взагалі немає абзацу 8, а отже, посилання є юридично нікчемним;
- суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч.5 ст.258 КУпАП, протокол у справах за ст. 210 КУпАП не складається, якщо особа не отримувала повістки. В матеріалах справи немає жодного підтвердження отримання ОСОБА_1 повістки. У протоколі також не зафіксовано факт відмови від її підписання, чи вручення через інших осіб. Таким чином, відсутній ключовий елемент події правопорушення, а саме належне повідомлення;
- судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі 10.09.2024 після відбуття покарання та 26.09.2024 Київським районним судом м. Одеси щодо нього було встановлено адміністративний нагляд, який: обмежував свободу пересування, зокрема нічні виходи та виїзди з міста; вимагав регулярної явки до поліції; не передбачав можливості вільного пересування до ТЦК та СП без погодження. Ці обставини, відповідно до ст.247 КУпАП (відсутність вини), виключають адміністративну відповідальність;
- не враховано судом першої інстанції, що протокол складено з порушенням Інструції, а саме один протокол складений на два правопорушення; відсутні дата, місце, докази;
- судом першої інстанції не було враховано істотні порушення при оформленні адміністративного матеріалу та обставини, які виключають вину особи. Рішення є юридично помилковим, не відповідає стандарту доказування в адміністративному процесі та порушує фундаментальні права особи.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2908 від 21.12.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.
Згідно інформаційної довідки, ОСОБА_1 неодноразово судимий, останній раз засуджений Київським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, а також 03.10.2019 Малиновським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі. 17.04.2020 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси, на підставі ст. 537, 539 КПК України, ст.70 ч.4 КК України, шляхом часткового складання покарань за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 03.10.2019 та вироком Київського районного суду м. Одеси від 11.09.2019, остаточно визначено покарання - 5 років 2 місяці позбавлення волі. 10.09.2024 року був звільнений по відбуттю строку покарання.
Згідно Довідки про звільнення ОСОБА_1 відбував покарання в ДУ «Одеська виправна колонія №14» - з 10.07.2019 по 10.09.2024. Звільнився після відбуття строку покарання.
Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2024 було встановлено ОСОБА_1 адміністративний нагляд строком на 12 місяців із застосуванням наступних обмежень адміністративного нагляду: заборонено виїзд за межі м. Одеси без дозволу керівництва ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області; необхідно з'являтися до приміщення ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області два рази на місяць у встановлений час для вирішення питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; заборонено вихід з місця мешкання в період з 24-ї години однієї доби до 05-ї години наступної доби, за виключенням роботи чи навчання.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а ОСОБА_1 правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності.
При цьому, позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини викладені в оскаржуваній постанові.
Відтак, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, КУпАП.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону № 2232-XII.
Відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, в оскаржуваній постанові та протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що військовозобов'язаним ОСОБА_1 порушені вимоги абзацу восьмого частини третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", підпункт 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, а саме: будучи військовозобов'язаним не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
-проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Так, абз.2, 5 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 унормовано, що призовники і військовозобов'язані повинні перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пп.пп, 1, 4, 10 п.1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
- перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально - первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
- проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;
- звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону № 2232-XII
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних підлягають зокрема, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-1Х від 11.04.2024. Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно зі ст. 42 Закону № 2232-XII та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто у відповідності до частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Отже вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону № 2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до п.81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що позивач звільнився з місць позбавлення волі 10.09.2024, отже не пізніше 17.09.2024 він повинен був стати на військовий облік як військовозобов'язаний за його особистої присутності.
При цьому, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано достатніх відомостей про наявність об'єктивних перешкод, що унеможливили позивача виконати обов'язок та стати на військовий облік як військовозобов'язаний в межах нормативно допустимого строку, це залежало виключно від волевиявлення та заінтересованості позивача.
Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а ОСОБА_1 правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності.
При цьому, позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини викладені в оскаржуваній постанові.
В аспекті наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що у частині 3 статті 1 Закона України «Про військовий обов'язок і військову службу» взагалі немає абзацу 8, на який зроблено посилання у протоколі № 2908 від 21.12.2024 , оскільки абзац 8 викладено у наступні редакції «дотримання правил військового обліку».
Колегія суддів акцентує увагу апелянта на тому, що відповідно до правил побудови нормативно-правових актів абзац НПА - частина тексту, що виділяється відступом в першому рядку і починається з малої літери, крім першого абзацу частини, який починається з великої літери. Абзаци, як правило, закінчуються крапкою з комою, крім першого абзацу відповідного структурного елементу, який закінчується двокрапкою, і останнього абзацу, який закінчується крапкою.
Хибним є посилання апелянта на те, що згідно із ч.5 ст.258 КУпАП, протокол у справах за ст. 210 КУпАП не складається, якщо особа не отримувала повістки, з огляду на таке.
Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210 - 1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Водночас, відповідно до протоколу він був складений у присутності ОСОБА_1 , що виключає таку обставину як не повідомлення причини неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Окрім того, у протоколі зазначено , що позивач від пояснень відмовився.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що в його діях відсутня вина, оскільки щодо нього було встановлено адміністративний нагляд, враховуючи те, що до нього було застосовано обмеження свободи пересування у нічний час , а саме з 24.00 до 5.00 ранку, тоді як протокол про адміністративне правопорушення складався 21.12.2024 о 9 год 37 хв.(а.с.91).
Доводи скаржника про порушення відповідачем Інструкції не є достатньою та законною підставою для скасування постанови, оскільки позивач не надав доказів своєчасної постановки на військовий облік ,чим порушив ч.3 ст.210 КУпАП.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2025 року у справі № 947/1249/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк